Ворог прицільно б'є енергетичною інфраструктурою України. Втрачено майже 7000 МВт. Тому ми вже маємо значний дефіцит генерації, яку в піковий годинник доводиться імпортувати.
У таких умовах, як ніколи, потрібно прискорювати всі процеси, що сприяють збільшенню встановленої потужності генерацій, а також боротися за кожну додатково вироблену кВт-годину на існуючих джерелах.
Що ж відбувається «всередині» Енергоатому?
Одна з підпорядкованих йому атомних станцій, а саме Хмельницька АЕС має два енергоблоки потужністю 1000 МВт кожен.
На другому блоці експлуатується турбоагрегат К-1000-60/3000, який було вироблено ще 20 років тому на ЛМЗ (АТ «Силові машини», РФ). Він мав пропрацювати щонайменше 30 років, але… зламався…
Аварія сталася навесні 2022 року. Були зруйновані лопатки ЦВД (циліндра високого тиску) та викривлений ротор.
Комісія з розслідування аварії встановила провину аналогового російського виробника: «…корінною причиною руйнування 5 ступеня лівого потоку ротора ЦВД були відкриті дефекти, які були допущені заводом-виробником та існуючі неметалеві включення у структурі металу дисків ротора ЦВД…».
Також встановлено, що ці дефекти не дозволяють виконати ремонт ротора з повним відновленням проектних характеристик турбоустановки, а єдиним гарантованим рішенням є заміна пошкодженого ротора.
Що робити? Звісно, міняти ротор!
А хто в сучасних реаліях може його зробити? Правильно – вітчизняний виробник з великим досвідом – АТ «Українські енергетичні машини» (у минулому – АТ «Турбоатом»). І воно бере участь у тендері та пропонує абсолютно адекватну ціну — 298 млн. грн. грн. (Без ПДВ) за ремонт.
Але хіба може команда Галущенка провести закупівлі так, щоби хоч щось не заробити? Їм потрібний ротор за ціною 583 млн. грн. (без ПДВ), тому деркачівська гоп-компанія просто «вибивають» АТ «Українські енергетичні машини» з торгів
Це все при тому, що процедура воєнного часу їм дозволяла взагалі укласти прямий контракт, без тендеру, як, наприклад, тут
У результаті було прийнято рішення не купувати новий ротор, а привести до тями старий.
Для цього уклали договір із компанією Doosan Škoda Power. За допомогою верстата з Бурштинської ТЕС вирівняли ротор з обох боків та поставили діафрагму для балансування лівої та правої сторони.
При цьому Doosan Škoda Power попередила, що це рішення є тимчасовим і надала гарантії роботи ротора на 1 рік при максимальній потужності 800 МВт (це мінус 200 МВт від встановленої потужності).
Навіть за таких умов оптимальним рішенням було б експлуатувати ротор тимчасово, пройти зиму 2022-2023, а в теплий час, коли споживання енергосистеми впаде, піти на ремонт і поставити новий ротор.
Але з усіх варіантів деркачівці завжди обирають такий, який завдає галузі найбільшої шкоди.
Отже, вони вирішили зробити косметичний ремонт і продовжувати юзати напівживий ротор, наплювавши на можливі наслідки, «вольовим рішенням» розганяючи турбіну майже до 900 МВт.
Природно, що вібрація від кривого ротора вщент зруйнувала підшипник і пошкодила діафрагми… 13.03.2024 о 17:48 енергоблок №2 ХАЕС при навантаженні 890 МВт (!) було аварійно зупинено… що, до речі, цілком експериментально підтверджено.
Ноу коментс…
Ви вважаєте, цього разу команда побігла замовляти новий ЦВС?
Чорта з два! Вони зупинилися, замінили підшипник, розштовхали турбіну знову і доповіли про черговий трудовий подвиг.
Але є нюанс – другий енергоблок ХАЕС зараз видає лише 615 МВт. Тобто, раніше ми втрачали 170 МВт потужності, а тепер втрачаємо вже 385 МВт.
Недовиробка — це втрачена вигода НАЕК «Енергоатом» та розбомбленої української енергосистеми, яка й так має дефіцит.
А все тому, що хтось дуже хотів заробити кілька сотень мільйонів.
Ротора немає, домовленостей немає, за два роки не зроблено нічого.
Мораль історії проста і складна одночасно.
Експлуатація АЕС — це жорстко регламентовані дії, які не можуть бути скориговані заявами Міністра та примусовою експлуатацією обладнання за межами проектних можливостей. Це призводить до великих аварій і, як наслідок, значних втрат в енергосистемі України.
Міністр і команда постійно наголошують, які вони молодці та забезпечують енергією нашу країну, при цьому заради особистого піару змушують персонал станції експлуатувати енергоблоки за межами проектних можливостей обладнання.
Не забувають вони і про корупцію у закупівлях, навіть якщо це несе великі ризики для експлуатації генерації.
Щодо ініціаторів, які руйнують атомну галузь України, — вони давно мають бути усунені з посад, а їх спланованим діям щодо виведення з роботи енергоблоків АЕС України необхідно терміново дати правову оцінку і бажано — за законами воєнного часу.
Після бетону за ціною алмазів та кабелів за ціною золота, що може дозволити собі НАЕК «Енергоатом», новина про втрату 350 МВт потужностей не виглядає так шокуюче, але прорахунки енергетичного керівництва з кожним днем стають для нас дедалі кривавішими. Тому що це знову шалені кошти, які будуть просто «запізнілі», а не підуть на нашу оборону!
На тлі цього Міністерство втрачених потужностей імені Галущенка генерує новини про будівництво нових блоків АЕС та будівництво малих модульних ядерних ректорів. Це прикрашає його фейсбучик, але дуже шкодить іміджу та економіці України.
Ми всі відчуємо вплив мудрих менеджерських рішень цього Міністерства у вигляді віялових відключень уже у травні цього року.
Але Україна все одно переможе, не завдяки, а всупереч…
