Після повномасштабного вторгнення схема корупційних заробітків в Україні зазнала певної трансформації. Асфальтна маржа «Великого будівництва» перестала конвертуватися в «чорні» зарплати провладних функціонерів, бо припинилися масштабні ремонти доріг, а ті, що залишилися, мізерні порівняно з довоєнними часами.
Скандал із яйцями по 17 грн завадив встановити годівницю на НЕозброєних закупівлях Міноборони. А постійна увага до цивільного будівництва з його алхімічними кошторисами привела до появи законопроекту №11057 про зобов'язання публікувати ціни будматеріалів у «Прозорро».
Однак влада, що звикла до розкоші, з одного боку, зберегла старі, а з іншого — намацала нові ніші для тіньових заробітків:
- митні пільги та податкові «нюанси» («вічна класика» з модифікаціями під нові потоки);
- рекет правоохоронців (розквіт під приводом «нувіжепанімаєте, треба грошей на секретні операції проти рашистів, які ми не можемо офіційно фінансувати з держбюджету»);
- ігорка (розквітла у тому числі за рахунок поширення ігроманії серед військових та завдяки тривалому запаморочення у Нацбанку та інших фінансових контролерів, які «не бачили» величезних потоків грошей, що йдуть через платіжні системи);
- тютюн (Україну заполонили лотки з цигарками без акцизу та телеграм-канали з ними ж, а силовикам на це було нецікаво навіть дивитися);
- зброю (закупівлі вітчизняних дронів відразу були виведені в «тінь» поза «Прозорро», контроль за ціноутворенням було кинуто напризволяще, а імпорт був і є непрозорим для всіх, крім «чекістів»);
- непрозоре будівництво, тому що ви ж знаєте - хочеш вкрасти, починай будувати.
За великим рахунком, Україна має такі типи будівництва за державні гроші.
Дорожнє тіньове. Воно ведеться за правилами, які Олександр Кубраков запровадив ще за часів «Великого будівництва» Голіка-Зеленського. Це коли кошторисні ціни будматеріалів ховаються разом із кошторисами, а всім назовні залишається просто цифра «скільки коштує заасфальтувати квадратний метр дороги». У разі картельного змови це ідеальний шлях роздування цін.
Тому що ніхто не побачить, що ти намалював у ціні квадратного метра, а конкуренти ціни не зіб'ють. Під час річного управління команди Мустафи Найєма у Держвідновленні жодних змін до цього ладу внести не вдалося. Тому потенційно це залишається цікавою нішою для заробітків, коли у дорожньому будівництві з'являться гроші. Але зараз їх точно немає, навіть сам Дорожній фонд, який збирав гроші на асфальтування, вже ліквідовано.
Цивільне прозоре. Натомість команда Найєма доклала багато зусиль для витіснення зайвої маржі з підрядів на відновлення пошкодженого житла та інших об'єктів соціальної інфраструктури. Насамперед це робилося за рахунок обов'язкової публікації кошторисної документації на всіх етапах. Тепер, коли замовник публікує кошториси, «Наші гроші» витрачають дедалі більше часу та енергії на пошук завищених цін.
Так, ми все одно продовжуємо їх знаходити, і навіть у проектах, які фінансуються за гроші ООН та Європейського інвестиційного банку, не кажучи вже про проекти, які фінансуються з українського бюджету. Навіть у «Охматдиті» за гроші благодійників планували влаштувати розпил. перли стає дедалі важче.
Непрозоре цивільне будівництво. Звичайно, багато хто не сприйняв цей тренд як новий modus vivendi і, навпаки, почав приховувати свої кошториси. Наприклад, шпиталь ветеранів у Києві минулого року оприлюднив кошториси свого ремонту за мільярд гривень із завищенням цін будматеріалів у 2-4 рази, а цього року вже просто не заповнив стовпчиків із цінами.
