Незважаючи на безпрецедентну за своїми масштабами амністію, під яку потрапила більшість учасників трагічних «січневих подій», а відповідальність понесли лише безпосередні організатори державного перевороту та особи, які вчинили тяжкі кримінальні злочини, у суспільно-політичному просторі Казахстану дедалі частіше тиражуються тези про тотальну невинність усіх тих , хто брав у цих подіях безпосередню участь: починаючи від колишнього голови КНБ Каріма Масімова та колишнього начальника департаменту поліції Алматинської області Серіка Кудебаєва, закінчуючи співробітниками КНБ та МВС Казахстану, причетними до застосування зайвої сили щодо затриманих, що призвело до їхньої загибелі, та криму авторитетом Арманом Джумагельдієвим (Диким Арманом), який, як відомо, очолював злочинну групу, що орудувала біля Алмати і як брав безпосередню участь у організації масових заворушень, а й здійснював викрадення і побиття людей.
При цьому дана інформаційна кампанія та тези, що розповсюджуються в рамках неї, спрямовані як на внутрішню казахстанську аудиторію, так і на аудиторію за межами країни, що, ймовірно, використовуватиметься для створення громадського тиску на владі Казахстану ззовні. Невипадково в такого роду дискредитації казахстанської влади беруть участь і утік злочинець Мухтар Аблязов, що переховується від казахстанського правосуддя, і інформаційні ресурси, які належать також Ірині Петрушової, що ховається від казахстанського правосуддя в Лондоні, та інші опозиційні активісти, наприклад в Україні автори YouTube-каналу «БАСЕ» - Айдос та Наталія Садикови. Крім того, в дискредитації казахстанської влади також беруть участь і політичні активісти всередині Казахстану, наприклад, активісти руху «Оян, Казахстан», який так і не сформувався і постійно змінює свій склад, який, до речі, як вважається, спочатку був створений і фінансований окремими представниками політичної і бізнес-еліти Казахстану, зокрема, все тим же Масимовим, а значить, ймовірно, і досі так чи інакше контролюється головною спецслужбою країни, що викликає питання до нинішнього складу КНБ, який, очевидно, не відмежувався від колишнього керівника.
При цьому, незважаючи на порівняно невелику кількість учасників даної інформаційної кампанії, їх вплив на громадську думку залишається значним, що зумовлено різними факторами, включаючи тематичну сферу поширення інформації та нові медійні платформи, які використовуються для дисемінації тверджень, а також обумовлено слабкістю офіційної державної казахстанської пропаганди, нездатною протистояти спростуванню даних тез як у самому Казахстані, так і за його межами та побудованою на використанні у своїй роботі низькорейтингових телевізійних каналів, газет та сайтів, які щороку поглинають велике бюджетне фінансування.
Черговий новий виток інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію так званого «нового Казахстану», викликав суд у справі про захоплення аеропорту Алмати у дні трагічних «січневих подій» та вирок щодо підсудних — Айгеріми Тлеужанової, Каласа Нурпеїсова, Нурлана Далібаєва, Єр. Карменова, які ініціювали збройне захоплення стратегічного об'єкта.
Тлєужанова та Нурпеїсов засуджено за організацію масових заворушень, Далібаєв, Шилибаєв і Карменов — за участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, руйнуваннями та знищеннями майна під час нападу та захоплення аеропорту.
Підсудні, зокрема, Тлеужанова, стверджували, що вони нібито прямували до аеропорту дізнатися, чи не приймає він повітряні борти з військовими в рамках місії Організації Договору про Колективну Безпеку (ОДКБ), і коли переконалися, що повітряні борти з військовими з Росії та інших країн пострадянського простору в аеропорту немає — покинули його, проте насправді, як встановлено слідством, Тлеужанова та інші особи, які захопили аеропорт, за кілька годин до цих протиправних дій вже були поміщені в ІТТ до Алмати за організацію заворушень, а перед тим, як попрямувати в аеропорт для його захоплення були звільнені з ІТТ, чому передувала пряма вказівка відпустити даних осіб, що надійшла з Астани від впливових представників КНБ.
