За більш ніж 30 років незалежності з України за кордон вивели не менше $100 млрд, повідомила голова Національного агентства з розшуку та управління активами (АРМА) Олена Дума. у доходній частині.
Для повернення таких активів АРМА ще у липні 2023-го розробило та затвердило порядок реалізації заарештованих активів за кордоном.
Торік у листопаді уряд вніс зміни до Порядку № 719, який визначає процедуру реалізації арештованих активів на електронних торгах. Тільки тоді було передбачено можливість залучення іноземних торгових майданчиків за межами України, хоча АРМА працює з 2016 року.
Водночас агентство не може обирати покупця самостійно, а зобов'язане створити конкурсну комісію за участю представників Мінекономіки та Мін'юсту. Ті ж мають обрати організатора торгів за вісьмома критеріями. Їх можна знайти у Порядку відбору на конкурсній основі юридичних осіб, які здійснюють реалізацію заарештованих активів.
Якщо коротко, то вони переважно про наявність у учасника конкурсу:
- належної матеріально-технічної бази для організації та проведення реалізації активу на електронних торгах за принципом аукціону;
- практичного досвіду не менше трьох років щодо реалізації таких активів;
- відповідного персоналу, наприклад оцінювачів, з принаймні трирічним досвідом роботи у сфері аукціонів;
- відповідної цінової пропозиції тощо.
Тобто, за словами Олени Думи, продаж активів ґрунтується на досвіді: для яхт це може бути світовий аукціонний будинок, для нерухомого майна – агентство нерухомості, для творів мистецтва – спеціалізовані майданчики.
Крім того, вже у січні 2025 року має запрацювати оновлений Єдиний державний реєстр активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні (ЄГРАА).
Наразі ЄГРАА налічує понад 324 тис. записів, їх 72 тис. - Активи в управлінні АРМА.
"Станом на 2024 рік загальний портфель АРМА вже становить 12 млрд грн, з них управління грошовими коштами - це 10 млрд грн, 8 млрд грн з яких у військових облігаціях, тобто вони вже працюють на Сили оборони", - говорить Олена Дума.
За її словами, у січні-жовтні 2024 року АРМА отримало 2 млрд грн від управління заарештованими активами та їх реалізації.
«Лише прибуток від ОВДП становить уже 700 млн грн до державного бюджету. У серпні ми закупили військові облігації на $31 млн, які за один місяць принесли дохід у $700 тис. У вересні придбали військові облігації на 6,5 млн євро», - додала голова агентства.
До речі, таку ефективність Арма почала показувати з 2023 року, коли Олена Дума стала на чолі агентства. До того грошей на утримання інституції витрачалося більше, ніж вона приносила до бюджету.
Справа Лазаренка
Говорячи про виведення грошей з України, не можна не згадати п'ятого прем'єр-міністра — Павла Лазаренка.
Ще на посаді першого віце-прем'єра організував постачання газу та нафтопродуктів до Дніпропетровської області, а з 1996-го — до України загалом через комерційну компанію Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ) Юлії Тимошенко. Надприбутки формувалися завдяки завищенню ціни на газ для українських споживачів. Виводилися гроші, зокрема, через турецьку компанію United Energy International Limited — доньку ЄЕСУ.
У вересні 1998-го Генеральна прокуратура України порушила проти Лазаренка кримінальну справу. Його звинувачували у розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. Але на початку 1999 року Павло Лазаренко виїхав із України. Затримали його в Нью-Йорку під час спроби перетнути кордон за підробленим паспортом.
2004 року український бізнесмен Петро Кириченко, один із партнерів Лазаренка, свідчив, що перерахував чиновнику $30 млн і допомагав відмивати гроші через Антигуа, Швейцарію та Польщу.
У серпні 2006-го суд Каліфорнії засудив Павла Лазаренка до дев'яти років ув'язнення та штрафу $10 млн. Вийшов на волю колишній прем'єр у листопаді 2012 року.
Усього Лазаренко вдалося вивести з України близько $200 млн. Повернути ці гроші держава намагається досі.
У серпні 2024 року стало відомо, що Міністерство юстиції США через процедуру громадянської конфіскації хоче вилучити на користь України понад $200 млн. Ці кошти заарештовані у різних країнах. Судові процеси щодо них тривають уже близько 20 років.
У квітні 2017-го тодішній заступник Генерального прокурора України Євген Єнін говорив, що уряд США планує повернути вкрадені Лазаренком гроші на певних умовах, а не просто перерахувати їх до державного бюджету.
За словами Єніна, захист Петра Лазаренка пропонував американському уряду укласти угоду "50 на 50", але пропозицію відкинули.
Можливо, справа зрушить з мертвої точки після того, як лідери країн «Великої сімки» погодили надання Україні $50 млрд позик, які погашатимуться за рахунок доходів від заморожених російських активів.
Росіяни виводять гроші з України
З початку повномасштабного вторгнення в Україну закон забороняє прибирати російських власників чи бенефіціарів із компаній. Втім, незважаючи на обмеження, 621 компанія позбулася російського сліду і не лише продовжує працювати в нашій країні, а вони ще й виграють мільйонні державні тендери.
«Міністерство юстиції у 8 із 10 перевірок довело, що реєстраційні дії були незаконними. Проте зміни не було скасовано, а компанії з вибіленою репутацією продовжують працювати на ринку України», — йдеться у матеріалі Опендатабот.
