Кошти Міноборони на міни для ЗСУ пішли на купівлю занедбаного військового заводу у Боснії.

За даними журналістів, компанія WDG, що належить хорватському торговцю зброєю Дзвінку Зубаку та його сину Матіасу, витратила понад 5 млн. євро на придбання покинутої фабрики Vitezit. На купівлю заводу пішли кошти, виділені Міноборони України у грудні 2022 року на закупівлю мінометних мін.

Восени 2022 року Міністерство оборони уклало контракт на закупівлю 100 тисяч мінометних мін різних калібрів із українською компанією “Львівський Арсенал”. Загальна ціна контракту склала 37 мільйонів євро із передоплатою майже 100 відсотків. Частина коштів заарештована на рахунках "Арсеналу", а решту він перерахував словацькій компанії Sevotech. І, своєю чергою, перевела їх на хорватську WDG Promet. Головне, що жодна з цих контор була виробником, всі вони – лише “прокладки”. Тож боєприпаси зрештою в Україну не надійшли.

І Sevotech та WDG мали також окремі прямі контракти з українським Міністерством оборони на інші товари. Sevotech ще навесні 2022 року пообіцяв привезти в Україну 17 тисяч комплектів шоломів та бронежилетів за 15 мільйонів євро. Насправді ж привезли лише 2,5 тисячі комплектів. А WDG на початку грудня 2022 року уклала ще й контракт на постачання 30 тисяч танкових пострілів калібру 125 мм. Хорвати отримали за цим контрактом понад три мільйони євро – 10% підписки. І все повторилося – ні грошей, ні боєприпасів. І контракт на міни з “Львівським Арсеналом”, і контракт на танкові постріли з WDG Promet з української сторони підписував Олександр Лієв, який виконує обов'язки керівника Департаменту військово-технічної політики Міністерства оборони.

Згодом Лієв стверджував, що підписуючи новий контракт із WDG Promet у грудні 2022-го, він і не підозрював, що ця компанія вже є учасницею ланцюга в іншій угоді: “Ми про це не знали і знати не могли, тому що перераховуємо кошти нашому контрагента , – казав Лієв нам в інтерв'ю. – У випадку зі Львівським Арсеналом ми знали, що наш контрагент їх має перерахувати іншій компанії, а куди вже перераховує ця словацька компанія, технічно взагалі… Такої форми перевірки немає, куди і що перераховують далі контрагенти”.

Боснійський завод за українські гроші

Компанія WDG Promet належить синові відомого хорватського торговця зброєю Дзвінка Зубака. Матіас Зубак є і директором, і єдиним співробітником цієї контори – так працюють класичні прокладки. Загалом вона отримала від України 14,5 мільйонів євро. Згідно з випискою з рахунку, 5,5 мільйона євро Зубаки витратили на покупку заводу боєприпасів "Вітезит" у містечку Вітез, Боснія та Герцеговина. Придбали завод саме за українські кошти, бо на рахунок у чеській кредитній спілкі PDZ інші не заходили. Зубаки мали витратити їх на боєприпаси, отже, це не що інше як нецільове використання грошей

До грудня 2022 року цей рахунок був порожнім. 5 грудня туди надійшло 3,2 мільйони євро від словацької компанії Sevotech. Це частина сплати українського Міністерства оборони за контракт на мінометні міни зі “Львівським Арсеналом”. Насамперед Зубаки перерахували 500 тисяч євро до Боснії та Герцеговини за участь у тендері з купівлі “Вітезиту”. Потім грошима з цього рахунку платили кільком юридичним особам порівняно невеликі суми, а 700 тисяч євро зняли готівкою.

20 грудня 2022 року WDG отримала ще 8,1 мільйонів євро від Sevotech. І це теж гроші українського Міноборони за тим самим контрактом. І знову: перший великий платіж — майже 5 мільйонів євро — уже пішов безпосередньо на покупку заводу.

Наразі завод проходить процедуру банкрутства. Рішення про розпродаж його активів, яким скористалися Зубаки, ухвалив Боснійський суд, який досі не ухвалив угоди про продаж “Вітезиту”. З українськими ЗМІ Зубаки спілкуватися відмовилися – послалися на зайнятість. Але боснійським медіа Матіас Зубак розповідав, що чекає на рішення суду і сподівається відновити на “Вітезиті” провадження.

Зубаки заперечують, що якось не так скористалися українськими грошима, а звинувачують засновника кредитної спілки PDZ Каміла Бабуха: нібито це він вкрав із їхнього рахунку частину українських коштів. Бабуся звинувачення відкидає. Цікаво, що останні три роки він відігравав важливу роль у бізнесі Зубаков. Бабух не лише обслуговував їхні рахунки у своєму кредитному союзі, а й активно консультував їх із фінансових питань. Ось як розповідає Каміл Бабух про знайомство із Зубаками:

“Один клієнт нашого кооперативного банку, юрист із Хорватії, познайомив мене з батьком, Зубаком-старшим, здається, десь на початку 2021 року. Вони шукали тоді кошти, щоб купити пороховий завод “Вітезит”. Це було задовго до війни та до того, як Зубак привіз якісь контракти з українською стороною щодо зброї”.

