Абсурдно, коли на високі посади в Україні, які потребують глибоких знань, практичного досвіду та відповідності спеціальності специфіці справи, призначаються постаті, які не орієнтуються ні в деталях, ні в тонкощах того, чим їм доведеться займатися.
Якість кадрів – освіта, професія, набуті на практиці знання, потенційні вміння реалізовувати завдання за часів майже тотального форс-мажору – це те, чим держава має займатися зараз. Саме цим, а не «виставами». Бо деякі парадокси, які обов'язково стають відомими людям, викликають скоріше шок, ніж розуміння.
Наприклад, на посаду керівника державного акціонерного товариства «Будівельна компанія «УКРБУД» призначено якогось Івана Івановича Котяша. Здавалося б, призначили людину та призначили. Що тут екстраординарного? Однак це так лише на перший погляд. Бо людина не в матеріалі. Як кажуть у народі – «по нулях».
До складу «УКРБУДУ», до речі, на час повномасштабного вторгнення Росії в Україну входило 18 державних та 80 приватних компаній. будівельної галузі, створення умов підвищення конкурентоспроможності промислового, цивільного та житлового будівництва». галузі, Карле! Тоді стає ще цікавішим, а чи здатний новий глава «УКРБУДУ» все це втілити в життя?
Про Івана Івановича Котяша, сказати відверто, практично нічого не знайдеш. На офіційному сайті «УКРБУД» про нього жодного слова. Відомо лише, що він згадується засновником, підписувачем, керівником або бенефіціаром у таких підприємствах, як "Беррі Органікс", "Малін Фекторі", "Валер-А", "Сб Гарант Груп", "Українські Свіжі Продукти", "Юнайтед Транспорт Системс" », «Українські Свіжо – Заморожені Продукти», «Фрут Технолоджі» та інші.
Далі – ключова особливість: підприємства Івана Івановича Котяша займаються зовсім не будівельною галуззю, а увага:
- вирощуванням ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників;
- переробкою та консервуванням фруктів та овочів;
- торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами;
- діяльністю приватних охоронних служб;
- оптова торгівля фруктами та овочами;
- технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;
- неспеціалізованою оптовою торгівлею (виробництвом м'яса свійської птиці тощо).
Неозброєним оком видно, що профіль діяльності підприємств Івана Івановича Котяша має до будівництва аналогічне відношення, як карнавал у Ріо до входження Місяця до конусту.
Як він туди потрапив? Хто і чому його призначив в «УКРБУД»? Адже не просто так. Подібні «призначення» зазвичай відбуваються часто з метою приватизації чогось, націоналізації, сегментування і так далі. Нерідко і приХватизації.
Людина повинна мати тісні зв'язки чи «дружні» відносини з кимось із тих самих ФДМУ, АМК, КМ тощо. Бо інакше вона так високо злетить, на основі чого? Можливо, десь тут стирчать вуха колишнього голови «УКРБУДУ», одіозного забудовника Максима Микитася??? Адже просто так на подібну відповідальну посаду будь-кого призначатимуть не точно…
За які такі рукавички її обійняв Іван Іванович? Як маловідомий підприємець, котрий займався у своєму житті м'ясом, фруктами, продажем автомобілів та чагарниками, може керувати таким гігантом, як «УКРБУД»? Чи може він «гігант думок»? Як після вирощування горіхів можна відразу відчути те, що характерно відчувати лише практикам з багаторічним досвідом реальної діяльності безпосередньо в галузі будівництва. Іван Іванович – геній? Не надто віриться.
Вкрай небезпечно, коли питаннями будівництва в Україні займатимуться люди, які розуміються на будівельній тематиці не набагато краще, ніж більшість пересічних громадян орієнтуються в балеті чи основах диригування оркестром. Що саме садівник без відповідної спеціальності та практики здатний зробити для розвитку та прогресу у довіреній йому галузі будівництва? Точно небагато. Якщо взагалі зможе хоч щось.
Ви хотіли б жити у будинку, який збудують під керівництвом такого «профі»?
