В Україні на даний момент чисельність офіційних державних службовців перевищує 173 тисячі. Проте фактична кількість чиновників майже вдвічі більша. У процесі регулярних «реформувань» та «скорочень» певна кількість держслужбовців втрачає це почесне звання, але суть залишається незмінною.
Скільки бюджетних коштів витрачається на утримання армії чиновників, чи можна її скоротити, тим самим розвантаживши бюджет і спрямувавши кошти, що вивільнилися, на військові потреби – з'ясовував «Апостроф».
Повстаючі з попелу
За роки незалежності кількість державних службовців в Україні в середньому зросла в 1,8 раза (зі 170 тисяч до 300 тисяч осіб), при цьому кількість чиновників в окремих відомствах зросла більш ніж у три рази. декларуються за кожного нового президента і кожного нового уряду — ситуацію тільки погіршують. як гідра: голову зрубав – три виросло.
У 2011 році, наприклад, було створено Національну агенцію України з питань державної служби. Що цілком логічно: має ж хтось забезпечувати та контролювати роботу чиновників у державних структурах, а також стежити за скороченням держапарату. Зараз, до речі, у цьому нацагентстві працює 159 осіб, і є 68 вакансій.
За даними Національного агентства з питань державної служби, найбільша кількість чиновників в Україні спостерігалася у 2013 році – 335 тисяч осіб. Станом на початок 2022 року в держорганах налічувалося 204 869 штатних посад, на яких працювало 171 469 осіб. Найбільше чиновників – у центральних органах виконавчої влади (міністерства, різні служби, агенції та інспекції), решта працюють в обласних, міських та районних держадміністраціях.
У червні 2022 року Верховна рада та уряд заявили про готовність суттєво скоротити державний апарат. Результати вражають.
За даними Міністерства фінансів, станом на початок ІІІ кварталу 2023 року фактична чисельність державних службовців в Україні становила 173,1 тисяч. При цьому з початку року вона скоротилася на 2,7 тисяч людей.
Тобто офіційна кількість чиновників на початку 2023 року становила 175,8 тисячі осіб. Це при тому, що за рік до цього їх було 171,5 тисячі, і їх мали намір скоротити. Чудеса, та й годі.
Кадровані чиновники
Втім, офіційні дані щодо кількості держслужбовців, що від Мінфіну, що від Нацагентства з питань державної служби, не повинні нікого вводити в оману.
«Чиновників різного рангу у нас, як і раніше, понад 300 тисяч осіб. Щоправда, частина з них у ході типу реформ втратила статус державних службовців, перейшовши до категорії патронатної служби чи «технічного персоналу», тобто просто бюджетників. Але суть від цього не змінилася» , – каже «Апострофу» експерт, кандидат наук із державного управління Юрій Гаврилечко.
На його думку повністю згоден експерт із правових питань Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Андрій Саварець: «Наприклад, працівники прокуратури є держслужбовцями, а прокурори – це прокурори, для них є окремий закон. Державна служба зайнятості – це не державні службовці, це державна служба. Подібних прикладів багато. І при цьому створюються нові держструктури» .
В даний час в органах державної влади функціонує (без урахування сектора безпеки та оборони) 107 різних структур:
- Секретаріат Кабінету Міністрів України та 17 міністерств;
- 20 служб;
- 14 агентств;
- 4 інспекції;
- 4 комісії;
- 8 державних органів, чисельність яких встановлюється урядом;
- 9 державних органів, чисельність яких не встановлюється урядом;
- 24 місцевих державних адміністрації;
- 6 органів судової влади.
І тут слід зазначити, що багато підрозділів усередині зазначених структур дуже часто дублюють один одного. Вважається гарним тоном, наприклад, мати при собі відділи та департаменти з цифрової трансформації або європейської та євроатлантичної інтеграції. Створено Бюро економічної безпеки, при цьому відповідні функції залишились у СБУ та МВС. Ну і так далі прикладів багато.
При цьому всі державні структури мають фактичну чисельність і граничну. Наприклад, найчисельніша держструктура – Державна податкова служба. Гранична чисельність – 24486 осіб, фактична – 22063. Тобто є 2423 вакансії. Відповідні цифри Пенсійного фонду (друге місце за чисельністю): 24400, 22000 та 2400. Міністерство юстиції (третє місце): 17001, 12298 та 4703. І такі вакантні посади є у кожній держструктурі. Це як у кадрованих військових частинах: за потреби можна збільшити чисельність до максимуму.
