Мільярди пішли в нікуди: Польська компанія та їх сумнівні угоди з ЗСУ

Квітень 2022 року. Минуло трохи більше тижня, як ЗСУ відтіснили російські війська від Києва та вигнали з Київської області. Але впевненості, що окупанти знову не спробують штурмувати столицю, не було.

В'їзди до Києва продовжували перекривати бетонні плити і насипи піску, на більшості перехресть стояли блокпости з дуже прискіпливими тероборонами та арміями.

Але місто починало потроху оговтатися від пережитого. Першими оживали магазинчики та кафе. З'явилися кілометрові затори не на виїзд, а на в'їзд до Києва. Життя буквально поверталося до столиці. Але, на жаль, поверталося не лише добре.

11 квітня 2022 року Міноборони укладає великий контракт на постачання критично потрібних на той час речей: 20 тисяч балістичних шоломів, 20 тисяч бронежилетів та 40 тисяч бронепліт до них. Сума угоди - 24,5 мільйона євро зі 100-відсотковою передоплатою.

Саме після цієї угоди в контрактах МОУ з'явиться якась польська фірма "Alfa". заборгованостей перед МОУ на понад три з половиною мільярди гривень.

Щоб зрозуміти, як так сталося, достатньо сказати, що зі згаданої вище партії «Alfa», хоч і зі зривом термінів, змогла поставити всі бронежилети та плити. А ось із привезених нею 16 тисяч шоломів 11 тисяч повернули одразу як непридатні, а ще 5 тисяч так і лежали на складі, не прийняті на баланс ЗСУ.

І незважаючи на факти зриву поставок, 25 жовтня 2022 року Міноборони знову замовляє у «Alfa» ще 20 тисяч шоломів та 50 тисяч бронежилетів на суму майже 50 мільйонів євро. На цей раз обійшлося без передоплати.

І це добре, адже шоломи так і не приїхали до України, а половина поставлених бронежилетів не пройшла балістичних випробувань.

Однак навіть ці два контракти, кожен з яких більший за скандальний кейс із турецькими куртками, виглядають смішними порівняно з тими угодами на постачання зброї, про які йтиметься нижче.

Як з'ясувала УП, польська фірма отримала та вивела з України мільярди та мільярди гривень. А ось реалізувати постачання оплаченої зброї не змогла.

Що це за контракти і якою є доля українських грошей, з'ясовувала «Українська правда».

«Золотий» квітень для «Alfa» у Міноборони

"Кохання" департаменту військово-технічної політики МОУ до польської компанії має цікаву природу. Вона нагадує хвильове помутніння свідомості, коли в одну мить робиться щось таке, за що потім довго себе докоряєш. Поки що не приходить нова хвиля.

Більшість угод із державними постачальниками зброї, про які писала УП у тексті про «спецмародерів», стали публічними після позовів Міноборони до господарського суду.

Такі справи повинні розглядати в міжнародному арбітражі та подаватись через представництво Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті. А їхня діяльність не публікується, як той самий судовий реєстр.

Однак, навіть незважаючи на це, УП відомо загалом про щонайменше сім угод, які МОУ уклало безпосередньо з «Alfa». Частину з них уже заперечують у згаданому арбітражі.

Цікаво, що угоди підписувалися пакетами, коли Міноборони мали якісь «дні Альфи».

Перший такий день відбувся 22 квітня 2022 року. Тоді одним махом з фірмою Alfa було укладено три угоди на суму близько 3,3 мільярда гривень (майже 64,4 мільйона євро). По кожній із них польська компанія отримала по 50% авансу.

Йшлося про постачання кількох самохідних гаубиць «Гвоздика», 122-мм боєприпасів до гаубиці Д-30 та 122-мм ракет до «Граду».

Наскільки відомо УП, із законтрактованої зброї приїхала лише невелика кількість. Припасів до Д-30 з великим запізненням приїхала лише десята частина, ракет до «Граду» — третина, а «Гвоздики», хоч і приїхали всі, але в такому стані, що точно не відповідає технічному класу, який заявлений в угоді, і МОУ зараз намагається. вибити із постачальника компенсацію.

Станом на початок 2023-го за трьома квітневими угодами 2022 року Alfa мала майже 1,7 мільярда гривень дебіторської заборгованості перед МОУ. На ці гроші можна було б, наприклад, добудувати три музеї Голодомору.

Але найбурхливіше в угодах з Alfa навіть не це. Через п'ять днів після підписання цією компанією прямих угод з МОУ, тобто 27 квітня 2022 року, Міноборони уклало ще три цікаві контракти.

Цього разу постачальником був уже державний спецімпортер зброї — фірма «Прогрес», яка мала постачати схожі види боєприпасів, як і польська фірма.

Сума трьох угод із держкомпанією досягала понад 17 мільярдів гривень. ».

Наскільки відомо «Українській правді», угоди з поляками у «Прогресі» займався заступник директора та колишній заступник міністра оборони Олександр Миронюк. Він відомий читачам УП із скандального обшуку у кримінальній справі про закупівлю неякісних бронежилетів, у ході якого у Миронюка виявили мільйони різної валюти у дивані.

