Як Україні повернути десятки мільярдів доларів, виведені за кордон корупціонерами та шахраями

Повернення коштів, які були виведені з України через корупційні та шахрайські схеми, є одним із найважливіших завдань у нинішніх реаліях, адже дозволить забезпечити фінансову підтримку для ЗСУ та української економіки. На жаль, у попередні роки цю роботу було повністю провалено владою.

Журналістам видання Mind вдалося отримати інформацію про іноземні юрисдикції, які держава Україна визначила пріоритетними у процесі повернення коштів, протиправно виведених за її межі протягом останніх десятиліть. Редакція видання дізналася, як іде робота з цими юрисдикціями, і згадала найвідоміші кейси зі злочинного виведення грошей.

Хто сьогодні займається поверненням грошей до України?

Mind направив запит до Національного банку, одним із головних завдань якого є контроль над банківською системою країни та попередження випадків виведення грошей через непрозорі операції з банківськими рахунками. У запиті, серед іншого, стояли питання: «Яку суму грошей, за вашими даними, було виведено з України з 2010 року незаконними методами чи схемами? Сьогодні, коли Україні вкрай потрібні гроші, чи ви розглядаєте повернення раніше виведених капіталів як джерело підтримки економіки у воєнний час? Чия підтримка для цього потрібна Україні?».

У регуляторі відповіли, що «зазначені питання не перебувають у компетенції Національного банку». І порадили звернутися до правоохоронних органів.

Міністерство юстиції також має бути активним учасником процесів повернення коштів: його роль у цих питаннях визначена Кабміном та регламентується державною Стратегією з розшуку та повернення активів. Редакція направила відомству такі самі питання, як і в НБУ. «Вказані питання не належать до компетенції Міністерства юстиції України. Зверніться до правоохоронних органів», – повідомили Mind в Управлінні інформаційної політики Мін'юсту.

У СБУ та Бюро економічної безпеки на відповідні запити Mind порадили звернутися до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА).

«Повернення коштів – це пріоритет діяльності та місія Агентства, особливо під час війни. Аналіз діяльності за попередні періоди свідчить про те, що були відсутні ініціативи і, як наслідок, прийняті механізми щодо врегулювання порушеного питання», – відповів Mind заступник голови АРМА Станіслав Петров.

Нагадаємо, АРМА було створено у 2016 році. До цього протидія відмиванню корупційних коштів належала до компетенції Національного Бюро Інтерполу, СБУ та інших державних органів.

Тепер перед АРМА стоїть ще одне завдання – отримання компенсації із заморожених російських активів. «У 2024 році АРМА приєдналася до Операції OSCAR, започаткованої Європолом спільно з державами-членами ЄС, Євроюстом та Frontex для підтримки фінансових розслідувань держав-членів ЄС щодо злочинних активів, що належать фізичним та юридичним особам, підданим санкціям у зв'язку з російським вторгненням. », – уточнив Станіслав Петров.

Крім АРМА, є, принаймні, ще одна державна структура, яка займається поверненням активів. Це Фонд гарантування вкладів. Більшість банків, які брали участь у виведенні великих сум, збанкрутували у 2014-2017 роках. «Робота Фонду щодо повернення коштів, виведених за кордон із банків, триває на досудових та судових етапах у відповідних юрисдикціях», – повідомили Mind у ФГВ.

За словами представників Фонду, механізм повернення коштів передбачає, серед іншого, направлення до урядових структур, судових та інших правоохоронних органів іноземних держав відповідних звернень, позовів та заяв. Кошти в таких випадках, як правило, мають бути повернуті на підставі відповідного рішення іноземного суду. «Для цього Фонд залучає іноземних спеціалістів у галузі права відповідної країни для представництва його інтересів. Підтримка відповідних іноземних правоохоронних органів (органи юстиції, суди, прокуратура) сприяла б швидшому поверненню незаконно виведених коштів», – додали у відомстві.

Хто виводив за кордон українські гроші?

Один із найстаріших кейсів – сумнозвісна історія колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка. Нагадаємо, що «справа Лазаренка» гриміла наприкінці 1990-х, тобто більш ніж 25 років тому. Майже $200 млн було виведено у США через різні здирницькі схеми, включаючи рекет. 1999 року Лазаренка було затримано владою США за звинуваченнями у здирництві та шахрайстві та заарештовано. Його не повернули до України через відсутність договорів про екстрадицію.

2011 року колишній голова Нацбюро Інтерполу Кирило Куликов заявляв, що Україна ніколи не зможе повернути гроші Павла Лазаренка, адже кошти, заарештовані в США, стають надбанням американського бюджету. У 2016 році видання New York Times повідомило, що Павло Лазаренко не лише прагне отримати політичний притулок у Штатах, а й сподівається отримати назад свій стан. І ось влітку 2024 року Міністерство юстиції США повідомило, що намагається конфіскувати на користь України $200 млн. Лазаренка.

Інша «зразкова справа» – так звані «вежі Бойка». Корупційна схема, реалізована у 2011 році за активної участі Юрія Бойка, міністра енергетики України з команди президента Віктора Януковича, полягала у заволодінні $460 млн державних коштів через підставні британські компанії під виглядом закупівлі вишок для нафто- та газовидобутку.

