У своєму крайньому інтерв'ю екс-глава НЕК Укренерго Володимир Кудрицький заявив про очевидну, але важливу річ:
Можна констатувати, що наразі залишився лише один центр відповідальності в енергетиці. Це Міненерго.
Що мають на увазі?
Наразі міністр енергетики Герман Галущенко формально чи понятійно контролює майже всі ключові держоргани та підприємства в електроенергетичній сфері.
Включно з тими, які в законі декларуються як незалежні.
Цікаве спостереження із спілкування з учасниками енергетичної сфери: більшість підлеглих міністрів є фігурантами досудових розслідувань.
Навіть, якби вони в якийсь момент і хотіли б ухвалити рішення за власним розумінням, а не за вказівкою, спущеною по вертикалі ВП — Міненерго, одразу отримали б підозру.
Знаючи це, люди зі своїм стратегічним баченням не хочуть докладати зусиль для того, щоб обійняти ключові посади в енергетиці. Все одно виконуватимеш, що скажуть.
Лояльність важливіша за компетентність.
Що контролює Міненерго?
Енергетичний регулятор. Нацкомісію регулювання енергетики (НКРЕКУ) з початку серпня очолює Юрій Власенко, який до того був заступником міністра.
Із 6 членів НКРЕКУ четверо орієнтуються на Міненерго.
НКРЕКУ – це правила ринку, тарифи для енергокомпаній та споживачів.
Найбільша генкомпанія – Енергоатом, де Галущенко працював до призначення міністром.
Компанія забезпечує більше половини споживання е/е у країні.
2023 року мала виручку 150 млрд грн. Потенційно матиме великий прибуток і шукає, як його витратити на будівництво нових блоків АЕС.
Також є ідея передати Енергоатому постачальників е/е для населення тих областях, де вони належать державі.
Державна інспекція ядерного регулювання (ДІЯР), яка видає дозволи на реалізацію проектів Енергоатому.
Її очолює Олег Коріков, якому у червні міністр матом вказував, що робити на засіданні профільного комітету Ради.
Зручно, коли оператор проектів і контролер підпорядковані одному центру.
Державна біржа Оператор ринку, яка адмініструє найважливіші сегменти електроенергетичного ринку – РСВ та ВСР.
Компанію очолює Олександр Гавва — екс-радник міністра та колишній підлеглий Юрія Власенко.
Адміністратор розрахунків за «зеленим» тарифом — гарантований покупець. Його очолює Артем Некрасов.
У серпні 2023 року, коли вийшло розслідування щодо виплати зеленого тарифу станціям брата Ростислава Шурми, які перебували в окупації, Некрасов медійно прикривав імідж заступника голови ВП.
Держінспекція енергетичного нагляду (Держенергонагляд). Донедавна її очолював Руслан Слободян, якого наприкінці липня було обрано членом НКРЕКУ у пулі «міністерських».
Державний вугільний трейдер Укрвугілля. Компанія купує вугілля держшахт для постачання на ТЕС та ТЕЦ. В ідеалі – державних.
З початку вторгнення її керівники є фігурантами досудових розслідувань, а деякі вже мають підозру.
Державний трейдер е/е - Енергетична компанія України (ЕКУ).
Її очолює екс-менеджер ДТЕК Віталій Бутенко, який до війни брав участь у каламутній схемі імпорту електроенергії з Білорусі.
Українські розподільчі мережі (УРС) — держхолдинг, до якого зібрано державні пакети акцій до обленерго.
Компанію очолює Артем Мартинюк. Її акції на 100% належать до Міненерго.
Таким чином, Міненерго виробляє, транспортує, постачає, продає електроенергію. Для цього створює правила і над цим здійснює контроль.
За цю монополізацію рішень рано чи пізно заплатить споживач е/е — і промисловість, і населення.