В історії купівлі “Вітезиту” Каміл Бабух грав роль фінансового аналітика. Про це розповів народний депутат Сергій Тарута, який має давні зв'язки з Чехією і знає Бабуха. За його словами, Бабух проводив для Зубаків дью-ділідженс заводу – процедуру оцінки юридичних ризиків для інвестора. Він особисто їздив до Боснії та підтвердив, що завод у жахливому стані.

У травні 2022 року Каміл Бабух запросив та Таруту оцінити інвестиційну привабливість заводу “Вітезит”.

“Каміл каже: мій клієнт зараз бере участь у тендері на купівлю порохового заводу у Боснії. Може це буде цікаво для України? Я поспілкувався із військовими, вони сказали: так, ми знаємо цей завод. Я тоді домовився, через Каміла якраз, а він уже домовився з WDG. , і в цьому звіті сказано, що все обладнання, крім невеликої частини нітрації, вже знищено. І я сказав це Укроборонпрому, а ті відповіли, що це нас не цікавить”, – розповів Тарута.

Гроші Міноборони – на купу сміття?

Ми попросили наших боснійських колег відвідати “Вітезит”, щоб зняти завод на відео. Кадри, які ми вийшли, підтвердили те, що раніше говорили і Бабух, і Тарута: підприємство справді в жахливому стані, подекуди там навіть вікон немає. Але водночас Зубаки наполегливо намагалися його купити кілька років, і зробили це за першої нагоди, як тільки отримали українські гроші. Навіщо?

Хорватський журналіст Марін Влахович, який останніми роками багато писав про бізнес Зубаков, вважає, що вони просто сподівалися знайти інвесторів: “Якщо ви дійсно хочете зробити завод з виробництва боєприпасів, то простіше та дешевше почати з нуля, ніж купувати “Вітезит”. Я думаю, що вони придбали його, щоб спробувати знайти інвесторів. Людей, які погодяться дати грошей не за те, що є Вітезит, а за те, чим він може стати в майбутньому. Тобто це не фінансова піраміда, а схема продажу чогось, що поки що не існує — і, можливо, ніколи не існуватиме».

Московський слід

Варто згадати і про багаторічного партнера Дзвінка Зубака ще з 90-х років, чеського бізнесмена Петра Перничка. Формально він не має жодного відношення до WDG Promet. Але фото із чеського суду, де розглядалася справа про банкрутство Пернички, це спростовує. На знімку – його адвокат Карл Вітченс. У жовтні 2023 року він зустрічався з журналісткою hromadською в Загребі — і представився представником WDG Promet. Тобто Перничка та Зубаки пов'язані.

Як стверджує Марін Влахович, у Хорватії ні для кого не секрет, що Петро Перничко має добрі зв'язки в Росії ще з часів своєї служби у чехословацькій армії. Він навіть стверджував у суді, що архів його компанії досі зберігається у Москві. Петро Перничка та Зубак були партнерами протягом десятиліть – з початку дев'яностих.

“Коли росія розпочала велику війну проти України, Зубак змінив свою історію. Пустив чутки, начебто він проамериканський хлопець. І це була якась безглузда історія, бо як він міг бути проамериканським, якщо вів справи з росіянами? Через Перничку, розумієте? Пірничка був головним, а Зубак у нього виступав як операційним директором. Але вони працювали разом як команда. З усіма цими зв'язками у Москві”, – розповідає Марін Влахович.

Журналісти знайшли протокол допиту Петра Перничка у чеському судовому реєстрі. Це був процес його персонального банкрутства – “очищення від боргів”. У суді йшлося про архів Winsley Finance Limited. Це основна компанія усієї групи WDG. Загалом WDG розшифровується як Winsley Defence Group.

Winsley Finance - первинна компанія, з якої все починалося. Коли чеський суд запитав Петра Перничка, де розташований архів Winsley Finance Limited, він відповів: “У Москві, біля Білоруського вокзалу. Точної адреси поки що не знаю. Там документи не лише цієї компанії, а й інших. Як колишній директор я можу отримати доступ до архіву у Москві”.

На питання суду про те, як Перничка збирається відкрити архів, якщо доведеться це зробити, він відповів: "Цю інформацію мені передадуть друзі і тоді мені доведеться поїхати туди особисто".

