Понад два роки тому НАБУ та САП розпочали процес оголошення у розшук «сірого кардинала» Одеси, Володимира Галантерника.
Цю людину підозрюють у створенні організованого злочинного угруповання у місті, яке мало на меті захоплення майна суспільства, тобто банального рейдерства під прикриттям чиновників міської ради на чолі з Геннадієм Трухановим.
Про це повідомляє 368.media
У багатьох ЗМІ пишуть про якийсь таємничий ореол навколо Галантерніка. Зазначали, що чоловік старанно уникає публікації власних зображень у мережі Інтернет. 2021 року на сайті Forbes з'явилося перше офіційне фото чоловіка. Його додали на 10 місце до списку 25 найбільших рантьє. Тоді казали, що він замовив публікацію у відомому журналі.
Володимир Ілліч народився 19 грудня 1969 року в Одесі, де ріс на вулиці Пирігівській (там він нещодавно був прописаний разом зі своїм батьком). А ось одеські журналісти писали, що однокласником та другом дитинства Галантерника є Володимир Андрійович Курочка – ще один одеський бізнесмен, ім'я якого неодноразово спливало в скандальних історіях про захоплення землі. Рейдерське захоплення чужого майна - це і фірмовий стиль бізнесу самого Галантерніка, який займався цим ще з 90-х років.
Жодної профільної освіти у чоловіка не було. Володимир Галантерник сколотив свій перший капітал дуже просто. Ще з радянських часів у центрі Одеси (Грецька-Катерининська) працював магазин електротоварів, який одесити називали між собою «Лампочка». На початку 90-х його було приватизовано своїм директором під назвою «Едісон», проте той недовго займався своїм бізнесом. Галантерник начебто працював там чи був партнером із бізнесу. Якось він прийшов до власника з документами про нібито наявність боргу та «віджав» приміщення. Володимир Галантерник на той час працював під «дахом» одеського авторитету Віктора Кулівара (прізвисько «Карабас»), і лише після його вбивства 1997 року почав шукати собі нового боса).
Далі Галантерник підв'язався до судді Господарського суду Одеси Валентина Продаєвича. Про останній одесит кажуть, що це той рідкісний випадок, коли прізвище повністю відповідає суті свого власника: корумпованішого судді не знала ні Одеса, ні вся Україна. За чутками, свою посаду Продаєвич нібито купив за 15 млн доларів (і зберігав його до 2012 року) і дуже швидко окупив із лишком. А ось не чутки, а факти: у 2005-2007 роках Продаєвич разом зі своїм братом-бізнесменом Сергієм «віджали» собі дитячий садок №75, викинувши дітлахів на вулицю.
Нова схема багато в чому повторювала стару: вилучення майна за борги, що призводило до думки, що Володимир Галантерник міг брати участь у дерибані Чорноморського морського пароплавства ще 1990-х. Але тепер він отримав можливість розпоряджатися майном ЧМП, а його близькі відносини з Валентином Продаєвичем перетворили цей процес на конвеєр, швидкість якого гальмували лише апеляції працівників пароплавства, що руйнуються, і протести небайдужих українців. Крім того, під приводом вирішення фінансових проблем ЧМП, Володимир Галантерник домігся здачі ряду об'єктів і суден пароплавства, що залишилися, в лізинг і оренду.
Фальшивий авторитет: історія «сірого кардинала» Одеси Галантерника
Пройшло більше двох років після того, як НАБУ та САП домоглися оголошення у розшук так званого «сірого кардинала» Одеси Володимира Галантерника.
Цю людину підозрюють у створенні організованого злочинного угруповання у місті, яке мало на меті захоплення майна суспільства, тобто банального рейдерства під прикриттям чиновників міської ради на чолі з Геннадієм Трухановим.
У багатьох ЗМІ пишуть про якийсь таємничий ореол навколо Галантерніка. Зазначали, що чоловік старанно уникає публікації власних зображень у мережі Інтернет. 2021 року на сайті Forbes з'явилося перше офіційне фото чоловіка. Його додали на 10 місце до списку 25 найбільших рантьє. Тоді казали, що він замовив публікацію у відомому журналі.
Редакція 368.media досліджувала біографію Володимира Галантерника і виявила, що він звичайнісінький шахрай і виконавець рішень інших людей. Рейдерством він почав займатися ще на початку 1990-х років.
«Лампочка» та Курочка
Володимир Ілліч народився 19 грудня 1969 року в Одесі, де ріс на вулиці Пирігівській (там він нещодавно був прописаний разом зі своїм батьком). А ось одеські журналісти писали, що однокласником та другом дитинства Галантерника є Володимир Андрійович Курочка – ще один одеський бізнесмен, ім'я якого неодноразово спливало в скандальних історіях про захоплення землі. Рейдерське захоплення чужого майна - це і фірмовий стиль бізнесу самого Галантерніка, який займався цим ще з 90-х років.
Жодної профільної освіти у чоловіка не було. Володимир Галантерник сколотив свій перший капітал дуже просто. Ще з радянських часів у центрі Одеси (Грецька-Катерининська) працював магазин електротоварів, який одесити називали між собою «Лампочка». На початку 90-х його було приватизовано своїм директором під назвою «Едісон», проте той недовго займався своїм бізнесом. Галантерник начебто працював там чи був партнером із бізнесу. Якось він прийшов до власника з документами про нібито наявність боргу та «віджав» приміщення. Володимир Галантерник на той час працював під «дахом» одеського авторитету Віктора Кулівара (прізвисько «Карабас»), і лише після його вбивства 1997 року почав шукати собі нового боса).