Зарплати – це дрібниця
Скорочення державного апарату необхідне. Ще минулого року програму скорочення бюрократичного апарату анонсував голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія. Багато вищих чиновників говорили про необхідність скорочення держслужбовців мінімум на третину.
Але в цих заявах є велика частка лукавства. 30% – це в середньому кількість незайнятих вакансій у наших численних службах, агентствах, інспекціях, комісіях, держадміністраціях та інших державних органах. Навіть у міністерствах є вільні місця. Тож можна безболісно скоротити граничну чисельність і бадьоро рапортувати про проведення чергових епохальних реформ.
Тобто кількість чиновників на папері начебто скорочується. Але реальна їх кількість залишається незмінною. І витрати на утримання чиновників, відповідно, теж. А минулого і нинішнього року в державному бюджеті на функціонування державного апарату передбачалося близько 60 млрд гривень.
«Якщо навіть усереднити зарплати пересічних чиновників, хай це буде 10-15 тисяч гривень на місяць, виходить близько 2,5 мільярда гривень. Але це із серії «хтось їсть м'ясо, хтось – капусту, а в середньому ми їмо голубці». Не забуваємо, скільки отримують у держструктурах топ-менеджери та менеджери середньої ланки» , – каже «Апострофу» політолог Олег Лисний.
Але фонд заробітної плати для чиновників, а також інші витрати на їх утримання – це просто копійки, порівняно з тим, скільки бюджетних коштів ці чиновники освоюють у результаті своєї діяльності.
«Зарплат – відносно небагато. А ось коштів до розподілу чиновникам дістається на суму 600-700 млрд. гривень на рік. І вони ці бюджетні кошти, звісно ж, розподіляють. Це величезна корупційна складова. Особливо цікаво те, що у цьому розподілі беруть участь чиновники, які мають «порт прописки» на тимчасово окупованих територіях» , – каже Юрій Гаврилечко.
Автомобілі для Бахмуту
Ситуація з деякими держзакупівлями в умовах повномасштабної війни з росією виглядає досить сюрреалістичною. Так, наприклад, деякі комунальні підприємства з Бахмута планують закупити нові автомобілі , фургон та автокран на загальну суму понад 10 млн. гривень. Або Сєвєродонецьке тролейбусне управління вирішило закупити контейнери для перевезення харчових продуктів . А таких прикладів сотні, якщо не тисячі.
Добре, чиновники адміністрацій із тимчасово окупованих територій зараз тимчасово перебувають на безпечних територіях. Вони одержують зарплату, що, в принципі, є резонним.
«Структури державного управління завжди мають бути напоготові. Не платити їм зарплати, розпускати адміністрації не можна. Повинна зберігатись структура. Ось як було у Херсоні: місто звільнили, і одразу повернулися співробітники міськадміністрації, почали працювати. Але подібні випадки із закупівлями, як у Бахмуті, Сєвєродонецьку чи Маріуполі, викликають лише подив» , – каже Олег Лисний.
Але щодо закупівель... Можна, звичайно, припустити, що адміністрації з тимчасово окупованих територій працюють на перспективу. Мовляв, поки війна, нехай тролейбуси, куплені для Маріуполя, чекаючи на деокупацію, постоять у гаражах. Або попрацюють, наприклад, на маршруті метро Лук'янівська – Теремки. Але це не точно.
З одного боку, подібними випадками мають займатися відповідні органи. Але насправді не все так просто.
«За законом свої посади та зарплати, а головне – можливості розпоряджатися бюджетними коштами зберегли всі без винятків служби, які працювали на тимчасово окупованих територіях. Аж до комунальних підприємств. І тендери – це цілком законно. Більше того, це є обов'язковим для виконання! Не буде таких тендерів – чиновники відповідатимуть за їхнє непроведення» , – каже Юрій Гаврилечко.
Слід зазначити, що за час повномасштабної російської агресії населення України поменшало, за різними даними, на 5-7 мільйонів осіб. Але на кількості чиновників це не вплинуло. У чоловіків броня, жінки теж не їдуть, адже робота державного службовця, хай навіть найнижча оплачувана – це якась стабільність, та й не найгірша пенсія в перспективі. Люди за таку роботу тримаються.
