Не забезпечивши правової визначеності, законності, справедливості та передбачуваності судових рішень, можна, звісно, й надалі бавитись порожньою балаканею про те, що Україна прагне ЄС і всерйоз збирається гармонізувати своє законодавство та правозастосовну практику з європейськими.
Коли йдеться про банківську реформу 2014-2017 років, зазвичай згадують пересічних громадян-вкладників, які постраждали внаслідок ліквідації так званих проблемних банків. Але є ще один бік медалі, про який згадують не так часто. І називається вона – великі позичальники. Провідні підприємства, великі фірми, тобто серйозні гравці, які звертаються до банків не по дрібниці. Як правило, йдеться про мільйони гривень.
У результаті банківської реформи у випадках, коли НБУ ухвалював рішення ліквідувати той чи інший банк, ці великі позичальники однозначно залишалися у плюсі.
Справа, яка зараз розглядається у Верховному суді, стосується саме такої колізії. Йдеться про суперечку між ПАТ «Укрінком» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). Головний камінь спотикання — чи є ПАТ «Укрінком» правонаступником «Укрінбанку», а отже, чи має право стягувати борги великих позичальників?
Нагадаємо, що у 2015 році НБУ визнав «Укрінбанк» неплатоспроможним. Чому і як — тема окрема, яку «Ракурс» висвітлював докладно: багато фінансових установ на той час опинилися під ковзанкою «великого банківського чищення». Не всі з них насправді мали бути ліквідовані.
Колишні власники «Укрінбанку» перейменували його на ПАТ «Укрінком», намагаючись таким чином повернутися на ринок. Але питання про те, чи є «Укрінком» та «Укрінбанк» однією і тією ж особою, не вирішено й досі.
ПАТ зіштовхнулося із проблемою значної кількості неплатників, які не повертають кредити після ліквідації банку. Багато позичальників намагаються уникнути відповідальності, користуючись юридичними лазівками та затягуючи процеси стягнення через суди.
Наразі ФГВФО вважає, що йому належать усі права на управління активами та стягнення заборгованостей. Тим часом, ПАТ «Укрінком», який має такий самий код ЄДРПОУ, що й «Укрінбанк», вважає інакше. Саме це питання є предметом розгляду в суді.
Про що річ?
У випадку, коли коштів банку достатньо для задоволення зобов'язань перед усіма кредиторами, він може продовжити діяльність або як звичайна юридична особа, змінивши види діяльності або шляхом отримання іншої ліцензії, зокрема, на здійснення фінансових операцій, не пов'язаних з банківською діяльністю. Більше того, у разі необхідності проведення ліквідації такої юридичної особи застосовується загальна процедура банкрутства така сама, як і для всіх звичайних юридичних осіб.
8 років поспіль лежить у Конституційному суді без жодного руху провадження, відкрите за поданням Пленуму Верховного суду України щодо системи гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідна ухвала Конституційного суду України від 10 лютого 2016 року стосується відкриття конституційного провадження у справі за цим поданням. Верховний суд України звернувся з проханням перевірити конституційність окремих положень законодавства, пов'язаних із виконавчим провадженням. Конституційний суд ухвалив рішення розглянути це питання, відкривши відповідне провадження, але досі не ухвалив остаточного рішення по суті справи.
Зазначене подання стосується зокрема конституційності Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зокрема питання про те, що Фонд, не будучи органом державної влади, наділений надмірними повноваженнями, які може мати лише Національний банк України.
У судовій справі, яка зараз розглядається у Верховному суді, уповноважена особа ФГВФО посилається на те, що нібито «Укрінком» досі є у реєстрі банків, що підтверджується НБУ.
Так, є ПАТ «Укрінком» зі зміненою назвою, яка раніше називалася «Укрінбанк», і він продовжує здійснювати господарську діяльність.
У Державному реєстрі юридичних осіб під кодом 05839888 зазначено лише одну юридичну особу — ПАТ «Укрінком». Хіба сьогодні існують дві юридичні особи — «Укрінком» та «Укрінбанк»? Ні. Відкривши державний реєстр, можна побачити лише «Укрінком».
Велика палата ЗС у своїй постанові вказала, що зміна назви не була ні ліквідацією, ні перетворенням, ні виділенням, приєднанням, поділом, злиттям чи реорганізацією. Це, по суті, було перейменуванням, яке не передбачає і не може мати наслідком якісь організаційні зміни.
Є дві справи, за підсумками розгляду яких було підтверджено законність реєстраційних дій. Тобто реєстраційні дані щодо зміни найменування та КВЕДів були визнані законними. На сьогоднішній день жодних дій щодо скасування перереєстрації з боку Міністерства фінансів не було.
Значення цієї справи більше, ніж спір ПАТ та Фонду гарантування вкладів. Як зазначалося вище, справа «Укрінком» відома далеко за межами України. Адже на додаток до європейських фінансових кіл добре обізнаний у цій справі і головний партнер України — США. І зараз ця справа є повчальною історією для кожного потенційного інвестора, який бачить безправність та беззахисність комерційного банку. протягом років вимушеного відстоювати свою позицію і досі позбавленого впевненості у перемозі закону та здорового глузду, нема чого розповідати про сприятливий інвестиційний клімат. Ще й тому дуже важливо, щоб у цій справі суд став на бік Закону та справедливості, зрештою захистивши інтереси держави та її громадян.
Згідно з логікою, право на стороні ПАТ «Укрінком». Адже саме ця юридична особа, коли мала банківську ліцензію, давала гроші, отже, має право отримати їх назад. Якщо цього не буде зроблено, ще один помітний камінь додасться до стіни, яку вперто й послідовно зводить держава між Україною та потенційними інвесторами, які готові брати участь у її відновленні.
