Днями Президент Зеленський анонсував покращення “політики героїв – політики ветеранів”. Після цього у вівторок, 6 лютого, профільний міністр Юлія Лапутіна подала у відставку. А вже наступного дня, 7 лютого, Верховна Рада звільнила її конституційною більшістю.
Претензії ветеранів
“При всій повазі до пані міністра це питання виключно менеджменту. Україні потрібна сила, свіжа енергія та достатнє лідерство у кожній сфері”, – заявив президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні, 5 лютого.
Юлія Лапутіна – друга жінка генерал в історії незалежної України. Вона очолила міністерство у справах ветеранів у грудні 2020 року. І за три з лишком роки показала відверто слабкі результати – сходяться на думці опитані “Апострофом” стейкхолдери. І розмови про відставку міністра у справах ветеранів точилися вже давно. Більш того.
“Головна претензія у тому, що пані міністр повністю відгородилася від ветеранів та їхніх сімей, створивши собі свій світ, у якому вона вдавала, що займається ветеранською політикою, – каже у коментарі “Апострофу” член Громадської ради при Мінветеранів, співзасновник ГО “Добровольці”. ” “Анастасія Римар, – взяти будь-який напрямок: реабілітація, психологічна підтримка, соціальна політика – щодо ветеранів та їхніх сімей нічого не робилося і питання вирішувалися дуже довго”.
Часто вирішити питання можна було щодо незначними зусиллями, просто потрібно бажання.
“Можу навести приклад із питань сімей загиблих добровольців. Люди, які у перші місяці війни були оформлені, у разі загибелі чи поранення, із нею ситуації вирішувалися дуже довго. Протягом року не ухвалювався закон, міністр не допомагала у процесі, довго не могли ухвалити постанову в Кабінеті Міністрів. Зараз є питання щодо вирівнювання виплат, та щодо пенсійних. Це справді технічно не так складно вирішити, якби міністр брала у цьому активну участь. На жаль, ми цього не побачили”, – додає Анастасія Римар.
Існували проблеми і у спілкуванні ветеранського співтовариства з міністерством – не було зрозуміло, чим займалася міністр Лапутіна.
“Як виявилося, мало бути жінкою та генералом. Потрібно також бути непоганим менеджером і вміти просувати питання, які важливі. Якоїсь роботи із ветеранами, реабілітації я особисто не бачив. Тому претензія одна: ні в публічній сфері, ні десь не було зрозуміло, що вони роблять для ветеранів”, – наголошує у коментарі “Апострофу” старший лейтенант ЗСУ, кавалер ордена Богдана Хмельницького Микола Мельник.
Проблеми на рівні інституції
Профільний комітет підтримав звільнення Юлії Лапутіної одноголосно. Також у пленарному залі голосів “за” вистачало – 302. Це, за нинішніми мірками, дуже багато.
“Я особисто з повагою до неї належу. Це бойовий генерал, жінка, яка має достатньо участі у бойових діях і за це честь їй та хвала. Але як менеджер такого рівня, вона, на жаль, не змогла впоратися із посадою міністра. Це і контакти, зв'язки з народними депутатами, з комітетом”, – розповідає “Апострофу” народний депутат, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, член фракції “Батьківщина” Михайло Цимбалюк.
У міністерстві не вдалося створити ефективну команду. За даними "Апострофа", нині вакантними залишаються близько 30% посад. І ще один характерний показник ефективності – регулярна нездатність освоїти виділені Мінветераном кошти.
Є такі провальні речі як забезпечення житлом – 2 роки тому не були використані повністю кошти. Взагалі достатньо грошей ніколи не буває, але кілька мільярдів виділено на створення помічників ветеранів і ці кошти не освоєні. І ще багато статей, де неефективно використовується бюджет міністерства”, – зазначає Михайло Цимбалюк.
Нові дзвінки
Але найбільша проблема – Міністерство у справах ветеранів не спромоглося стати центром формування ветеранської політики. Вона набагато ширша і стосується інших органів виконавчої влади. Багато питань – на стику різних відомств, тому має вирішуватися на рівні Кабміну.
“Це і частина роботи МОЗ з реабілітації, і Міністерство соціальної політики. Наступне – Міністерство економіки, бо належать йому центри зайнятості. І зрештою, територіальної громади. Досі не вдалося відпрацювати таку систему, щоб на ветерана чекали в об'єднаній громаді, щоб був ветеранський простір, де його можуть зустріти, розповісти, показати адаптувати”, – пояснює Михайло Цимбалюк.
Про все це народні депутати хотіли б спитати Дениса Шмигаля. Однак він був відсутній у сесійній залі. Так само, як і не було міністра Лапутіної. Тож це завдання для нового міністра, хто б ним не став.
“Щодо пріоритетів у роботі. По-перше, це має бути людина з бойовим досвідом, з ветеранського співтовариства, людина, яка розуміє проблематику ветеранів та їхніх сімей. По-друге, людина, яка вміє комунікувати і яка не відгороджуватиметься від ветеранського співтовариства, і людина, яка розуміє, що ветеранська громада – велика та активна частина суспільства”, – переконана Анастасія Римар.
Крім того, новому міністру буде важливо відстоювати інтереси ветеранів та їхніх сімей у спілкуванні з іншими органами влади.
“Мені хотілося б, щоб ця людина не займалася вихвалянням нашої політичної еліти, а вирішенням безпосередньо проблем ветеранського співтовариства. Я людині, яка піде на цю посаду, не заздрю. Ветерани самі по собі специфічні у спілкуванні та проблем надто багато”, – додає Микола Мельник.
Окреме питання – люди, які мають втілювати у життя політику щодо ветеранів. Новому міністру потрібно з одного боку очистити міністерство від неефективних та суперечливих своїми рішеннями людей. З іншого, масовими та швидкими чистками остаточно не паралізувати систему.
