Депутатопад під час війни: чому кількість народних депутатів зменшується?

Зараз у парламенті налічується вже 403 депутати – антирекорд за всю історію незалежної України.

Ще до повномасштабного вторгнення 27 місць у Раді були вакантними, адже громади з мажоритарними округами, де мали б обиратися 26 депутатів, були окуповані. Ще на одному окрузі так і не провели заплановані довибори – на заваді повномасштабне вторгнення. Вже після 24.02.2022 кількість депутатів знову почала різко падати. Цього разу причин було багато: дехто пішов на державну службу, дехто втратив українське громадянство, а велика кількість членів уже забороненої ОПЗЖ пішла з Ради нібито за власним бажанням. Зараз у парламенті налічується вже 403 депутати – антирекорд за всю історію незалежної України. Лабораторія законодавчих ініціатив вирішила спрогнозувати, скільки ще депутатів може вибути з Верховної Ради і які наслідки це може мати.

У “зоні ризику” мажоритарники та екс-члени заборонених партій

Якщо депутатів позбавляють мандатів, то чому на їхнє місце не приходять нові? Справа в тому, як саме депутата було обрано: якщо за списком партії, тоді його мандат отримує наступна людина зі списку. Як показує практика, поповнення депутатів за списками не є проблемою. Саме це сталося, зокрема, у партії “Голос”: на місце Рустема Умерова, призначеного у 2022 році головою Фонду держмайна (з вересня 2023 року Рустем Умеров обіймає посаду Міністра оборони України. – Авт.), прийшов Максим Хлапук. Значно складніша ситуація з “мажоритарниками”. Якщо такий народний депутат втрачає мандат, то необхідно проводити вибори в окрузі, який втратив представника. Саме тут проявляється одна із двох головних технічних причин різкого падіння кількості парламентаріїв: вибори під час воєнного стану не передбачені Конституцією. Тому мажоритарники тягнуть за собою в політичну труну та своє місце у парламенті.

Інша причина – часом списку партії, як і її самої, більше не існує. Саме це і сталося з ОПЗЖ. Оскільки її діяльність заборонена на території України, замінити депутатів, котрі обиралися за її списком, просто неможливо. Тому ці дві категорії депутатів – мажоритарники та екс-члени ОПЗЖ – і є у центрі нашої уваги.

Але як саме депутати можуть втратити мандат достроково? У ст. 81 Конституції України прописано кілька причин. Насправді ж майже всі втрати мандатів за останні півтора року відбувалися формально з двох причин: позбавлення громадянства та особистої заяви. Причини втрати мандатів депутатів із групи ризику з початку повномасштабного вторгнення: 11 – за власним бажанням, 6 – втрата громадянства, 1 – здобуття державної посади, 2 – смерть.

Скільки нардепів можуть втратити мандат?

Є кілька основних причин, через які депутати залишали свої місця у Раді раніше. ЛЗІ підрахувала, яка кількість депутатів може бути за таких самих умов на даний момент.

Ризик №1 - приналежність до проросійських політичних сил (-33).

Насамперед, не можна не згадати про заборонену ОПЗЖ. Саме вихідці цієї партії перебувають під особливим прицілом. Так, протягом воєнного стану було ініційовано не один законопроект, який має на меті припинити повноваження депутатів із цієї фракції. Однак усі вони були відкинуті як “неконституційні”.

Тим часом лави колишньої ОПЗЖ рідшають і без конкретних рішень “згори”: наприклад, Тетяна Плачкова склала свій мандат нібито “за станом здоров'я”, а в деяких випадках депутати втрачають мандати і через процедуру позбавлення громадянства. Тому саме ці депутати перебувають під особливим ризиком, а потенційна “Рада майбутнього” може бути меншою на 33 парламентарі, якщо всі колишні члени ОПЗЖ втратить мандати.

Ризик №2 – перехід на керівні посади до ЗСУ (-1).

Понад півроку тому склав мандат генерал-лейтенант ЗСУ Михайло Забродський – він вирішив сконцентруватися на роботі з Генштабом. Серед мажоритарників є один депутат, який воює, а саме підполковник Сергій Рудик із групи “За майбутнє”. З подальшим просуванням по службі він, як і його колишній колега, може більше сконцентруватися на військовій справі – отже, кількість депутатів може зменшитись ще на одного.

Ризик №3 – набрання законної сили обвинувальним вироком (-16)

Однією з можливих причин втрати мандата може бути набрання законної сили обвинувальним вироком. На основі наявної в публічному просторі інформації ми підрахували депутатів, на яких було відкрито кримінальні справи протягом останніх років, а також стосовно кого з народних депутатів було розпочато досудове розслідування. Таких серед мажоритарників (не враховуючи депутатів від ОПЗЖ) ми нарахували 16 парламентаріїв.