Отже, понад 14 мільйонів євро українське Міністерство оборони заплатило за боєприпаси групі, материнська компанія якої досі зберігає свій архів у Москві. Вже під час Великої війни. В результаті у нас немає ні цих грошей, ні боєприпасів, а хорвати купили завод, що розвалився, у Боснії та Герцеговині.

Посередники з України

Куратором усієї угоди був Олексій Хорошаєв – колишній чиновник одного із підприємств “Укроборонпрому”. Напередодні вторгнення Хорошаєв поїхав у відрядження і не повернувся до України. Наразі керує збройними угодами з-за кордону. Кілька місяців тому журналістка hromadske Інна Попович зустрічалася з Хорошаєвим у Празі. Він визнав, що контракт на міни пішов не за планом, але звинуватив у цьому українську корупцію:

“Пройшов жовтень [2022], дзвонять мені з Арсеналу: Лієв хоче міни не за 240 євро, а за 330, а ті міни, які за 510, - теж за 630. Я йому пояснюю: я не буду ці відкати платити, це неможливо . Є Єврокомісія у Брюсселі з усіх грошей України, які сюди приходять. За кожні 20 тисяч євро "дертимуть". Я говорю: можу лише 5-7% дати”.

Цікаво, що коли hromadske звернулося до Зубака щодо інтерв'ю, замість нього передзвонив Хорошаєв: “Зубак – це я. Вважайте, що це завод купив. Моє прізвище Хорошаєв”.

Олексій Хорошаєв – не єдиний українець у цій схемі. Іншим членом наглядової ради компанії Sevotech є Владислав Кліщар. Спочатку він уникнув нашої уваги, оскільки був записаний у документах про Sevotech як громадянин Чехії. Але журналістка “Цензор.НЕТ” Тетяна Ніколаєнко встановила, що Кліщар також з України. І це дуже непересічна особа.

Одразу дві чеські компанії Кліщара – Belanto Trade sro та EPI Group sro – нещодавно фігурували у гучному розслідуванні Національного антикорупційного бюро про махінації в Об'єднаній гірничо-хімічній компанії. Підозрю у цьому виробництві отримав, зокрема, колишній голова Фонду державного майна Дмитро Сенніченко.

Йшлося про те, що українська державна компанія у 2020-2021 роках через чеські “прокладки” нібито продавала стратегічну сировину в окупований Крим. І ось тепер історія про міни для української армії. Мільйони витрачені, зброї немає. Говорити про Кліщара Олексій Хорошаєв навідріз відмовився.

Владислав Кліщар був членом наглядової ради компанії Sevotech рівно рік – з вересня 2022-го до вересня 2023-го. З Хорошаєвим він ніколи раніше не перетинався, тож, ймовірно, вони представляли у Sevotech різні фінансово-політичні групи.

Орим ряду скандальних бізнесів У Владислава Кліщара також політичний шлейф — 2019 року він був довіреною особою Сергія Тарути на президентських виборах. Нам удалося зв'язатися з Кліщарем по телефону. Він переконував, що під час роботи у Sevotech не мав відношення до контрактів з Україною та займався ринками третіх країн. Також зазначив, що не знайомий особисто з Тарутою, а його представником на виборах був від громадської організації.

"Де Баканів?"

Каміл Бабух підтвердив, що Зубак ніколи не згадував ім'я Владислава Кліщара, хоча про Хорошаєва та Sevotech говорив дуже часто. Але Кліщар не та людина, про яку варто забути. Він має в Чехії багато компаній. У двох із них – Leo International та ILS Investment – ​​його партнером є Олександр Бєляєв, свояк колишнього голови СБУ. З Бакановим вони одружені з рідними сестрами.

Як стверджує обвинувачений у державній зраді Олег Кулініч, у 2019 році Бєляєв був таємним представником президента Володимира Зеленського на переговорах у Москві.

Міжнародне розслідування

Хорватський журналіст Марін Влахович сподівається на міжнародне розслідування, в якому, на його думку, мають бути зацікавлені США як найбільший донор міжнародної допомоги Україні. Свої розслідування тривають у Чехії та Боснії та Герцеговині. В Україні Міністерство оборони позивається до “Львівського Арсеналу”. Про претензії до Sevotech та WDG офіційно не йдеться.

З погляду Кримінального кодексу, це має бути проста історія. В умовах військового стану український чиновник підписав угоду, яка спочатку була сумнівною через відсутність належних ліцензій у Sevotech та WDG Promet, ненадійності контрагентів та їхніх російських зв'язків. Люди взяли гроші та не виконали своїх зобов'язань. Вони відомі поіменно, але нікому не висунули навіть підозри. Олексій Хорошаєв неодноразово хвалився своїми зв'язками на Банковій і стверджував, що вирішить будь-які питання. Чи це правда — невідомо. Але держава Україна поки що робить вигляд, що обманювати його під час війни — нормально.