Як виживає українська економіка з 2022 року

Два роки Україна живе у стані війни, а економіка виживає в умовах воєнного стану. За цей час деякі галузі вітчизняної економіки постраждали особливо сильно. І точно немає жодної, яка б покращила свої позиції з початку російського вторгнення.

Стабільність із присмаком гіркоти

Два роки великої війни не знищили нашу економіку, хоч би як цього хотілося нашому ворогові. Товарного дефіциту не спостерігається, підприємства, ресторани та навіть нічні клуби працюють, люди одержують зарплати та пенсії без помітних затримок. Зрозуміло, зростають ціни, але гіперінфляції був навіть у перші місяці після початку російського вторгнення.

У цьому слід звернути увагу, що у плані економіки перший і другий роки війни істотно відрізняються друг від друга. Якщо в перший рік, а, точніше, у перші його місяці, ситуація стрімко погіршувалась практично за всіма напрямами, то на другому році намітилася певна стабільність, наскільки це в принципі можливо в умовах відбиття військової агресії. Так, наприклад, якщо 2022 року ВВП країни обвалився на 29,1%, то 2023 року він зріс більш ніж на 5%. Ціни 2022 року збільшилися на 26,6%, а 2023-го – лише на 5,1% (за офіційними даними).

Обвал гривні також стався на перші місяці після вторгнення. Часом курс долара на чорному ринку підскакував до 45 гривень, але потім знизився. А у 2023 році курс навіть не перевищив 39 гривень за долар, і зараз залишається на тих самих позиціях. Що важливо, національну валюту не обрушило (поки що, принаймні) відсутність обіцяної – та закладеної до бюджету – західної фінансової допомоги, насамперед від США.

Усі наведені вище цифри свідчать, що українська економіка зуміла адаптуватися до війни. Однак здатність економіки – і країни загалом – пристосуватися до умов воєнного часу і навчитися в них жити не повинна вводити в оману. Ситуація насправді дуже складна.

“У цифрах наслідки двох років війни для України виглядають досить трагічно, – сказав у коментарі аналітик компанії “Центр біржових технологій” (ЦБТ) Максим Орищак. – Економіка країни поменшала приблизно на 20%. Трудовий ресурс скоротився на 20–25%. Зовнішній державний борг виріс на 41%. Гривня ослабла на 37%. Загальна інфляція за два роки становила близько 31%”.

На жаль, за словами експерта, доки триває війна, ситуація в економіці лише погіршуватиметься, оскільки “війна та економіка – антагоністи”.

Орищак підкреслив, що українській економіці за два роки вдалося не скотитися в прірву лише завдяки колосальній фінансовій підтримці союзників.

"Без неї шкода може стати катастрофічною", - попередив експерт.

Справді, якщо проаналізувати бюджети нашої країни за ці два роки, то виходить, що закордонна фінансова допомога становить половину всіх бюджетних видатків і навіть трохи більше (2022 року вона була на рівні 59% держбюджету, 2023-го – 49%). Така ж залежність від фінпідтримки наших закордонних партнерів відображена і в бюджеті-2024.

Секторальний обвал

Щодо наслідків війни у ​​галузевому розрізі, то, за словами Максима Орищака, найменш постраждалою виявилася роздрібна торгівля – її оборот скоротився приблизно на 10%. При цьому найбільшої шкоди було завдано транспортній галузі – вантажообіг упав на 37%.

Тут усе зрозуміло: з початком великої війни у ​​країні було закрито небо, внаслідок чого повністю припинив роботу авіатранспорт. У свою чергу, морський транспорт через російську блокаду Чорного моря суттєво знизив обсяги перевезень. Інші види транспорту також мають складнощі, враховуючи той факт, що значна частина України окупована, а перевезення в прифронтовій зоні або впали, або взагалі зведені до нуля.

Два роки війни завдали шкоди будівельній галузі. Вона зменшилась приблизно на 36%. Під ударом опинилось і промислове виробництво. Тут відмічено падіння на третину.

Максим Орищак уточнює, що наведені вище розрахунки зроблено на основі даних статистики за 2022 рік та три квартали 2023 року. І цілком імовірно, що коли з'явиться інформація щодо четвертого кварталу 2023 року, загальна ситуація виглядатиме трохи краще (знов-таки, через досягнення відносної економічної стабільності минулого року – “Апостроф”). Проте тенденція загалом не зміниться.

