«Батоні Арахамія, який заслужено вважається символом українського парламентаризму (не до ночі буде згаданий), закликав Одного з найбільших лідерів світу (с) оприлюднити дані про кількість людських втрат українських сил оборони за час повномасштабної війни. Мовляв, треба розвіяти плітки про неймовірні українські втрати, оскільки в ході військових дій, як стверджує Арахамія, загинуло менше 100 тисяч захисників.
Думаю, було б значно корисніше, якби батоні Арахамія закликав Найбільшого (с) оприлюднити дані про кількість дезертирів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Тому що у відкритому доступі є лише інформація про кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених проти встановленого порядку несення військової служби. Проте навіть та статистика, оприлюднена Офісом генерального прокурора, свідчить про розвал української армії, причиною якого стала ліквідація у 2019 році військової прокуратури руками (точніше, картками для голосування) Арахамії та його братів за розумом.
Лише за січень 2024 року за статтями 407 (самовільне залишення військової частини) та 408 (дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби) зареєстровано 3448 кримінальних проваджень, що становить 88,3% усіх військових злочинів, зареєстрованих у цьому місяці. Ще раз для тих, хто не зрозумів з першого разу — за один місяць у ЄРДР внесено повідомлення про 3,5 тисячі випадків, фактично, дезертирства. Оскільки автор дуже добре знайомий із ситуацією, що склалася з розслідуванням військових злочинів, категорично запевняю, що до ЄРДР вноситься не більше третини повідомлень. Тому що за домовленістю з Офісом генерального прокурора Військова служба правопорядку розіслала до всіх військових частин листа з вимогою надсилати повідомлення про кримінальні правопорушення, скоєні військовослужбовцями, лише до ГБР, минаючи спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони. А у ГБР ці повідомлення вішають на гвоздик у туалеті. У зв'язку з цим зараз масовим явищем стало звернення командирів військових частин до суду з оскарженням бездіяльності слідчих ГБР, які не реєструють кримінальні провадження. Тому 3,5 тисяч кримінальних проваджень, зареєстрованих у січні, можна сміливо множити на 3.
Якщо ж скласти кількість кримінальних проваджень, зареєстрованих за ст.ст.407, 408 КК України у 2022 році (9397) та 2023 році (24286), то виходить, що з початку повномасштабної війни станом на 1 лютого 2024 року з ЗСУ та інших військових формувань дезертувало щонайменше 37,2 тис. військовослужбовців. Насправді — у п'ять разів більше, точні дані є лише у ВСП, куди з кожного випадку самовільного залишення місця служби командири надсилають відповідні повідомлення. Тому справжня кількість дезертирів у межах 100 — 150 тисяч.
Збройні сили, де 300 тис. військовослужбовців перебуває на фронті, а 150 тис. — «стали на лижі», треба називати не «армією», а якось інакше. Причина масового дезертирства лежить на поверхні — достатньо зазирнути в ту саму статистику Офісу генпрокурора. Так, наприклад, у січні 2024 року, коли військові частини самовільно залишили щонайменше 3,5 тис. наших «сонят», про підозру за ст.ст.407, 408 КК України було повідомлено лише 21 людині. Дезертирів ніхто не шукає, а кримінальні справи, реєстрацію яких через суд домагаються командири військових частин, ніхто не розслідує. Аналогічна ситуація була й у попередні два роки. Так, у 2023 році із 24,3 тис. кримінальних проваджень стосовно «лижників» про підозру було повідомлено лише у 2410 провадженнях, тобто менше, ніж у 10% випадків. А до суду направлено ще менше — 2035 справ.
При цьому «лижники» час від часу дзвонять колишнім братам, які продовжують служити, розповідають, що дезертирів ніхто не шукає і сміються з тих, хто досі самовільно не залишив свої військові частини. Ось до чого призвела ліквідація в Україні військової юстиції. .