Тобто за 5 днів польська компанія отримала різні контракти від України на майже 21 мільярд гривень.

Може виникнути питання: а в чому проблема, якщо фірма постачатиме і безпосередньо, і через іншу компанію? Відповідь: у ціні. Ті ж снаряди від тих самих виробників у прямих угодах «Alfa» та контрактах «Прогресу» відрізнялися на десятки відсотків.

Наприклад, польська фірма мала постачати 122-мм постріли з повним зарядом до гаубиць Д-30/2С1 по 760 євро, а «Прогрес» такі ж постріли — по 1195 євро. 435 євро чи плюс 57% на одному снаряді, законтрактованому, по суті, у тієї ж фірми з різницею у п'ять днів.

Не дивно, що цей контракт для «Прогресу» польський підрядник виконував набагато ефективніше, ніж власний на постачання таких самих снарядів, але на 57% дешевше: контракт «Alfa» виконаний був на 10%, а ось «Прогрес» із затримками, але близько 80 % постачання зробив.

Але навіть незважаючи на таку кричущу накрутку саме за цією угодою державний спецімпортер на початок 2023 року мав понад 200 мільйонів гривень заборгованості перед Міноборони.

Червень на мільярд: другий день «Alfa» у МОУ

Наприкінці травня 2022 року польська «Alfa» мала завершити постачання снарядів за квітневими контрактами. Але, як уже здогадалися читачі, навіть не наблизилася до цієї мети.

Тому з горем-лихом постачальник домовився про продовження термінів поставок до липня 2022-го.

Але 13 червня того ж року відбувається щось незбагненне. Знаючи про те, що фірма зриває попередні контракти, Міноборони вирішило дати компанії Alfa ще кілька мільярдів гривень армійських грошей.

Того дня було укладено ще три контракти на суму близько 2,6 мільярда гривень. Половину цієї суми компанія знову отримала як передоплату.

Всі три угоди були ймовірно підписані з боку МОУ керівником департаменту військово-технічної політики Шостаком, якого через тиждень, у червні 2022-го, знімуть з посади.

Цього разу контракти передбачали постачання:

• 120-мм хв (понад 11 мільйонів євро авансу);
• 152-мм постріли для гаубиці "Гіацинт" (18 мільйонів євро авансу);
• 152-мм постріли до САУ "Дана" (13 мільйонів євро передоплати).
• Чи треба говорити, що всі три контракти було зірвано?

Пострілів для "Гіацинту" приїхало близько 40%; 120 мм мін поставили менше, ніж 1% від контракту; пострілів до "Дани" не поставили взагалі.

Тепер МОУ намагається повернути 27 мільйонів євро передоплати та стягнути ще майже 13 мільйонів євро штрафів за зірвані постачання.

Але навіть якщо це вдасться, то незмінним залишиться страшний факт: українська армія рік не отримувала критично важливого озброєння і не могла законтрактувати його в іншому місці, бо постачальник вивів гроші з країни.

Та й чи здатна польська фірма Alfa повернути отримані аванси?

З чого починається "Alfa"

Як на фірму з багатомільйонними оборотами компанія «Alfa» аж надто непомітна. Щоправда, восени 2022 року компанія перебралася до центру Варшави, хоча й до не дуже показного офісного центру.

Якщо ви очікуєте побачити золоті літери над входом до офісу фірми, то дарма. Все обмежується скромним написом та забороною входу. Сайт фірми розміщується на одній сторінці, з цікавого там хіба подяки від голови Держприкордонслужби України Сергія Дейнека.

Як випливає з виписок з польських реєстрів, «Alfa» було засновано як товариство з обмеженою відповідальністю ще 2005 року. Особливо зірок з того часу ця компанія не вистачала.

Єдина помітна згадка про цю фірму датується 2015 роком, коли її директор Петро Сапєжинський в інтерв'ю впливовому польському виданню «Polityka» розповідав, як його компанія виграє тендери на утилізацію списаних кораблів військово-морських сил Польщі.

У цілому нині фірма займається торгівлею різного роду продукцією, зокрема військової. У 2020 році компанія показала 1,23 мільйона злотих (трохи більше, ніж 300 тисяч євро) прибутку, 2021-го «Alfa» заробила 7,4 мільйона злотих (близько 1,8 мільйона євро).

Що цікаво, фінансової звітності за 2022 рік, коли компанія Сапєжинського підписала контракти на сотні мільйонів в Україні, «Alfa» досі не подала. Навпаки, за перше півріччя 2023 року фірма вже чотири рази змінювала дані про себе в реєстрах, що може бути способом відтягнути подання звітності.

Але як непомітна фірма з Польщі стала одним із найбільших постачальників та боржників Міноборони за часів війни?

Хто в Україні міг лобіювати «Alfa» та вибивати для неї, незважаючи на всі очевидні застереження, дедалі нові контракти?

Звідки скромна компанія має виходи на закритий світ болгарської оборонки?

На всі ці запитання «Українська правда» продовжить шукати відповіді та намагатиметься розставити всі крапки над «і» у своїх наступних публікаціях.