Днями Президент Зеленський анонсував покращення «політики героїв – політики ветеранів». Після цього у вівторок, 6 лютого, профільний міністр Юлія Лапутіна подала у відставку. А вже наступного дня, 7 лютого, Верховна Рада звільнила її конституційною більшістю.
Претензії ветеранів
«При всій повазі до пані міністра це питання виключно менеджменту. Україні потрібна сила, свіжа енергія та достатнє лідерство у кожній сфері», — заявив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні, 5 лютого.
Юлія Лапутіна – друга жінка-генерал в історії незалежної України. Вона очолила міністерство у справах ветеранів у грудні 2020 року. І за три з лишком роки показала відверто слабкі результати – сходяться на думці опитані «Апострофом» стейкхолдери. І розмови про відставку міністра у справах ветеранів точилися вже давно. Більше того.
«Головна претензія в тому, що пані міністр повністю відгородилася від ветеранів та їхніх сімей, створивши собі свій світ, у якому вона вдавала, що займається ветеранською політикою, — каже в коментарі «Апострофу» член Громадської ради при Мінветеранів, співзасновник ГО «Добровольці». » «Анастасія Римар, — взяти будь-який напрямок: реабілітація, психологічна підтримка, соціальна політика щодо ветеранів та їхніх сімей нічого не робилося і питання вирішувалися дуже довго».
Часто вирішити питання можна було щодо незначними зусиллями, просто потрібно бажання.
«Можу навести приклад із питань сімей загиблих добровольців. Люди, які у перші місяці війни були оформлені, у разі загибелі чи поранення, із нею ситуації вирішувалися дуже довго. Протягом року не ухвалювався закон, міністр не допомагала у процесі, довго не могли ухвалити постанову в Кабінеті Міністрів. Зараз є питання щодо вирівнювання виплат, та щодо пенсійних. Це справді технічно не так складно вирішити, якби міністр брала у цьому активну участь. На жаль, ми цього не побачили», - додає Анастасія Римар.
Існували проблеми і у спілкуванні ветеранського співтовариства з міністерством – не було зрозуміло, чим займалася міністр Лапутіна.
«Як виявилося, мало бути жінкою та генералом. Потрібно також бути непоганим менеджером і вміти просувати питання, які важливі. Якоїсь роботи із ветеранами, реабілітації я особисто не бачив. Тому претензія одна: ні в публічній сфері, ні десь не було зрозуміло, що вони роблять для ветеранів», — наголошує у коментарі «Апострофу» старший лейтенант ЗСУ, кавалер ордена Богдана Хмельницького Микола Мельник.
Проблеми на рівні інституції
Профільний комітет підтримав звільнення Юлії Лапутіної одноголосно.
«Я особисто з повагою до неї належу. Це бойовий генерал, жінка, яка має достатньо участі у бойових діях і за це честь їй та хвала. Але як менеджер такого рівня, вона, на жаль, не змогла впоратися із посадою міністра. Це і контакти, зв'язки з народними депутатами, з комітетом», — розповідає народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, член фракції «Батьківщина» Михайло Цимбалюк.
У міністерстві так і не вдалося створити ефективну команду. За даними «Апострофа», вакантними залишаються близько 30% посад. І ще один характерний показник ефективності – регулярна нездатність освоїти виділені Мінветераном кошти.
«Є такі провальні речі як забезпечення житлом – 2 роки тому не було використано повністю кошти. Взагалі достатньо грошей ніколи не буває, але кілька мільярдів виділено на створення помічників ветеранів і ці кошти не освоєні. І ще багато статей, де неефективно використовується бюджет міністерства», — зазначає Михайло Цимбалюк.
Нові дзвінки
Але найбільша проблема – Міністерство у справах ветеранів не спромоглося стати центром формування ветеранської політики. Вона набагато ширша і стосується інших органів виконавчої влади. Багато питань – на стику різних відомств, тому має вирішуватися на рівні Кабміну.
«Це і частина роботи МОЗ з реабілітації, і Міністерство соціальної політики. Наступне — Міністерство економіки, бо належать йому центри зайнятості. І зрештою, територіальної громади. Досі не вдалося відпрацювати таку систему, щоб на ветерана чекали в об'єднаній громаді, щоб був ветеранський простір, де його можуть зустріти, розповісти, показати адаптувати», — пояснює Михайло Цимбалюк.
Про все це народні депутати хотіли б спитати Дениса Шмигаля. Однак він був відсутній у сесійній залі. Так само, як і не було міністра Лапутіної. Тож це завдання для нового міністра, хто б ним не став.
«Щодо пріоритетів у роботі. По-перше, це має бути людина з бойовим досвідом, з ветеранського співтовариства, людина, яка розуміє проблематику ветеранів та їхніх сімей. По-друге, людина, яка вміє комунікувати і не відгороджуватиметься від ветеранського співтовариства, і людина, яка розуміє, що ветеранська громада — велика й активна частина суспільства», — переконана Анастасія Римар.
Крім того, новому міністру буде важливо відстоювати інтереси ветеранів та їхніх сімей у спілкуванні з іншими органами влади.
«Мені хотілося б, щоб ця людина не займалася вихвалянням нашої політичної еліти, а вирішенням безпосередньо проблем ветеранського співтовариства. Я людині, яка піде на цю посаду, не заздрю. Ветерани самі по собі специфічні у спілкуванні та проблем надто багато», — додає Микола Мельник.
Окреме питання – люди, які мають втілювати у життя політику щодо ветеранів. Новому міністру потрібно з одного боку очистити міністерство від неефективних та суперечливих своїми рішеннями людей. З іншого, масовими та швидкими чистками остаточно не паралізувати систему.
