У квітні 2024 року в Запоріжжі сталася скандальна подія: секретар міськради Анатолій Куртєв звернувся до Президента з проханням про створення військової адміністрації в місті. Чому? Тому що, за його словами, голова обласної військової адміністрації намагається захопити владу у Запоріжжі.
Проте замість підтримки Куртьова депутати міськради одноголосно проголосували за його відставку. Це викликало політичний переполох і не просто, оскільки історія Куртьова – це та сама схема захоплення влади, починаючи з роботи в морзі на півставки і закінчуючи активним пограбуванням міста та людей.
Анатолій Куртєв, секретар міської ради Запоріжжя, на перший погляд здається типовим чиновником на кшталт героя із серіалу “Слуга народу”. Його декларація – це як архетип українського маленького чиновника:
- скромний будиночок у промисловому районі,
- квартира, подарована мамою,
- кілька ділянок землі, які дісталися за заповітом.
На перший погляд нічого незвичайного. Звідки тоді взялися гроші, які виявили детективи НАБУ під час обшуку його квартири? В орендованій елітній квартирі у центрі міста.
Це була справжня знахідка: понад 9 мільйонів гривень, 600 тисяч грн, 230 тисяч доларів та 650 євро готівки – все це лежало просто під носом у міського секретаря. Звісно, у його декларації про це не було жодного слова.
Історія виявилася ще цікавішою, коли з'ясувалося, що ці гроші можуть бути пов'язані з гуманітарною допомогою, призначеною для мешканців прифронтового Запоріжжя.
За версією НАБУ, чиновники на чолі з Анатолієм займалися масштабним розкраданням гуманітарної допомоги, яка надходила до регіону від міжнародних партнерів. Практично відразу після початку російської агресії вони приписали собі цілі контейнери і вагони з гуманітарними товарами і потім продавали це через свої канали.
- 22 морські контейнери,
- 389 залізничних вагонів,
- 220 вантажівок із гуманітарною допомогою з Європи.
Після саме цю гуманітарку бачили на полицях українських аптек та супермаркетів.
Як це можливо, що Куртьову вдалося залишитися на чолі Запоріжжя ще цілих два роки після того, як стало відомо про його участь у розкраданні гуманітарної допомоги? І що ще дивніше – чому ні НАБУ, ні поліція не повідомили йому про підозру?
На що Анатолій Куртєв “зливав” міський бюджет?
По-перше, зникли 1,2 мільйона гривень, які Куртєв направив на ремонт підвальних приміщень. Тендер провели так, щоб перемогла фірма “Монтажні системи”, а коли це не вдалося, просто скасували та оголосили новий, де вже перемогли потрібні їм люди.
По-друге, мільйон гривень було витрачено на таблички “Укриття”, замовлені у фізособи-підприємця, який зареєструвався лише за три місяці до отримання цього підряду.
Паралельно з цим витрачалися кошти на бруківку, дорогі кавоварки для чиновників і навіть функціонування непрацюючого аеропорту.
По-третє, гроші було витрачено на відновлення будинків, пошкоджених ракетними атаками. Однак ціни на матеріали та роботи були завищені на мільйони гривень, а сам Куртев стверджував, що відновлення коштує дорожче, ніж нове будівництво.
І, нарешті, створення "Муніципальної варти", на яку було витрачено 10 мільйонів гривень, але так і не отримали ліцензію на охоронну діяльність. Очевидно, головна мета була не в охороні, а в освоєнні бюджетних коштів.
Ситуація викликає лише роздратування та здивування. Замість використання бюджету міста для підтримки населення під час війни, Куртєв та його команда проводили сумнівні угоди, які лише збільшували корупцію.
Деякі депутати навіть вирішили достроково залишити свої посади на знак протесту проти свавілля Куртьова.
Сімейні зв'язки Куртєва
Брати Куртьові, схоже, поділяють його дуже специфічні погляди. Один із братів Віктор поїхав на окупований Крим і прийняв російське громадянство відразу після анексії.
Інший брат, Олександр, живе в Україні, але з його соціальних мереж ясно видно його симпатії до минулого Радянського Союзу. Сам же Анатолій Куртєв неодноразово висловлював подяку фонду, що належить проросійському олігарху, і публічно підтримував росіян.
Зрештою, покарання для Анатолія у вигляді простої відставки з посади під час війни виглядає надто м'яким.