Далі Галантерник підв'язався до судді Господарського суду Одеси Валентина Продаєвича. Про останній одесит кажуть, що це той рідкісний випадок, коли прізвище повністю відповідає суті свого власника: корумпованішого судді не знала ні Одеса, ні вся Україна. За чутками, свою посаду Продаєвич нібито купив за 15 млн доларів (і зберігав його до 2012 року) і дуже швидко окупив із лишком. А ось не чутки, а факти: у 2005-2007 роках Продаєвич разом зі своїм братом-бізнесменом Сергієм «віджали» собі дитячий садок №75, викинувши дітлахів на вулицю.
Нова схема багато в чому повторювала стару: вилучення майна за борги, що призводило до думки, що Володимир Галантерник міг брати участь у дерибані Чорноморського морського пароплавства ще 1990-х. Але тепер він отримав можливість розпоряджатися майном ЧМП, а його близькі відносини з Валентином Продаєвичем перетворили цей процес на конвеєр, швидкість якого гальмували лише апеляції працівників пароплавства, що руйнуються, і протести небайдужих українців. Крім того, під приводом вирішення фінансових проблем ЧМП, Володимир Галантерник домігся здачі ряду об'єктів і суден пароплавства, що залишилися, в лізинг і оренду.
Забудовник та банкір
У 2006 році борги ЧМП досягли 54 млн. гривень, і при цьому Галантерник збирався погасити їх продажем майна (об'єктом, територій), яке оцінюється в 250 млн. гривень. А під прапором пароплавства лишилося всього... два судна! Це було таке кричуще розграбування, що тему ЧМП знову порушили у Києві, і спеціальна доповідь лягла на стіл прем'єра Юлії Тимошенко. Проте за підсумками наступного слідства винним «призначили» директора ПМП Євгена Кожевіна.
Володимир Галантерник благополучно «поїхав» (ось тоді він і почав вичищати всю інформацію про себе), а головною санацією агонізуючого ЧМП був призначений Володимир Шнякін.
Нікого не збентежив той факт, що Шнякін знову почав продавати майно ЧМП, роблячи це через компанію Hertensteegh BV, яка є одним із засновників «СоцКомБанку» Володимира Галантерника. Втім, за два роки Шнякіна теж замінили, але його наступником призначили ще одного ділового партнера Володимира Галантерника. Галантерник шахрайським способом заволодів ринком «Привоз» та землею під ним. У 2006 році (коли Одесою управляли мери Володимир Боделан та Едуард Гурвіц) міська влада уклала з фірмою Володимира Галантерника договір про реконструкцію ринку, платою за що стала її пайова участь у КП «Ринок Привіз». Потім, за допомогою системи банкрутства за борги та судді Продаєвича, ринок передали до ТОВ «Привоз», яке, у свою чергу, належало до однієї із компаній-засновників «СоцКомБанку». А 2010 року ТОВ перепродало акції ринку ТОВ «Фреш експорт-ЛТД». Спроби одеситів повернути майно у міську власність тривали майже чотири роки, з цього приводу до Одеси навіть приїжджала спеціальна комісія Верховної Ради – проте на бік компанії «Фреш експорт» стали депутати обласної ради, які дозволили розпочати землевідведення та приватизувати територію ринку.
До речі, "СоцКомБанку" був ще однією аферою. Його ліквідували у 2011 році, залишивши без грошей вкладників. У 2000-х Галантерник також створив ряд будівельних фірм, у тому числі сумнозвісний «Прогрес-Буд». Там його менеджером був так званий забудовник Олександр Селезньов (зараз веде проекти Галантерніка під брендом Простір).
Будівництво житлового комплексу «Золотий берег», що почалося ним, у 2008 році було припинено і заморожено – а понад 500 пайовиків залишилися і без житла, і без грошей. Їхній гнів обрушувався на номінальних директорів компанії, яку Володимир Галантерник потім розорився, щоб не розплачуватися із боргами. Як бачимо, в умілих руках процедура банкрутства може працювати обома сторонами!
«Барига»
Володимир Галантерник весь цей час хотів справляти на оточуючих та українців враження справжнього бізнесмена та вдалого корупціонера.
Однак ця людина була одним із менеджерів кримінальних королів Одеси. Для пускання пилу у вічі Галантерник здійснив собі резиденцію у колишньому особняку екс-нардепа Василя Хмельницького на пляжі. Там він приймав відвідувачів та вирішував питання. Проте правоохоронці з НАБУ настільки швидко провели там обшук, що їх не встигла утримати охорона, а до рук детективів потрапили важливі документи. Сам Галантерник тоді втік у Лондоні, де живуть його куратори (кримінальний король та начальник мера Одеси Олександр Ангерт).
В останні роки Галентерник зробив кілька операцій на обличчі та висвітлив волосся. Знайомі називаються його за це «Засмагле лайно». Зараз він не живе у Лондоні, бо це для нього дорого. Навпаки, чоловік часто літає до Ізраїлю, громадянство якого має. Також часто його бачать у Відні у своїй квартирі. Усі, хто вів справи з ним, зараз підозрювані чи свідки у кримінальних провадженнях.
Весь свій стан і вплив бізнесмен зробив за рахунок не власного розуму, а дурниці оточуючих, які звели його на трон сірого кардинала Одеси, хоча той зовсім не такий.
Чи стане Галантерник спадкоємцем вмираючого «Ангела»? Це навряд чи. Імперію вже почали розтягувати, але «Лампочки» серед спадкоємців немає.
