$4 млрд збитків "з повітря". Що не так із справою про незаконний видобуток на Полтавському ГЗК

Голову Полтавського ГЗК звинуватили у космічних збитках державі та тримають під вартою. Але на підприємстві стверджують, що просто ефективно використовували супутні матеріали із процесу видобутку та збагачення руди.

У вересні Нацполіція оголосила підозру голові правління Полтавського гірничо-збагачувального комбінату (ПГЗК) у незаконному видобутку корисних копалин та зловживанні повноваженнями за попередньою змовою групою осіб. В Офісі генпрокурора уточнили, що йдеться про період з 2013 по 2021 рр., коли ГЗК, маючи дозвіл на видобуток залізистих кварцитів, нібито протиправно видобував та продавав інші корисні копалини. Сторона звинувачення вважає, що вони мали б “просто зберігатися” у спеціальних місцях, натомість пішли на виробництво щебеню для подальшої реалізації. У прокуратурі стверджують, що з 2015 до 2021 року. на комбінаті отримали понад 20 млн. куб. м таких вторинних матеріалів, а збитки для держави оцінили у космічну суму – понад 157 млрд грн (понад $4 млрд за поточним курсом). Тому тепер суди обирають голові правління підприємства Віктору Лотоусу рекордні суми на заставу, що означає для нього залишитися під вартою. Втім, у цій справі чимало слабких місць, детальний розбір публікує ділове видання “Експерт”.

Як насправді працює ГЗК

Насправді процес видобутку та збагачення залізорудної сировини складніший, ніж описують правоохоронці. На ГЗК отримують не тільки корисну сировину, а й значну кількість супутніх матеріалів різних типів та мінерального складу. Всі підприємства з видобутку та обробки залізняку намагаються використовувати ці матеріали для подальшої переробки. Наприклад, із супутніх матеріалів виробляються різні будівельні матеріали. Не лише дає можливість підприємству ефективніше працювати, а й зменшує його екологічний слід як відходів.

Саме Полтавський ГЗК добуває залізисті кварцити, при обробці яких утворюється так зване нефракційне відсів (або “хвости”) сухої магнітної сепарації. Це відсівання зовсім не є корисною копалиною, що підтверджують експерти з Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса” та Державної служби геології та надр. Насправді цей матеріал є сумішшю щебеню та металевого пилу, який потім використовується для виробництва будматеріалів. І, що важливо, це відсівання не вимагає ліцензування. Іншими словами, відходи магнітної сепарації (процесу відокремлення залізняку від валової породи) не входять до переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою уряду України № 827 від 12 грудня 1994 р.

Космічна застава

Ця інформація ставить під сумнів висновки прокуратури, що держава могла постраждати та зазнати збитків. Адже ПГЗК має спецдозвіл на надрокористування і видобуває лише залізорудну сировину вже протягом півстоліття. Підприємство має намір довести у судах, що звинувачення надумані.

Водночас у судах останнім часом розглядалося питання запобіжного заходу для Віктора Лотоуса. Наприкінці вересня Печерський районний суд Києва рішенням судді Хайнацького О.С. узяв його під варту з правом внесення застави майже… 1 млрд грн. Це еквівалент понад $25 млн (за поточним курсом НБУ) або понад 200 років роботи голови правління ПГЗК. 30 жовтня на апеляційному судовому засіданні Лотоуса зменшили розмір застави до 400 млн грн (це приблизно 80 трудових років). Однак його залишили під вартою.

Такий великий розмір застави, напевно, пояснюється сумою збитків, про які заявляє сторона звинувачення (157 млрд грн). Однак, за словами адвоката голови правління ПГЗК Олександра Ружицького, висновок про такий обсяг нібито завданих збитків базувався на обліку лише податкової звітності, яка не підтверджує факту незаконного використання надр. А експертні висновки, за його даними, не підкріплені реальними вимірами обсягів здобутої чи реалізованої руди та складені з порушенням методики проведення таких досліджень, затвердженої профільним міністерством. Адвокат зазначає, що серед фахівців, які були залучені до цих підрахунків, не було жодного експерта-економіста.

Показово, що на початку слідчий і прокурор взагалі вимагали заставу в ті ж 157 млрд грн (понад $4 млрд за поточним курсом НБУ). Це еквівалент або 30 тис. років праці Лотоуса на своїй посаді, або кількох траншів МВФ для України.

“Звичайно, 400 млн грн – це значно менше, ніж 157 млрд або 999,99 млн грн, але ця сума все одно нелогічна і становить понад 80 трудових років навіть у мирний час, не кажучи вже під час війни, а ухвалене судом рішення – незаконно. Суд фактично знехтував нормами Кримінального процесуального кодексу України, які визначають розмір застави, залежно від тяжкості скоєного кримінального злочину та мають становити до 300 розмірів прожиткового мінімуму. Тільки у виняткових випадках сума застави може перевищувати верхню межу, передбачену КПК, однак винятковість не була жодним чином обґрунтована. Також судом проігноровано тезу, що розмір застави не повинен забезпечувати відшкодування збитків, а лише гарантувати явку особи на виклик до суду, а також численні рішення Європейського суду з прав людини, яка неодноразово висловлювала свою позицію про те, що розмір застави має визначатися з урахуванням майнової положення особи і те, що вона не може бути свідомо непомірною для неї”, – повідомляють адвокати голови правління Полтавського ГЗК.

Дестабілізація виробництва

На підприємстві вважають цю справу спробою дестабілізувати виробництво, яке має національне та міжнародне значення та є частиною міжнародної компанії Ferrexpo, одного з найбільших інвесторів в економіку України.

Адвокати Полтавського ГЗК вже направили відповідні скарги на дії суддів Печерського районного суду міста Києва до Вищої ради правосуддя, Управління з прав людини Верховної Ради України, Бізнес-омбудсмена України та інших українських та міжнародних інституцій. Вони також планують оформити подання до Європейського суду з прав людини.

Але хто може бути зацікавлений у нападках на підприємство? Там стверджують, що справа чи у спробах захопити актив за допомогою правоохоронців чи некомпетентності державних органів. І наголошують, що у будь-якому разі це загрожує добробуту цілої області та держави загалом, бо Полтавський ГЗК – великий платник податків до бюджетів усіх рівнів та один із найбільших експортерів країни. Сили оборони також можуть залишитися без підтримки з боку ПГЗК, яку він надає протягом ворожої агресії. І вище згадана, та інші атаки на комбінат там вважають незаконними спробами порушити його нормальну роботу.