Хочу нагадати з якими піснями та танцями 2 січня 2020 року улюблений генпрокурор Найбільшого (с) Рябошапка разом зі своїм вірним Чумаком та Каськом та Трепаком оголосив про ліквідацію в Україні військової прокуратури, мотивуючи це тим, що прокурор не повинен сприймати присягу на вірність українському бо, мовляв, це конфлікт інтересів. Втім, цей «конфлікт інтересів» не завадив Віктору Чумаку заради пенсії 127 тис. грн. на 16 днів став головним військовим прокурором і протягом 16 днів нести весь тягар військової служби «в особливий період». Ось докладна історія про те, з якою метою цей професійний громадський активіст руйнував правопорядок в армії:
Військові прокурори були військовослужбовцями, які проходили службу за контрактом із Міністерством оборони України та які були відряджені до прокуратури. Військовий прокурор міг зайти на територію будь-якої військової частини, витребувати будь-які документи, заслухати пояснення, тут же на місці ухвалити процесуальне рішення та провести слідчі дії. Уявити, що у піднаглядовій військовій частині стався випадок дезертирства та «лижника» ніхто не розшукує — неможливо. Такого не було і бути не могло в принципі, тому що військовий прокурор сам був частиною системи ЗСУ та персонально відповідав за підтримку правопорядку в межах певного гарнізону чи регіону.
Тим більше, неможливо уявити, щоб командирам військових частин доводилося судитися з органом досудового розслідування, вимагаючи зареєструвати кримінальне провадження щодо дезертира. Якби трапився хоча б один такий випадок, то на найближчій колегії Міністерства оборони України головний військовий прокурор мав блідий вигляд, після чого слідчий чи прокурор, який не вніс до ЄРДР повідомлення про злочин, шукав би іншу роботу.
Втім, далеко не лише дезертирами займався військовий прокурор. Саме у військову прокуратуру солдати та сержанти скаржилися на порушення законності з боку батьків-командиров — і реакція була миттєвою. Достатньо згадати, як у лютому 2016 року на полігоні «Широкий лан» знущалися з особового складу механізованої роти — протягом трьох діб військовослужбовці не мали належного харчування, питної води і навіть достатньої кількості наметів. Не витримавши такого відношення, 46 бійців вирушили до військового прокурора до Миколаєва. Як наслідок — заступник командира військової частини з бойової підготовки полковник Валерій Залужний, який припустився такого безладу, провів 5 днів на гауптвахті, бо військовий прокурор склав на нього адмінпротокол і направив до суду. Чи можна зараз уявити якогось полковника в такому пікантному місці як гауптвахта? — Звісно, ні. Тому про належне харчування, достатню кількість питної води або обладнані місця для ночівлі бійці тепер можуть питати хіба що у Рябошапки, який живе у Франції, та Чумака.
Коли знищували військову прокуратуру, то всі ці рябошапки та чумаки кричали, що ось-ось на її місці з'явиться військова поліція. І де вона, ця поліція? може потрапити на територію військової частини, він навіть блок-пост на дорозі до зони бойових дій не може проїхати, тому що для цього треба знати пароль, який громадянській людині знати не належить. ГБР, яке розслідує військові злочини в межах колишнього Донецького гарнізону, припадає на 600, а то й 800 кримінальних проваджень: Яка справа буде за таких обставин розслідувати слідчий — те, де в нього підозрюваний військовослужбовець перебуває в СІЗО за вбивство чотирьох цивільних, або стосовно якогось «лижника», який кинув зброю і поїхав до рідного села?
Мабуть, у такій ситуації на сполох мав би бити генеральний прокурор. Але Костін внаслідок чи то родової травми, чи то вроджених недоліків розумового розвитку навіть не здатний осягнути масштаб проблеми. І замість того, щоб бити на сполох і пояснювати одному з найбільших лідерів світу (с), що той незабаром залишиться без армії, вимагає від прокурорів не втручатися в розслідування кримінальних проваджень і не реєструвати військові злочини, бо це, бачите, псує статистику. Втім, якось втручатися прокурори не мають вже навіть фізичної можливості, оскільки скорочення штатів призвело до того, що зараз на одного прокурора спеціалізованої прокуратури у сфері оборони припадає 1000 — 1100 кримінальних проваджень, які жоден прокурор не спроможний навіть прочитати.
