Боротьба з корупцією і ті ж граблі

У боротьбі з корупцією ми знову всім суспільством наступили на ті самі граблі. Ми стали боротися не з корупцією, а з корупціонерами.

Різниця у тому, що корупція – це рідина. Ти можеш налити її в склянку, або в графин, або просто на підлогу - вона охоче набуде будь-якої форми, не змінивши обсяг. Ловити корупціонерів по одному – це просто витягати камінці з озера.

Так, це красиво, коли черговий гринкевич лежить у трусах на підлозі в кайданках. Суспільство аплодує, телеграм-канали постять новини з емоджі-блискавками, журналісти б'ються за інсайди із суду.

Але завтра замість одного гринкевича буде інший. Озеро не змінить форму, якщо витягти з нього камінь.

Боротьба з корупцією виглядає інакше. Вона нецікава суспільству. Там нема шоу. Спецназ не виламує нікому двері.

Просто якась звичайна людина з нецікавою посадою ставить собі питання: а от, наприклад, як так виходить, що акцизних марок на алкоголь у нас щороку продається Х штук, а пляшок для алкоголю виробляється десь у півтора рази більше? Цифри трішки не б'ються між собою. А як правило, коли цифри не б'ються, хтось стає заможнішим – і зазвичай незаконно.

Тому в теорії така людина має розібратися в ситуації (може, ми робимо стільки на експорт? або розбивається при транспортуванні? або скло масово тріскається при перепаді температур?), після чого зробити розрахунки та запропонувати рішення, як закрити схему. І все це відбуватиметься довго, нудно і абсолютно нецікаво для глядачів. Цифри, доповіді, робочі групи – жодного шоу, жодних вибитих дверей, хіба що в курилку на перерві.

Але саме це буде боротьбою з корупцією. Не з поодиноким корупціонером, чиє місце займе інший, а з системою, яка дає можливість чиновникам та силовикам заплющувати очі та відкривати гаманці.

Приклад із іншої галузі. Ти приводиш у порт танкер із дизельним паливом, куплений за ціною на біржі, плюс премія, плюс заплатити трейдеру, який його доставить морем. Усі ціни прозорі, все є в паперах, щодня так розвантажуються та завантажуються тисячі танкерів.

Але держава Україна, яка дивиться на тебе суворими очима енергетичного митника, повідомляє тобі, що жодна біржа тут нікого не цікавить, а розмитнити тебе можуть лише за тією ціною, яку в нього, митника, вказано на папірці. Ну чи можуть, але інший папірець, і на ньому намальований вже не індикатив, а невелика сума, яку йому треба передати в доларах США.

Тому що він, митник, чудово знає, що ти з твоїм танкером зараз висиш на ідеальній для корупції розтяжці. Або ти платиш офіційно, але за явно завищеним тарифом, який з'їдає не тільки твій прибуток, а й бажання займатися бізнесом в Україні, або даєш хабар, який менший за переплату. Часу в тебе немає, бо кожен зайвий день простою нерозвантаженого танкера в порту коштує від 5 до 15 тисяч доларів – на танкер чергу, він повинен працювати і приносити гроші власнику.

І ти йдеш і платиш. Тому що закон дає митному чиновнику таку владу.

Так, його можна затримати у момент отримання хабара. Можна крутити йому руки, можна судити і навіть ув'язнити. Але наступного дня там працюватиме інший чиновник. І робитиме він те саме. Бо корупціонер змінився, а корупція лишилася.

А можна примусово вирішити на рівні держави, що розмитнення відбувається виключно за ціною міжнародної біржі. Або середню ціну на кількох біржах. Ні копійкою дешевше, ні копійкою дорожче. І все. І влада чиновника розчинилася у повітрі. І корупції – принаймні тут у цьому вузькому питанні – більше не буде. Ще й можна буде скоротити кілька десятків митників, бо роботи з папірцями поменшало.

Але це довго, нудно і нецікаво. І без шоу.

Тому не дивуйтеся, коли затримання корупціонерів триватимуть роками та десятиліттями. Камені не змінять форму озера.

Це озеро можна лише осушити.