Крім того, говорячи про збитки, завдані війною різним секторам економіки, не можна не згадати про енергетику.

У першу військову зиму 2022-2023 років об'єкти української енергетичної інфраструктури зазнавали масованих ракетних атак, внаслідок чого практично вся країна на довгі години, а іноді й цілі дні занурювалась у пітьму. За весну-літо багато енергооб'єктів вдалося відновити. Крім того, з того часу протиповітряна та протиракетна оборона України суттєво посилилася за рахунок західних озброєнь, насамперед американських зенітних комплексів Patriot. Мабуть з цієї причини, а також, що не виключено, через дефіцит високоточних ракет у ворога, цієї зими поразок об'єктів енергоінфраструктури було значно менше. І поки що блекаутів вдавалося уникати.

Щоправда, останнім часом Росія активізувала атаки на нашу енергетичну інфраструктуру. За словами віце-прем'єра з відновлення Олександра Кубракова, наразі зосередив свої сили на поразці промислових підприємств.

Збитки української енергетики, яка продовжує страждати від постійних ворожих обстрілів, також завдає самого факту окупації територій.

“Головна проблема енергетики за останні два роки – втрата близько 16 гігават генеруючих потужностей, – заявив “Апострофу” директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. – Насамперед це найбільша в Україні Запорізька АЕС, яка зараз перебуває в окупації. Окрім неї під окупацією виявилася низка теплових електростанцій, великі потужності “зеленої” генерації (вітрової та сонячної), а також Каховська ГЕС, руйнація якої стала не лише втратою для енергетики, а й причиною екологічної катастрофи”.

Водночас енергетика навчилася виживати в умовах війни. Після об'єднання енергосистем України та Європейського Союзу з'явилася можливість імпортувати електроенергію з країн ЄС. Потроху збільшується видобуток вугілля. При цьому поточний опалювальний сезон ми проходимо без імпорту газу (хоча, як зазначив Володимир Омельченко, це пов'язано не зі збільшенням його видобутку, а падінням споживання).

На паливному ринку до початку великої війни наша країна отримувала значні обсяги пального, насамперед дизельного палива та зрідженого газу з Росії та Білорусі. Після вторгнення цей канал постачання закрився, що спричинило виникнення дефіциту нафтопродуктів у перші військові місяці. Знищення ворогом вітчизняних потужностей з виробництва пального лише посилило проблему.

Починаючи з другої половини 2022 року ринок автомобільного палива вдалося стабілізувати за рахунок імпорту з країн Європи.

Зрозуміло, ціни на пальне зросли, в тому числі через девальвацію гривні, адже майже всі нафтопродукти в Україні зараз імпортні. Проте, дефіцит було подолано, а ціни не лише стабілізувалися, а й трохи впали.

Ситуацію на ринку автомобільного палива не погіршили підвищення податків, ні перекриття протестувальниками кордону з Польщею. У кожному з цих випадків відбувалося незначне та нетривале зростання цін, яке з часом нівелювалось аналогічним зниженням.

Сьогодні ціни на пальне залишаються стабільними. Щоправда, останніми днями вони трохи підростають. І є побоювання, що невдовзі нафтопродукти подорожчають ще більше. Однією з причин цього є блокада кордону з Польщею фермерами, які не пропускають будь-які вантажі в обох напрямках, у тому числі й автомобільне паливо. Також зростанню цін може сприяти напруженість на Близькому Сході та в акваторії Червоного моря.

Битви за врожай

Незабаром попит на нафтопродукти в Україні зросте, оскільки не за горами посівна кампанія. Вітчизняні аграрії продовжують сіяти та вирощувати врожаї, незважаючи на всі складнощі, пов'язані з війною.

Але збитки, які війна завдала сільському господарству, величезний. Ворог чудово розуміє, наскільки важливим є агросектор для нашої країни, а тому прагне знищувати зерносховища, сільськогосподарську техніку, посіви.

За словами аналітика Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Романа Нейтера, втрати вітчизняного аграрного сектору після вторгнення можна умовно поділити на дві категорії – це втрата фізичних активів та недоотриманий прибуток.

У першому випадку йдеться про збитки внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей – елеваторів, сільськогосподарської техніки, зерна тощо. У розмові з “Апострофом” експерт оцінив таку шкоду у 10,3 мільярда доларів. А недоотриманий дохід українських аграріїв оцінюється на сьогодні у 69,8 мільярда доларів.