Але все-таки штат чиновників, це визнають усі, роздуті. Ось, наприклад, податкова інспекція. 22 тисячі співробітників та 2,5 тисячі вакансій. За майже два роки повномасштабної війни, коли діяв мораторій на перевірки підприємств, їх не скорочували. А тепер і поготів - роботи додалося. І це при тому, що маса підприємств закрилася чи перебуває на тимчасово окупованій території. Та й навіщо нам стільки податківців?
«Я думаю, що при правильному підході – диджиталізація та запуск нових алгоритмів (податкова на Заході – це не каральний інструмент, а партнер бізнесу: насамперед допомогти, підказати) кількість співробітників інспекції сміливо можна скоротити в півтора-два рази» , – каже "Апострофу" економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Не час звільняти
Одним словом, насамперед держава має навести лад у галузі розподілу бюджетних коштів. Хоча тут є побоювання, що може виникнути ще якась нова державна наглядова служба або адміністрація. Але в будь-якому разі чиновників, безумовно, треба скорочувати. Причому скорочувати їхню реальну кількість, а не прописану на папері.
«Але тут треба розуміти, що перш ніж звільняти людей, необхідно оптимізувати роботу відповідних органів. Комп'ютеризація, цифровізація, перехід онлайн. Європейський підхід Якщо це зробити, то сміливо, як я гадаю, можна скоротити на 30%. А як тут скоротиш той самий Пенсійний фонд, якщо по селах листоноші досі пенсії на велосипедах розвозять? Просто так скоротимо – втратимо функціонал (це не лише про пенсійний фонд, це про всі держструктури). І в будь-якому разі, тут потрібен перехідний період, два-три роки» , – каже «Апострофу» Юрій, колишній керівник одного з обласних управлінь податкової поліції.
Кандидат наук із державного управління Юрій Гаврилечко також вважає, що скорочувати кількість чиновників можна лише після скорочення їхніх функцій.
«Не можна механічно зменшувати кількість державних службовців без зміни обсягів їхньої роботи. Якщо цього не зробити, то коштів розподіляти чиновники будуть стільки ж, тільки працювати перестануть – не встигатимуть освоювати кошти» , – із часткою сарказму каже Юрій Гаврилечко.
Тут слід зазначити, що державні структури у багатьох населених пунктах – практично єдиний роботодавець. Скорочувати із – значить залишити людей без роботи.
«От візьмемо практично будь-яке село. Що там є? Пошта, Ощадбанк та адміністрація. Усі. Скорочення в такій ситуації контрпродуктивне, адже і так безробіття» , – каже Олексій Кущ.
Негайне скорочення кількості чиновників може призвести до соціальних вибухів. Адже за будь-яких скорочень позбавляються роботи, в першу чергу, рядові співробітники, а не начальство.
«Безболісне скорочення апарату держслужбовців неможливе. Люди працювали, отримували зарплату, будували плани життя. І куди їм іти? Так, зараз потрібні робочі руки, але чи підуть чиновники на некваліфіковану роботу, чи перенавчатимуться? Спочатку вони, при звільненні, згідно із законом отримають якісь виплати, вихідну допомогу, «парашути». Потім зареєструються в центрі зайнятості, і півроку отримуватимуть допомогу. Багато хто подасть до суду на незаконне звільнення, і багато хто зможе відновитися на роботі. І при цьому отримати компенсацію» , – каже Олег Лісний.
На його думку, перш ніж почати скорочувати кількість чиновників (що, звичайно, необхідно), державі слід ретельно прорахувати всі плюси та мінуси. У стратегічній перспективі, за кілька років, скорочення чиновників і знизить навантаження на бюджет. Але в найближчій перспективі це може означати масове, зайве витрачання грошей у вигляді компенсаційних виплат. Плюс додаткові соціальні проблеми. Яких зараз, під час війни, і так достатньо. Через ту саму мобілізацію, наприклад.
Тож, швидше за все, скорочуватимуть чиновників уже після перемоги. Зарплати для держслужбовців – це зараз не найбільша частка державних витрат. Єдине, що треба вирішити негайно – це проблема досить дивного освоєння деякими державними чиновниками бюджетних коштів. А це до 700 млрд. гривень щорічно.
