У боротьбі з корупцією ми знову всім суспільством наступили на ті самі граблі. Ми стали боротися не з корупцією, а з корупціонерами.
Різниця в тому, що корупція – це рідина. Ти можеш налити її в склянку, або в графин, або просто на підлогу - вона охоче набуде будь-якої форми, не змінивши обсягу. Ловити корупціонерів по одному - це просто витягати камінці з озера.
Так, це красиво, коли черговий гринкевич лежить у трусах на підлозі в кайданках. Суспільство аплодує, телеграм-канали постять новини з емоджі-блискавками, журналісти б'ються за інсайди із суду.
Але завтра замість одного гринкевича буде інший. Озеро не змінить форму, якщо витягти з нього камінь.
Боротьба з корупцією виглядає інакше. Вона нецікава суспільству. Там нема шоу. Спецназ не виламує нікому двері.
Просто якась звичайна людина з нецікавою посадою ставить собі питання: а от, наприклад, як так виходить, що акцизних марок на алкоголь у нас щороку продається Х штук, а пляшок для алкоголю виробляється десь у півтора рази більше? Цифри трішки не б'ються між собою. А як правило, коли цифри не б'ються, хтось стає заможнішим — і зазвичай незаконно.
Тому в теорії така людина має розібратися в ситуації (може, ми робимо стільки на експорт? чи розбивається при транспортуванні? чи скло масово тріскається при перепаді температур?), після чого зробити розрахунки та запропонувати рішення, як закрити схему. довго, нудно і зовсім нецікаво для глядачів. хіба що в курилку на перерві.
Але саме це буде боротьбою з корупцією. Не з поодиноким корупціонером, чиє місце займе інший, а з системою, яка дає можливість чиновникам та силовикам заплющувати очі та відкривати гаманці.
Приклад із іншої галузі. Ти приводиш у порт танкер із дизельним паливом, куплений за ціною на біржі, плюс премія, плюс заплатити трейдеру, який його доставить морем. Усі ціни прозорі, все є в паперах, щодня так розвантажуються та завантажуються тисячі танкерів.
Але держава Україна, яка дивиться на тебе суворими очима енергетичного митника, повідомляє тобі, що жодна біржа тут нікого не цікавить, а розмитнити тебе можуть лише за тією ціною, яку в нього, митника, вказано на папірці. Ну чи можуть, але інший папірець, і на ньому намальований вже не індикатив, а невелика сума, яку йому треба передати в доларах США.
Тому що він, митник, чудово знає, що ти з твоїм танкером зараз висиш на ідеальній для корупції розтяжці. Або ти платиш офіційно, але за явно завищеним тарифом, який з'їдає не тільки твій прибуток, а й бажання займатися бізнесом в Україні, або даєш хабар, який менший за переплату. Часу в тебе немає, бо кожен зайвий день простою нерозвантаженого танкера в порту коштує від 5 до 15 тисяч доларів — на танкер чергу, він повинен працювати і приносити гроші власнику.
І ти йдеш і платиш. Тому що закон дає митному чиновнику таку владу.
Так, його можна затримати у момент отримання хабара. Можна крутити йому руки, можна судити і навіть ув'язнити. Але наступного дня там працюватиме інший чиновник. І робитиме він те саме. Бо корупціонер змінився, а корупція лишилася.
А можна примусово вирішити на рівні держави, що розмитнення відбувається виключно за ціною міжнародної біржі. Або середню ціну на кількох біржах. Ні копійкою дешевше, ні копійкою дорожче. І все. І влада чиновника розчинилася у повітрі. І корупції, принаймні тут, у цьому вузькому питанні, більше не буде. Ще й можна буде скоротити кілька десятків митників, бо роботи з папірцями поменшало.
Але це довго, нудно і нецікаво. І без шоу.
Тому не дивуйтеся, коли затримання корупціонерів триватимуть роками та десятиліттями. Камені не змінять форму озера.
Це озеро можна лише осушити.
