Днями Президент України Володимир Зеленський підписав важливий указ щодо створення Сил безпілотних систем у складі ЗСУ.
Про важливість розвитку безпілотної авіації як одного з найефективніших засобів поразки противника неодноразово зазначалося і в заявах нашого військово-політичного керівництва та в експертному середовищі. Ідея створення «армії дронів», виготовлення мільйона дронів за 2024 рік силами українського виробника підтримується як владою, так і народом. І це цілком слушна ідея, адже саме БПЛА демонструють надвисоку ефективність на полі бою та допомагають тримати фронт під Авдіївкою та на інших гарячих ділянках.
Ще у грудні в Міністерстві стратегічної промисловості оптимістично наголошували, що Україна у 2024 році має зайняти ключові позиції на світовому ринку виготовлення дронів. Досягти цього планується за допомогою широкого залучення малого та середнього бізнесу у їх виробництво. Проте, вже першому етапі реалізації цієї програми виникли численні труднощі. І пов'язані вони не лише з бюрократизацією процесу з боку замовників, а й із незрозумілою активністю правоохоронців, зокрема Державного бюро розслідувань, що суттєво ускладнює роботу виробників БПЛА.
До нас звернулися представники компанії-виробника безпілотних систем, яка намагається забезпечувати потреби фронту, і останнім часом зазнає незрозумілого тиску з боку ГБР. Цей тиск, врешті-решт, може призвести до зупинки виробництва та залишити окремі підрозділи на лінії зіткнення без розвідувальних та ударних дронів у критичний момент.
Відразу зазначимо, що мета цієї статті — визначити проблему, на нашу думку, неправомірних дій окремих посадових осіб Державного бюро розслідувань щодо представників найважливішої на сьогодні галузі військового виробництва. Ми не прагнемо жодним чином дискредитувати ГБР як державний орган, який виконує функції щодо встановлення справедливості у суспільстві шляхом своєчасного запобігання, виявлення, припинення, швидкого розкриття та об'єктивного розслідування злочинів. У ГБР працює багато кваліфікованих оперативників та слідчих, які у своїй роботі дотримуються принципів законності, справедливості, неупередженості, незалежності та верховенства права. І це не іронія, ми справді так вважаємо.
Разом з тим, дії деяких правоохоронців у цій структурі викликають щонайменше здивування та сумніви у їхній компетентності, а, як максимум, наводять на думки про свідоме перешкоджання діяльності виробників вітчизняних дронів. Розглянемо ситуацію докладніше.
Листом Територіального управління ДБР у м. Києві за підписом заступника керівника першого слідчого відділу цього управління Віталія Дрозда виробнику дронів було висунуто вимогу про надання значної кількості технічної документації нібито для залучення до справи у кримінальному провадженні за частиною 3 статті 212 та частиною 2 статті 36 . Ці статті стосуються відповідно ухилення від сплати податків та зловживання владою.
У переліку документів, які вимагає надати слідчий ГБР, найбільш дивною є, зокрема, вимога про список осіб, які мають спеціальні звання у сфері безпілотних літальних апаратів. До уваги пана Дрозда, спеціальне звання це термін, який стосується виключно посад окремих державних і правоохоронних органів. Працівники приватної компанії юридично що неспроможні мати жодних спеціальних звань, оскільки це передбачено законодавством. Здається, хтось в академії прогулював пари державного управління.
Якщо ж автор листа мав на увазі посади інженерів, операторів та конструкторів у штаті компанії, то, вибачте, яка різниця на якій посаді перебуває людина, яка під час війни збирає дрони для фронту? Давайте тоді зупинимо виробництво і приводитимемо штатні розклади у відповідність до вимог ГБР або ще якихось чиновників. Чи встигне тоді бізнес виготовити мільйон дронів у 2024 році? Дуже сумнівно.
Далі дивовижність вимог київської ГБР лише зростає. Від виробника вимагають результати технічних та кваліфікаційних випробувань, проведених відповідно до вимог ДСТУ та ГОСТів 1990-х, 1980-х та 1970-х (!) років. Два останні ГОСТи часів СРСР в Україні були скасовані ще у 2021 році наказом Українського науково-дослідного та навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості від 15.12.2021 № 501. Так, наприклад, замість старого радянського ГОСТу 15.301-80 «Система розробки та постановки на виробництво воєнної техніки. Постановка виробництва виробів. Основні положення» запроваджено цілком український ДСТУ В-П 15.301:2021 «Система розробки та постановки на виробництво озброєння та військової техніки. Постановка на виробництво озброєння та військової техніки. Правила проведення робіт», який у 2023 році було оновлено до ДСТУ О 15.301:2023 «Система управління життєвим циклом озброєння та військової техніки. Постановка на виробництво озброєння та військової техніки. Правила проведення робіт». Втім, слідчі з ГБР вимагають від виробника сучасних дронів дотримуватись саме радянського ГОСТу. Прихильники «олдскула» та sovieet style?
Радянський ДЕРЖСТАНДАРТ, на дотриманні якого чомусь наполягає ГБР, регламентує проведення «НДР», або українською — НДР, тобто науково-дослідних робіт з розробки зброї. Це досить тривалий і копіткий процес, що складається з багатьох етапів випробувань, узгоджень та бюрократичних процедур. Наприклад, розробка протитанкового ракетного комплексу «Стугна-П», яка проводилася в Україні саме за цим старим ГОСТом, зайняла майже 6 років (з 2005 по 2011) на етапі від креслень до початку серійного виробництва.
Український ДСТУ останньої редакції розроблено вже під час повномасштабної війни та набагато пристосованіший до сучасних реалій. Водночас, цей документ адаптований в основному для великих державних підприємств і дотримуватись його малим та середнім виробникам при забезпеченні військ БПЛА вкрай важко. Силою змушувати невеликі виробництва дотримуватися цього стандарту дорівнює зупинці цих виробництв, отже, і краху всієї програми масових народних БПЛА. Чому ж ГБР вимагає саме цього і чи це не схоже на свідомий саботаж?
Окрім вищепереліченого, слідчий Віталій Дрозд запросив ще багато різних довідок, підтверджень та висновків, серед яких і висновки Торгово-промислової палати, та документи на право користування технічними умовами, та підстави укладання договорів із замовниками тощо. Збір всієї цієї купи паперів вимагає від невеликої компанії з кількох десятків працівників створення окремого юридичного управління та перекваліфікації всіх інженерів на юристи та діловоди. Хто тим часом збиратиме дрони для хлопців на нулі? Можливо, співробітники слідчого управління київського ТУ ГБР допоможуть?
І насамкінець. Усю цю купу паперів пан Дрозд запропонував відправити йому електронною поштою, чомусь не на державний захищений сервер @kv.dbr.gov.ua, а на поштову скриньку @gmail.com. Чи можна отримувати на загальнодоступний сервер та зберігати там інформацію, яка набуває статусу таємниці досудового слідства? Ну, принаймні такі нормативні акти, як «Інструкція з організації обліку, руху та зберігання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке здійснюється слідчими Державного бюро розслідувань» та «Інструкція з діловодства Державного бюро розслідувань», це забороняють.
Отже, вся ця ситуація насамперед демонструє низький рівень професійної компетенції працівників окремих територіальних органів ДБР, які замість виконання місії, покладеної на них державою та суспільством чомусь займаються прямим тиском на підприємців у стратегічно важливій галузі військового виробництва, що викликає лише подив і здивування. Чи буде зроблено якісь висновки після нашого матеріалу? Поки невідомо.