Ці цифри враховують втрати через неможливість обробляти землю на територіях, що потрапили під окупацію, а також на прифронтових територіях, замінованих і забруднених вибухонебезпечними предметами. За оцінками, внаслідок російського вторгнення Україна втратила 20-25% орних земель. У цю ж цифру (69,8 мільярдів доларів – “Апостроф”) входять і втрати виробників через зниження цін на внутрішньому ринку, яке сталося через те, що неможливо було експортувати врожай”, – каже Роман Нейтер.

Проте, незважаючи на всі складнощі, в аграрному секторі не відбулося масового банкрутства підприємств. І протягом двох років фермерам вдавалося забезпечувати продовольчу безпеку країни та навіть відправляти свою продукцію на експорт.

Вивезення морем аграрної продукції, як, втім, і будь-який інший, у перші місяці після вторгнення було утруднено через російську блокаду морських торговельних шляхів. Ситуацію вдалося вирішити завдяки “зерновій угоді”, укладеній між Україною, Туреччиною, ООН та Росією 22 липня 2022 року. Угода не вирішила всіх проблем українського експорту, але все ж таки дозволила його здійснювати. Втім, у липні 2023 року РФ в односторонньому порядку вийшла з “зернової угоди”.

Проте Україна продовжила морський експорт, використовуючи для цього найбезпечніші транспортні коридори. І сьогодні обсяги поставок на світовий ринок навіть більші, ніж під час дії “зернової угоди”.

“Морський коридор за останні місяці забезпечує обсяги експорту майже на довоєнному рівні – 5-6 мільйонів тонн на місяць, що дає змогу вивезти більшу частину майбутнього врожаю, – каже Роман Нейтер. – Щоправда, вартість транспортування ним все ще вища, ніж раніше, але вона поступово знижується”.

Крім того, існують можливості для експорту суходолом, через західний кордон. Незважаючи на те, що таким чином вивезти можна значно менше, ніж морем, він дуже нам допоміг під час блокади моря.

Проте останнім часом український кордон блокують польські протестувальники – спочатку це були автоперевізники, які згодом їх змінили фермери. Останні не пропускають у Польщу українську аграрну продукцію. І іноді справа доходить до відвертого варварства, як у випадках із висипаним зерном із фур та залізничних вагонів.

Невоєнні рейки

Однією з головних проблем України сьогодні є нестача озброєнь та боєприпасів. Дефіцит пов'язаний з тим, що наші союзники останніми місяцями суттєво знизили постачання. А США через нездатність американських законодавців ухвалити відповідний закон – узагалі взяли паузу на невизначений час.

Що ж до вітчизняного військово-промислового комплексу, то він на сьогодні не в змозі компенсувати постачання наших закордонних партнерів. Не в останню чергу через втрати, які зазнали підприємства “оборонки”.

“Повністю втрачено потужності з будівництва та ремонту танків, які базувалися у Харкові. І, швидше за все, відновити ці виробництва вже не вдасться, оскільки на них використовувалося унікальне обладнання, яке найчастіше існувало в одному примірнику, – розповів військовий експерт Михайло Жирохов. – Крім того, можливо, цього не буде й потреби, оскільки в Україні випускалися танки радянського зразка, для яких багато комплектуючих поставлялися з Росії та інших пострадянських країн”.

Проте військове виробництво потроху оживає. Хоча, як для країни, що воює, тим більше, що володіє потужним виробничим потенціалом – занадто повільно.

“Чи можна говорити про переведення економіки на військові рейки, – каже Жирохов. – Я не можу навести прикладу, коли громадянське підприємство перейшло б на виробництво військової продукції. Зростає виробництво військової амуніції – бронежилетів, касок тощо. Але це також відбувається на спеціалізованих підприємствах, які спочатку під це були заточені”.

За його словами, можна говорити про збільшення випуску броньованих машин.

До повномасштабного вторгнення це було фактично гаражне виробництво. Наразі воно розосереджене по різних регіонах і зросло. Однак поки що все ще рано говорити про масовість, – розповідає експерт. - Виробляються також вітчизняні САУ "Богдана" та ракети "Нептун", але також у невеликих кількостях".

Найдинамічніше сьогодні в Україні розвивається виробництво безпілотних систем. Втім, і в цьому секторі ми поки що не можемо повністю покрити потреби армії.