Загалом збитки, завдані українському бюджету безпосередньо Віктором Януковичем та його оточенням, оцінюються майже у $70 млрд. Зокрема, у справі колишнього міністра доходів і зборів часів Януковича – Олександра Клименка – фігурує сума у ​​$12 млрд, виведених за кордон через австрійські та кіпрські банки. .

Власники ПриватБанку напередодні націоналізації установи у 2016 році, за офіційними даними, завдали держбюджету України збитків на $5,5 млрд – таку суму озвучило у своєму звіті аудиторська агенція Kroll. Гроші виводилися до Швейцарії та США. А власники та топ-менеджери іншого великого банку – «Родовід» – вивели з України до Латвії, Кіпру та інших країн майже $3,2 млрд.

Також великий розголос щодо нещодавно набула схема завищення вартості електроенергії, відома як «Роттердам+» – збитки від неї оцінюються в $1,7 млрд. Гроші проходили через кіпрські та нідерландські рахунки.

Серед інших резонансних кейсів виведення грошей за межі України варто згадати про діяльність Сергія Курченка, оточення якого через схеми в енергетиці вивело близько $2 млрд, розкрадання на державних підприємствах «Укрспирт» (майже $200 млн), непрозорі закупівлі та інші угоди в «Укравтодорі» ($500 млн), «Нафтогазі» ($1 млрд), Київському метрополітені ($30 млн), схеми з неправомірним відведенням земель у Києві ($200 млн).

У згаданих справах Україна втратила близько $97 млрд. І це лише частина українських грошей, виведених за часи незалежності. Серед країн, у які вони потрапили – США, Великобританія та інші держави, які є активними партнерами України в протистоянні російській агресії. Тому цілком логічним виглядає надія на допомогу влади цих країн, у тому числі й у поверненні коштів, втрачених свого часу українською економікою.

Що потрібне для повернення вкрадених з України грошей?

Для повернення активів необхідно отримати рішення суду країни, де ці активи перебувають. «Це спільне завдання органів влади, щоб допомогти АРМА виконати рішення суду та повернути кошти в Україну для підтримки економіки під час воєнного стану. Проблема в тому, що ми не є членами Євросоюзу і наше правосуддя не є імплементованим з правосуддям ЄС та інших країн», – пояснює Станіслав Петров.

Як стало відомо Mind, за останні п'ять місяців АРМА уклала міжвідомчі угоди з розшуку та управління активами з Мальтою (Бюро з розшуку та повернення активів), Казахстаном (Державне агентство з управління повернутими активами), Молдовою (Національний антикорупційний центр), Румунією (Національне агентство з управління арештованими активами), Федерацією Боснія та Герцеговина (Федеральне агентство з управління арештованим майном).

За словами Станіслава Петрова, такі ж проекти міжвідомчих угод із Францією, Данією, Естонією, Албанією, Італією, Хорватією, Північною Македонією, Бельгією та Фінляндією зараз перебувають на обробці. Додатково до 12 країн направлено проекти угод про взаємодію, серед них: Великобританія, Канада, Німеччина, США та Японія.

«Продовжується співпраця з 88 країнами та міжнародними організаціями у сфері виявлення та розшуку активів. За результатами проведеного аналізу, порівняння кількісних показників щодо виявлення та розшуку активів за кордоном, визначено пріоритетні юрисдикції для покращення доступу до інформації, напрацювання механізмів повернення активів», – розповіли Mind в АРМА. До таких юрисдикцій належать Велика Британія, Іспанія, Франція, Швейцарія, США, Латвія, Чехія та Польща.

Над поверненням коштів працює і Фонд гарантування вкладів, який очолює процеси повернення грошей в Україну, виведених з банків-банкрутів. «Фонд супроводжує відповідні позасудові, досудові та судові провадження у багатьох юрисдикціях, зокрема, у США, Великій Британії, Швейцарії, Ліхтенштейні, на Кіпрі», – розповіли Mind у ФГВ.

Зазначимо, що ніхто не згадує такої юрисдикції як Австрія, хоча австрійські банки були учасниками багатьох фінансових схем із виведення грошей з України.

Як часто у світі повертаються «корупційні» гроші?

Це залежить від юрисдикції та політичної волі влади тієї країни, яка прагне їх повернути. Очевидно, великим фінансовим центрам, таким як США або Великобританія, які мають багато важелів впливу, це дається простіше, ніж іншим країнам.

«Корупційні кошти повертаються лише після міжнародного розслідування та рішення суду. Перш потрібно ще визначити, де саме ці гроші «висять», заморозити їх, але це вже сам собою величезний набір проблем. Наприклад, у Нігерії та в Мексиці були випадки повернення активів, які викрав один із президентів. Але навіть за рішеннями суду злочинність шляху отримання коштів, що підлягають поверненню, визнається не більше ніж у 50% випадків», – каже Ярослав Ломакін, керуючий партнер британської компанії Honest&Bright, яка понад 20 років спеціалізується на міжнародному фінансовому консалтингу.

2014 року Великобританія обіцяла допомагати повертати в Україну гроші, викрадені оточенням Віктора Януковича. Таку ж допомогу обіцяли США, і частину грошей справді повернули.

Тому можна зробити висновок, що політична воля союзників України – США та Великої Британії – є вирішальним аргументом у питаннях повернення коштів до України. Проте для цього українська сторона має також працювати – колективно та послідовно, а не «перекидати» проблему з відомства до відомства.