Дехто робить це зухвало, а хтось намагається зберегти обличчя. Наприклад, Запорізька обладміністрація відмовилася надавати журналістам та народному депутату кошторису на будівництво шкільних укриттів на півмільярда гривень через відключення світла. Мовляв, не можемо увімкнути принтер, щоб надрукувати кілька таблиць.
Ще один "лайфхак" - приховати назви будматеріалів у кошторисі. Наприклад, прописують якийсь клей за мільйони гривень без марки та виробника. Все встановити адекватність ціни без виїзної експертизи неможливо. Так це зробили у кошторисі ремонту лікарні у Кривому Розі вартістю 1,3 млрд грн, яку щойно віддали фірмі-протежеві Юрія Голіка з розслідування «Бігус.інфо».
Військове будівництво поза «Прозоро». З цілком зрозумілих причин подробиці будівництва військових, як то адреси, проектні рішення, виконавці повинні залишатися таємними. Але жодна з цих обставин не повинна бути перешкодою для оприлюднення цін на будматеріали.
Ворогу нічого не перепаде, якщо замовник зробить звіт про ціну за тонну арматури або метр «єгози» без зазначення кількості цих одиниць та адрес цих об'єктів. Це винятково комерційна таємниця, у якій так зручно проростати «яйцям по 17». Або дерев'яних колод по 11 тис. грн за кубометр, що втричі дорожче за ринок, як це виявилося у фортифікаційних проектах Миколаївської обладміністрації.
Підлеглі Віталія Кіма на депутатський запит надали дані про ціни своїх будматеріалів, які виявилися настільки екстравагантними, що за заявою «Центру протидії корупції» Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро навіть розпочали кримінальне провадження заволодіння бюджетними коштами особливо великому размере.
Сподіваємося, слідство не братиме до уваги дивні пояснення Кіма про завищені ціни — він банально підробив у фотошопі сторінку «Наших грошей», щоб показати, як мала б виглядати наша стаття, на його думку. Це не жарт. Це фотофакт. Ось Кім сам обвів на своєму скрині червоним те, що його дизайнери дофотошопили до статті:
Енергетичне будівництво поза «Прозоро». Воно почалося після того, як росіяни 2022 року почали бити по нашій енергетиці. Основний напрямок витрачання коштів — будівництво антишахетного захисту над електричними об'єктами у виконанні «Укренерго», Держвідновлення та «Укргідроенерго». Тут із дозволу уряду все непрозоро через військовий підтекст будівництва. Чим і користувалися.
Наприклад, «Укргідроенерго» закрило всі дані за 4-мільярдним контрактом із фірмою, чиїм основним досягненням раніше був ремонт шкіл на Житомирщині.
Держвідновлення та Укренерго в різний час показали ціни будматеріалів для накриттів. Однак закритість самих проектів залишила великий простір для припущень та уваги слідчих. Поки що немає жодних даних про порівняльну експертизу проектів з обсягами робіт. "Наші гроші" не можуть провести таку експертизу, оскільки самі проекти "під грифом" для простих смертних.
Тож хоч будівництво і залишається можливим шляхом до нетрудових мільярдів, але заробляти там маржу стає дедалі небезпечнішим. Тому на допомогу поспішає нова історія у виконанні «Енергоатому» ціною 5 млрд дол.
"Великі заробітчани" покладають великі надії на проект добудови двох енергоблоків на Хмельницькій атомній електростанції. Їхнє будівництво розпочали ще за Радянського Союзу, тоді ж, у 80-х, закинули. Сорок років дощів, снігів, вивітрювання та корозії, здавалося, не залишали блокам-довгобудам жодних шансів. Але ні, проект воскрес і близький до закінчення як ніколи, бо ідеально підходить для всіх завдань офісу президента.
Це миттєвий запуск «Великого бетонування». Звичайно, будуватимуть ті блоки років десять, якщо не більше. Але весь цей час бетон будуть калапуцяти, акти виконаних робіт оплачуватимуть, а маржа капатиме в кишені. Йдеться точно про десятки мільярдів гривень найближчими роками. Вони не підуть на фортифікації на сході чи енергообладнання, яке потрібне вже зараз для цієї зими та для розподіленої генерації. Їх витратить на щось, що, можливо, працюватиме колись у перспективі, а може й ніколи.
