17 млрд боргів та тарифні «схеми»: український енергоринок – під загрозою тотального блекауту?

Замість «реформи» – узаконені ігри з тендерами та деградація? На третьому році війни вітчизняний ринок електроенергії опинився під загрозою тотального блекауту, а «Енергоатом» звітував про 17 млрд. доларів. заборгованості. І причина цього – не лише у ворожих обстрілах інфраструктури, а й у банальних «схематозах» та «мертвонародженості» законодавчих новацій, вважають фахівці.

Як енергоринок в Україні роками занепадає під «ширмою» пандемії та війни? І звідки беруться мільярдні борги населення та великих компаній за електроенергію? Ці та інші нюанси ринку в інтерв'ю журналісту СтопКору Ігореві Хмурому висвітлив керівник ГО «Асоціація енергоефективності та енергозбереження» Олександр Візир.

Про структуру РЕМ та управління обленерго.

Держпідприємство «Регіональні Електричні Мережі» (ДП «РЕМ») – це материнська компанія державних обленерго. Ідея цієї конструкції полягала в наступному: держава володіє поки що мажоритарним пакетом акцій, тобто понад 50 відсотків, шість обленерго. Це Тернопіль, Хмельницький, Миколаїв, Черкаси, Харків, Запоріжжя, Пореччя. І логіка була такою, що до 2021 року вони перебували в управлінні Фонду державного майна і поступово передавалися Міністерству енергетики для того, щоб Міненерго безпосередньо не впливало на їхню діяльність з двох причин.

По-перше, тому, що Міністерство енергетики насамперед має займатися політикою, а не управлінням активами, що належать державі. А по-друге, для того, через нездатність Міненерго адмініструвати цей процес, тому що фізично міністерство не має фахівців, здатних належним чином виконати функцію материнської компанії. Була запропонована ідея створити керуючі компанії для державних реєстрів цих шести компаній.

Ця ідея справді почала зароджуватися та реалізовуватися ще наприкінці 2021 року. І справді найцікавіше, що в ролі цієї материнської компанії має бути використано зараз відома серед енергетиків компанія ЕКУ. Враховуючи, що вона колись історично, до 2014 року була керуючою компанією для багатьох державних енергетичних активів, було ухвалено рішення доцільно використати її, бо процедура повернення до неї цих пакетів акцій у державному реєстрі є набагато простішою. Ця ідея почала потроху набирати обертів. Але повномасштабне вторгнення завадило всьому процесу.

Отже, вирішили просто створити РЕМ з нуля нову компанію.

Директором РЕМ відповідно призначається пан Бутенко. Це все передається Мінекономіки, бо Міністерство енергетики не може бути органом керування постачальника електричної енергії. Міненерго не може бути органом управління ні генерації, ні постачання електричної енергії, ні трейдингу електричної енергії. Відповідно цей суб'єкт було передано до Мінекономіки, а потім передано до Фонду державного майна. Було погоджено проекти рішення Кабінету Міністрів щодо створення відповідного акціонерного товариства. І тут розпочалася певна історія.

Історія почалася власне з тим, хто очолить. Тоді був призначений керівником, тобто в.о. Чесно кажучи, трохи дивний з точки зору того, що якщо Міністерство енергетики вважає, що наявний у нього портфель активів менеджменту начебто неналежний, виникає питання, чому воно його не змінювало.

Хоча насправді Міненерго перед війною змінило директора Миколаївобленерго та під час війни наприкінці 2022 року змінило директора Запоріжжяобленерго. І тут вони запрошують, умовно кажучи, менеджера з іншої групи. Який має очолити наявні там державні державні активи.

Міністерство взяло він всю функцію управління цими активами. В управлінні державних активів завжди два питання: хто це такий і звідки він прийшов? І ці ризики завжди нівелюються шляхом проведення конкурсів. Тобто, будь ласка, проведіть конкурс, визначте, що цей джентльмен очолюватиме цю конструкцію, і тоді подібні історії можуть пройти. Ключова суть наступного: це дуже значний актив.

Фактично це монополія на розподілення електроенергії на шість областей.

Абсолютно правильно. Тобто ця група на сьогоднішній момент поступається лише групі ДПЕК у тарифному доході. Тобто, не гурт «Вест Енерджі», не гурт «Енергетичного стандарту». Вони навіть разом не можуть конкурувати із цією групою. Тобто це другий холдинг монопольних компаній в Україні у сфері розподілу. Це дуже дорогий актив, активи компаній, які перебувають в управлінні, – приблизно 30 мільярдів гривень за вартістю. І їхній тарифний дохід – близько 14 мільярдів гривень. І, відповідно, підходи до його управління мають бути відповідальними, це не, умовно кажучи, кафе за рогом чи щось таке, де можна туди-сюди призначати когось. Це є важлива річ.

До того ж, додатково ці шість обленерго, п'ять із цих шести обленерго, володіючи поставками, не виконували зобов'язання щодо банкінгу, і вони їх мають виконати. Це ще додатковий ступінь монополізації роботи у певному регіоні. І додатковий пласт роботи. Серед них є успішні, менш успішні, неуспішні. Можна довго про це говорити, але концептуально Уряд мав зробити з цими компаніями те саме, що зробили приватники зі своїми. Тобто максимальна уніфікація структур, уніфікація закупівель, уніфікація кадрових підходів, уніфікація підходів з логістики тощо. Це мали зробити ще 2022 року, а зараз – 2024-й. Тобто, жодних рухів уперед не відбувалося 2023 року.

А чим це загрожує? Контроль та координація дій не налагоджено?