У Мін'юсті заявили, що реєстраційні зміни можуть бути скасовані або за рішенням суду, або ж у разі, якщо скаргу подасть особа, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня ухвалення відповідного рішення, вчинення дії чи бездіяльності.
Але в переважній більшості випадків вже минуло більше одного року з моменту перереєстрації, тобто терміни втрачені. У той же час немає і конкретної потерпілої особи від виведення російських капіталів та відбілювання бізнесу.
«Зараз склалася досить дивна ситуація: Україна вимагає від закордонних партнерів блокування російських активів та передачі нам цих грошей, водночас росіяни спокійно та безкарно виводять свої капітали з України. Цей висновок просто не контролюється держустановами, обов'язками яких є моніторинг реєстраційних дій.
Навіть за умови коли приватна компанія принесе готовий перелік потенційних порушників, а державні установи їх підтверджують — нічого не відбувається. Міністерство юстиції не може ці порушення усунути за давністю дій та відсутністю особи, яка постраждала.
Який орган влади в Україні візьме на себе контроль за перереєстрацією російських активів та скасує строки давності щодо таких операцій? Хто, зрештою, має ініціювати подальший розгляд справ, де фактично постраждалою є Україна? Поки що ці питання залишаються відкритими, росіяни продовжують виводити свої кошти, а їхні бізнеси — заробляти на українцях і державних тендерах», — зазначає засновник Опендатабота Олексій Іванкін.
Виводять мільярди зерном
Як раніше писав БізнесЦензор, від 20% до 50% експорту українського зерна може використовуватись для виведення валюти за кордон та відмивання грошей.
Схема із «чорним зерном» використовується для ухилення від оподаткування та виведення валюти з країни. Невраховане зерно купують у фермерів за готівку та оформлюють на фіктивні компанії-одноденки, які експортують його за кордон.
Дорогою вантаж може кілька разів змінювати власника і врешті-решт продається кінцевому покупцю. Але отримані кошти залишаються в одній із компаній-посередників та в Україну не повертаються.
Екс-заступник глави Офісу Президента Ростислав Шурма в одному з інтерв'ю Економічній правді минулого року стверджував, що експортери, які вивозили зерно за тіньовими схемами, не повернули в Україну до $20 млрд. виручки.
«Всі думають, що це була якась велика централізована схема. Ні. Саме питання в тому, що це була абсолютно децентралізована історія, в яку побігли сотні різнорідних підприємців, якщо їх так можна назвати. Це не великі зернотрейдери. По-перше, це дуже важко адмініструвати, по-друге, є ризики, пов'язані з тим, що ти можеш втратити свою кредитну історію, можеш отримати кримінальні переслідування. Переважно, цим займалися несистемні середні компанії», — заявив Шурма.
Загалом експорт «чорного зерна» дозволяє відмивати та виводити за кордон доходи від інших тіньових схем, що передбачають продаж товарів чи послуг за готівку. Зокрема, за даними СБУ, саме таким чином виводили кошти з України організатори нелегальних схем із азартними іграми.
Досвід Коломойського
У 2021 році американське видання Pittsburgh Post-Gazette оприлюднило масштабне розслідування про те, як Ігор Коломойський відмивав через ПриватБанк та Deutsche Bank незаконно отримані доходи, купуючи сталеливарні заводи та нерухомість у США.
Автори розслідування стверджують, що в період з 2008-го по 2015 рік Ігор Коломойський та його партнери, ймовірно, викрали не менше $750 млн, а потім перевели гроші через численні банківські рахунки компаній, відкритих на Кіпрі та Віргінських островах. Зрештою, кошти опинилися в Сполучених Штатах через Deutsche Bank USA — співробітники установи видавали фіктивні позики підконтрольним олігарху компаніям.
Близько $526,6 млн перевели контрольованим Коломойським та його партнерами фірмам у штаті Делавер, де більшу частину суми використали для купівлі 18 об'єктів нерухомості, у тому числі дев'яти металургійних заводів, п'яти хмарочосів, двох офісних парків та закритого заводу Motorola на північному заході від Чикаго .
Мін'юст США неодноразово звертався до суду щодо можливого виведення Ігорем Коломойським та його партнерами грошей із ПриватБанку. Вимоги позовів обчислюються мільйонами доларів.
Нині ж Ігор Коломойський вже понад рік перебуває у СІЗО в Україні. Його підозрюють у шахрайстві та заволодінні коштами ПриватБанку, а також в організації замовного вбивства у 2003 році.
За словами Коломойського, підозру йому вручили після дзвінка з Америки.
Раніше повідомлялося, що олігарха позбавили українського громадянства, щоб спростити його екстрадицію до США. Проте запиту з боку американців не було.
***
$100 млрд, виведені з України за роки незалежності, — солідна сума, яка стала б у нагоді Україні в умовах повномасштабної війни та гострої потреби у зовнішньому фінансуванні державного бюджету.
Однак поки що вони не більше, ніж легендарне золото гетьмана Полуботка — про гроші всі знають, але не можуть їх здобути. Повернення активів, як показує історія того ж таки Лазаренка, — розтягнутий у часі важкий процес без жодних гарантій. Тому розраховувати на ці кошти поки що не доводиться.