Що дуже важливо – це буде непрозора історія. Вже зараз усі будівництва об'єктів, пов'язані із відновленням після російських обстрілів, закриті всіма рівнями захисту урядової нормативки. Тому будівництво такого стратегічного об'єкта як АЕС також неминуче буде закрито. А отже, жодного громадського чи експертного контролю.
Підігріває азарт напрочуд лояльне ставлення американських партнерів до атомних проектів Банкової. Посол США Бріджіт Брінк взяла участь у заливанні першого кубометра бетону в блок №5 ХАЕС. нарощування атомної енергетики є абсолютно раціональним рішенням.
Причини цієї лояльності цілком природні та меркантильні. Американці розраховують, що на нових блоках Україна встановить куплені в американців реактори і закуповуватиме американське паливо. Відтак тиск з боку Держдепу на профільного міністра Германа Галущенка мінімальний.
Що дало можливість Галущенку та його команді вже запустити підготовчі процеси для великого будівництва.
Через систему «Прозорро» зараз демонстративно проходить купа тендерів Хмельницькою АЕС. Там закуповують десятки вагончиків-їдалень, гардеробних та дорадчих для будівельників, захисне спорядження для зварювальників та монтажників. Причому на мільйонних тендерах купують усі за нормальними цінами, щоб передчасно не привертати уваги до майбутніх мільярдних закупівель.
Також вже почали проектувати багатоквартирний будинок для будівельників у Нетішині, поряд із ХАЕС. Замовили навіть власну бетонозмішувальну установку, щоб не віддавати ліворуч ні копійки за основний будматеріал. І все це вже на десятки мільйонів гривень.
Однак, на щастя для всіх нас є одна біда. Для запуску «Великого атомного будівництва» треба ухвалити закон. Галущенко вже намагався це зробити в червні, але настільки бездарно провів промокампанію, що голосів на цей проект не дали навіть «слуги народу». Відповідно, зведення атомних блоків ціною сотні мільярдів ризикує так і не початися.
Банкова точно на це не чекає. Тож Галущенко восени доведе закон до кінця, знайшовши необхідні суми аргументів для мотивації невмотивованих нардепів. Або його роботу виконуватиме інший міністр. Або за справу доведеться братися самому Володимиру Зеленському, який іноді ходить до парламенту. За крайніх обставин.
Впевнені, що перевірені служаки, міністр Г.Галущенко та голова «Енергоатому» П.Котін доведуть і цього разу свою користь для спільної справи. Їх сто разів ловили на завищенні цін будматеріалів, але з них як вода з гусака. Тому що потрібні люди. Наприклад, минулого року «Енергоатом» вирішив збудувати виробниче приміщення в Южноукраїнську за 89 млн грн.
Після того, як «Наші гроші» побачили у кошторисі бетон та арматуру за вдвічі завищеною ціною і цей факт став предметом розгляду на тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради, той тендер знесли і замість нього провели новий, з дуже гарною економією, лише за 71 млн грн .
Жодного покарання за той і купу інших розпилів ніхто не поніс. Це дозволило Галущенку та Котіну підвищити градус нахабства та безвідповідальності.
Це секрет полішинелю, що саме трансформатори «Енергоатому» зараз найбільш незахищені від ударів. Антишахівний захист критично важливих підстанцій «Укренерго» разом із підрядниками Держвідновлення вже завершують і до опалювального сезону можуть закрити все необхідне хоча б від шахедів. Але точки, якими енергія виходить із атомних станцій, перебувають у винятковому віданні самого «Енергоатому». Вони навіть фізично відокремлені парканом від решти України. Так ось, про бетонний захист «атомних» трансформаторів ніхто навіть не згадав.
Ні в «Енергоатомі», ні в Міненерго, ні в Офісі президента.