Питання навіть більше не в тому, менше контролю чи більше контролю. Тут ключова історія у сумарних прихованих доходах. Ось уявіть собі історію, якщо шість обленерго, наприклад, замовляють кабельно-провідникову продукцію, як єдиний суб'єкт, вартість цієї продукції буде однозначно дешевшою, ніж якщо кожен із них окремо замовлятиме її. Це перше.

Друге, уніфіковані штати ведуть уніфіковані процедури. Але фактично у нас є приватна компанія РЕМ, яка належить державі, і є її, скажімо так, філії, які не схожі один на одного. І підходи їх несхожі. І це породжує проблематику невикористання ефекту групи, тому що ефект групи – це завжди важлива історія. Тим більше, група монопольна. Це природна монополія, і тим більше спокійно ти можеш виконувати свою монопольну функцію у певному регіоні. Тим більше, ти, умовно кажучи, економитимеш у рамках свого річного, чотирирічного чи п'ятирічного тарифного циклу. Якщо ми про стимулююче тарифоутворення говоримо.

Тобто замість централізації та суворих ієрархій повноважень ми маємо фактично якусь васальну систему, коли просто є шість обленерго, які посилають гроші вгору і самі роблять свою справу.

Чим це загрожує бюджету України та населенню України як кінцевому споживачеві?

Якщо завтра ця компанія матиме брак грошей… Мої часткові баталії з чинним міністром у якійсь мірі почалися через його небажання змінювати керівництво АТ «Харківобленерго». Якщо подивитися на його звітність, це підприємство – банкрут. збанкрутувати, це те, що йде війна в країні, як його основний кредитор має совість і не звертається за стягненням боргів, а це – приблизно 3,5 млрд гривень, за капіталізації цієї компанії у 7-8 мільйонів. Тобто ми розуміємо, що десь 50% капіталізації компанії – це борги.

НЕК також розуміє, що це банкрутство компанії, що діє у місті, де є величезні прифронтові регіони, і вони підходять до цього з певним пієтетом. Але недостатність кваліфікованості менеджменту цих компаній може призвести до проблем у конкретних справах та призводить до проблем у конкретних справах.

Розумієте, якщо персоналу не платити зарплату, люди розбігаються, вони йдуть кудись в інше місце працювати. У нас, на жаль, зараз із кадрами взагалі величезна проблема. Якщо вони кудись підуть, то навряд чи вони повернуться туди. Умовно беремо умовно той самий Харків. Якщо звідти поїдуть електромонтери, вони знайдуть собі роботу в іншому місті – Дніпрі, Полтаві, і вони не повернуться до Харкова найближчим часом. У Харкові справді досить проблемна ситуація.

Питання знову ж таки, хто підставить плече, Хто буде готовий виїхати? Приклади були, коли й у Миколаїв та Херсон їздили бригади з інших регіонів та дніпровські бригади. Були й хмельницькі бригади, тернопільські. . Багато хто їздив, допомагав тому ж Херсону після звільнення у відновленні електропостачання. Але знову ж таки це воля.

Про конфлікт інтересів у розподілі електроенергії та вплив на державну політику.

Виникає певна нотка курйозних ситуацій. Тобто ви прийшли на торги до мене, розуміючи, що я точно разом продаватиму дешевше, ніж я продаватиму в роздріб. А фактично виходить ситуація, що «Енергоатом» продає роздрібний обсяг набагато дешевше, ніж він продавав за оптовою оптовою ціною.

До чого це спричиняє? Що все одно хтось недокупив? Він приходить на ринок і «Енергоатом» починає збивати ціну, щоб, не дай Боже, не допустити дисбалансів, щоби точно все продати. Насправді на збалансованому ринку, то за той обсяг, який він продав, він би заробив набагато більше грошей. Іноді доцільніше продати 30% товару за 100 гривень, ніж продати 100% товару по 10 гривень. І, по-друге, це зовсім не моральна та не економічно доцільна поведінка щодо своїх контрагентів. Твій контрагент розуміє, що якщо ти – доросла компанія з дорослою торговою позицією, то точно не будеш у роздріб продавати дешевше, ніж у оптовому сегменті.

Фактично «Енергоатом» такими діями саму собі шкоду завдає.

Величезною статтею витрат «Енергоатому» є субсидування дешевої ціни електричної енергії для населення. Тобто коли чиновники розповідали, що тариф піднімають і це потрібно для того, щоб відновити мережі, то насправді це – неправда. Тому що в мережі ці гроші здебільшого надійшли.

Заборгованість «Енергоатому» перед гарантованим покупцем, а гарантованого покупця перед постачальниками становить 17 мільярдів. І виходить, що «Енергоатом» просто недоплачуватиме гарантованому покупцю. Так от, він себе цим субсидуванням довів до того, що він винен 17 мільярдів. Але електрична енергія все ж таки забезпечувалася населенням. Відповідно, його постачальники, звідки цю електричну енергію брали. Отож, брали вони її, звідти, звідки недоплачували мережевим компаніям, не доплачували обленерго та не доплачують «Укренерго».

І зняли ту постанову Кабміну, яка забороняла відключати через борги. Тобто виходить, комусь 17 мільярдів можна пробачити?

Що стосується «Енергоатому» це питання відповідальності менеджера. Менеджмент державної компанії. Можливо, на ринку вони нічого не порушували. Але чи є логіка у діях такого менеджменту, такої великої компанії та знаходження його на своїх посадах? Це та історія, в якій має розібратися держава як власник. Тому що вже багато таких точкових проблем, які не вирішуються.