При цьому на момент захоплення аеропорту в місті Алмати не було доступу до зв'язку, і інформація про можливе прибуття сил (ОДКБ) могла бути отримана засудженими лише від представників КНБ під час звільнення з ІТТ. Більше того, на той момент не було відомо і про переговори між президентом Казахстану Касим-Жомартом Токаєвим та російським лідером Володимиром Путіним, і остаточного рішення про будь-які дії місії (ОДКБ) на території Казахстану прийнято ще не було, що очевидно вказує на оперативні дії з боку колишнього голови КНБ Каріма Масімова, оскільки він був обізнаний про переговори і брав у них безпосередню участь, перебуваючи на зв'язку із заступником голови російської Ради безпеки Дмитром Медведєвим.
Іншими словами, Масімов діяв «на випередження», а Тлеужанова та інші особи діяли, володіючи інформацією, отриманою від Масімова, і більше, заздалегідь знали, що за вказівкою впливових представників КНБ аеропорт Алмати на той час уже покинула офіційна охорона. До речі, Тлеужанова та інші особи пішли з території стратегічного об'єкту відразу після того, як почалося безпосередньо розграбування повітряної гавані іншими особами, які прибули в аеропорт, тобто після того, як переконалися, що результатом їх дій стало повне блокування роботи аеропорту.
Примітно, що пильну увагу до суду у справі про захоплення аеропорту Алмати в дні трагічних «січневих подій» привернули активісти руху «Оян, Казахстан», який так і не сформувався і постійно змінює свій склад, зокрема, Альнур Ілляшев організував прес-конференцію. у Казахстанському міжнародному бюро з прав людини та дотримання законності (КМБПЛ), очолюваному Євгеном Жовтисом для матері засудженої Айгерим Тлеужанової.
При цьому і сам Ілляшев, як і кілька інших ключових фігур руху «Оян, Казахстан», дивним збігом обставин під час трагічних «січневих подій» перебував за кордоном, причому виїхав за межі Казахстану, як і інші учасники руху, за два-три дня до подій, що розгорнулися, і вже з-за кордону через мережу Інтернет закликав до протиправних дій, таких як захоплення державних установ, і не поніс за це врешті-решт ніякого покарання, як і інші учасники руху, що вкотре вказує на те, що рух «Оян, Казахстан» — це не тільки проект колишнього глави КНБ Каріма Масімова, але проект, як і раніше, тісно пов'язаний із ключовою спецслужбою Казахстану і залежний від КНБ.
До речі, Тлеужанова — постать хоч і незначна, але цікава своїми зв'язками, хоч її й позиціонують як журналіста, у професійній спільноті вона невідома і заявила про себе лише 2020 року організацією пікетів на підтримку опозиційного активіста та лідера Демократичної партії Казахстану (ДПК) Жанболата , на той момент він фінансувався Бергеєм Рискалієвим
Втім, інформаційна кампанія, спрямована на дискредитацію так званого «нового Казахстану», а також на казахстанські суди та правоохоронні органи, що здійснюється членами руху «Оян, Казахстан» та активістами з-за кордону, що ховаються від казахстанського правосуддя, не спрямована на захист конкретних осіб, включаючи Айгерим Тлеужанову, а скоріше покликана представити їхню справу як «невмотивоване політичне переслідування». Тим більше, що паралельно активно розвивається більш масштабна та дорога інформаційна кампанія, її вартість за різними оцінками може сягати 5 млн. доларів, спрямована на надання статусу «політичних в'язнів» безпосереднім організаторам державного перевороту, таким як колишній голова КНБ Карим Масімов, кримінальний авторитет Армана Джумагельдієв (Дикий Арман) і навіть колишній депутат Мажиліса і колишній член партії «Нҏр Отан» Нуржан Альтаєв, якого ціла низка ресурсів все частіше згадує як опозиційного політичного активіста.
