Правоохоронці, які втекли з Києва під час вторгнення росіян, роблять "показники" на бойовому командирі

Переслідування бойового командира Олександра Чекмаза, відомого як “Їжак”, викликає серйозні питання щодо об'єктивності дій правоохоронних органів та їхньої здатності розуміти контекст військових подій.

Коли росіяни намагалися захопити столицю понад 600 добровольців, захищали броварський напрямок під керівництвом Єжака. Натомість прокурори та слідчий, які шиють кримінальну справу командиру, кавалеру ордена “За мужність” ІІІ ступеня, “втекли” зі столиці. Чекмазу загрожує 12 років позбавлення волі за те, що не взяв на облік несертифіковані бронежилети, але роздав бійцям на їхнє добровільне прохання. Жодного присвоєння чи торгівлі бронежилетом не зафіксовано.

Тож чи можуть прокурори та слідчий, які не перебували у Києві у перші місяці повномасштабного наступу росіян, правильно оцінити дії військових?

Справа Чекмазу це ще один приклад недбалості у розслідуванні військових справ або навіть навмисне переслідування бойового командира. Ми всі пам'ятаємо хаос 2022 року, коли щодня до бригад, добровольчі формування прибувала волонтерська допомога з-за кордону. Тоді ж у травні 2022 року польський волонтер Херник Войчех та ГО “Український кластер інноваційного розвитку” привезли 300 бронежилетів без документів. За зовнішніми характеристиками це були поліцейські, а не військові бронежилети. Чекмаз ("Їжак") не мав права ні за законом, ні по совісті змушувати своїх солдатів носити ці ризиковані бронежилети. Тому ці засоби індивідуального захисту видавалися за згодою бійця без військового обліку.

Правоохоронці інкримінують Олександру присвоєння чужого майна за ст. 191 ч.5 Кримінального Кодексу. Адже Єж подякував волонтерам від імені військової частини, хоча самі засоби індивідуального захисту на облік не поставив. На це також є низка причин: без відповідних документів жодна військова частина не візьме бронежилети непідтвердженої якості; передача допомоги відбувалася до призначення Чекмазу командиром батальйону.

Істотним є сам факт, що прокурори та слідчий, які займаються справою, на початку 2022 року не перебували у Києві. Про це свідчить відповідь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону на запит народного депутата Андрія Шараскіна. Згідно з табелями обліку робочого часу Артеменко О.М., Гафаров А.Р., Гогричіані М.Ф., Аношина Д.В. та Тарасенко О.С. у всі робочі дні виконували свої обов'язки дистанційно, які виїзд мав вимушений характер.

Відсутність правоохоронців під час вторгнення та викликає сумніви щодо їхньої здатності зрозуміти складність ситуації та правильно оцінити дії командира.

Якби батальйон Чекмаза захищав місто Київ теж дистанційно, справа, ймовірно, навіть не існувала б.

А прокурори навряд чи повернулися б на своє комфортне місце роботи, щоб робити показники на військових.

Цікава ситуація склалася і навколо слідчої Дарії Філонової із Луганщини, яка на початку вторгнення виїхала до Амстердаму. За даними Єдиного державного реєстру декларацій Філонова продовжувала отримувати допомогу та субсидії як учасник бойових дій. Поки що невідомо з яких підстав.

Як прокурор може визначити мотиви осіб, які перебували у складних військових умовах, не маючи власного досвіду та розуміння мотивації військових? Як слідчий може об'єктивно розслідувати справу, якщо, незважаючи на отримання бойових виплат, не була залучена до реальних бойових дій з оборони України?

“Весь час ми запитували слідчого, яку користь ви розслідуєте? Чи є хоч один факт продажу чи отримання їх у своє особисте користування Чекмазом Олександр? Таких фактів нема. Коли бригада відмовилася приймати на зберігання ці бронежилети після звільнення Чекмаза, він не кинув їх у безгосподарний стан і домовився, щоб склад ще деякий час виділяв місце для їх зберігання на випадок, якщо бійці, які ще бажатимуть, отримати такі засоби індивідуального захисту. Жоден бронежилет не зник, не загубився чи не розкис під дощем”, – ділиться захисник Чекмаза, адвокат Віталій Коломієць.

У світлі цих обставин справа виглядає не стільки обґрунтованою, скільки мотивованим бажанням виконати “показник” для отримання премії та пенсії для “правоохоронців”. Адже об'єктивність та розуміння контексту воєнних дій мають вирішальне значення для справедливого розгляду подібних справ.