ЛЗІ неодноразово надсилала запити до Офісу генерального прокурора з метою отримати офіційну інформацію про кількість народних депутатів, щодо яких було відкрито кримінальне провадження. На жаль, у наданні інформації було відмовлено. Тому ці дані зібрані з урахуванням відкритих джерел.

Ризик №4 – припинення громадянства України.

В ідеалі друге громадянство також має бути достатньою умовою втрати мандата. Але, як свідчить досвід, цю карту розігрують лише тоді, коли це зручно – історії Вадима Рабиновича та Ігоря Васильківського є чудовою ілюстрацією. Однак цієї категорії ми до аналізу не брали: знайти інформацію такого роду з відкритих джерел майже неможливо, та й у самій Раді на це не надто звертають увагу.

З огляду на всі ці ризики можна зробити припущення, хто є наступним потенційним депутатом “на вихід”. Фулхаус зібрав нардеп Вадим Столар. Він належав до т.з. Батальйону "Монако", має на своєму рахунку кілька кримінальних проваджень, до нього навідувалася СБУ з обшуком, він належав до ОПЗЖ. І навіть більше: раніше вже ходили чутки, що він складатиме мандат.

Чи зменшення кількості народних депутатів є критичним для поточного скликання?

Після запровадження військового стану зріс запит на очищення парламенту від зрадників та корупціонерів. Водночас їх заміна іноді неможлива. Враховуючи всі перелічені ризики, нині мінімальна можлива кількість депутатів – 353. Проте будь-якої миті можуть з'явитися нові кримінальні провадження та ротації в Уряді. Чим це небезпечно?

Є кілька порогів кількості голосів, яких Рада має досягти для повноцінного виконання своєї роботи. Це – 1) 226 для ухвалення законів, 2) 300 для змін до Конституції та 3) 338 – для імпічменту президента. Ймовірно, до таких показників ІХ скликання не впаде і парламент все ж таки зможе продовжувати роботу.

Хоча проблем все одно не уникнути: як заявив перший заступник Голови Верховної Ради Олександр Корнієнко, “це перша Рада, в якій немає 10% депутатів, і також треба розуміти, що це впливає на комітети, де не так багато людей… Там гірше з кворумом тепер”. Отже, здатність парламенту приймати рішення неодмінно знизиться, і що менше буде депутатів – то більш явною ставатиме ця проблема.

Є й інший вимір цієї історії. Важливою є доля не лише окремих депутатів, а й політичних сил, до яких вони входять. Для формування у парламенті фракції чи групи необхідно щонайменше 17 депутатів. Вже зараз є три групи депутатів, чий склад дорівнює цьому мінімуму: “Відновлення України”, “За майбутнє” та “Довіра”. Однак якщо розбити по фракціях "ризикових" депутатів, то можна побачити, що всі чотири депутатські групи, які є в Раді, можуть припинити своє існування.

У такому разі може змінитися конфігурація депутатських груп: при повній вичистці “ризикових депутатів” з екс-членів цих політичних сил залишиться ще 33 депутати – цього майже достатньо, щоб створити ще дві групи. Водночас у парламенті ще залишатимуться 20 позафракційних депутатів, яких можуть використати як додаткові особи для перекриття можливої ​​недостачі.

Ще один ризик, який наражається на Парламент, – втрата монобільшості. "Слуга народу" у відповідь на гучні скандали членів коаліції просто виключає їх із лав фракції. Саме це сталося у серпні з Анатолієм Гуньком та Богданом Торохтієм. Що характерно, Давид Арахамія, коментуючи виняток Торохтія, прямо заявив, що “тут є деякі спроби маніпулювати ситуацією, щоби ще більше зменшити нашу фракцію”.

Тобто небезпека якщо не розпаду, то як мінімум критичного зменшення монобільшості вже передчується і самим головою фракції. Зараз у правлячій фракції є 235 депутатів, якщо ж відібрати ще шість, виділених нами, – залишиться лише 229. Тобто ще чотири скандали відокремлюватимуть “Слугу народу” від необхідності створювати коаліцію, об'єднуючись з іншою фракцією, або шукати інші шляхи поповнення фракції – "вербувати" позафракційних депутатів або повертати "колишніх".

Постійне зменшення кількості народних депутатів найбільше нагадує цугцванг – ситуацію на шахівниці, коли кожен наступний хід лише погіршує існуючу ситуацію. Суспільство вимагає різкої відповіді на будь-які скандали, до яких потрапляють народні обранці. Якщо відповіді не буде – “зловмисник” залишиться при привілеях, на які він, можливо, не заслуговує. Якщо ж той втратить мандат – проблема (не) набору голосів ставатиме дедалі явнішою. Можливо, саме з небажанням втрачати дієздатність Ради пов'язане таке затягнуте зволікання із позбавленням мандатів депутатів від уже давно забороненої ОПЗЖ. Все-таки вони стали зручним важелем у руках влади, чесно граючи свою роль пішаків.