Децентралізація в Україні: Який наступний етап?

Безперечно, децентралізація — одна із застав того, що Україна вистояла у повномасштбній війні з Росією. Тут справа навіть не в ТерОбороні/ДФТГ чи допомозі переселенцям, а у самій філософії підходу українця до своєї громади/села/міста.

Хоча останні півтора роки через війну було точно не до розмов про подальшу долю децентралізації, але це аж ніяк не означає, що децентралізація не повинна розвиватися.

У спілкуванні з багатьма главами громад, ставляться фактично ідентичні питання: чи будуть укрупнювати громади? Що робити з повноваженнями, на які не дають ресурси, та де взяти додаткові ресурси на виконання поточних функцій? Як врегулювати взаємодію з військово-цивільними адміністраціями?

А ще: сплата ПДФО, зокрема «військового», лісова реформа, комплексно-просторове планування та плани відновлення, де взяти кошти на укриття для шкіл та садків, закупівлі для Сил оборони та багато інших.

Однак, відповіді на них можна знайти у площині подальшого майбутнього децентралізації.

І громадам потрібні відповіді вже сьогодні, не відкладаючи до часів післяперемоги. Тому що це саме той випадок, коли раніше краще, адже рішення потрібні «на вчора».

На щастя, цей діалог розпочався. Обговорення стартували на кількох взаємопов'язаних майданчиках. Це профільне Міністерство інфраструктури, парламентський комітет місцевого самоврядування та Конгрес місцевих рад за Президента України. Давайте трохи про кожен із цих майданчиків.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. Тут тривають пожвавлені дискусії на тему дорожньої карти децентралізації та оновлення державної стратегії регіонального розвитку. Залучено різних експертів, глав громад та асоціації органів місцевого самоврядування.

Наразі йде цикл стратегічних сесій, за результатами яких сформують документ, який, ймовірно, стане орієнтиром для цього та пов'язаних міністерств.

Далі його представлять на обговорення громадам і вже після врахування їх пропозицій відбудеться фінальне затвердження цієї дорожньої карти.

Парламентський Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Це майданчик, де пріоритетом є законодавча складова для громад та децентралізації.

У різних форматах (як безпосередньо в Комітеті, так і під час виїзних засідань та круглих столів) промовляється, напрацьовується та формуються подальші пропозиції змін до чинних законів чи майбутніх законопроектів.

Конгрес місцевої та регіональної влади при Президентові України. Це президентська лінія вирішення проблем місцевого самоврядування. Крім того, тут представлені як законодавча гілка влади, так і виконавча та самі органи місцевого самоврядування. Засідання проходять за участю керівників інших майданчиків та стейкхолдерів напрямків.

Окрім засідань, з'явився новий формат роботи – конгресні слухання та засідання Президії. А також дуже важливий формат — вирішення конкретних проблем конкретної території. Фактично це тет-а-тет центральної влади з місцевим самоврядуванням, де можна прямо розповісти про те, що тебе турбує.

Всеукраїнська асоціація громад як профільне об'єднання органів місцевого самоврядування залучена до всіх майданчиків.

За даними недавнього дослідження, проведеного ГО «ДЕСПРО», ось топ-10 основних проблем, з якими стикаються громади та органи місцевого самоврядування:

• Низька мотивація кваліфікованих кадрів для роботи в ЗМС через низькі посадові оклади (76%; 238 осіб);
• Недостатня кількість робочих місць у громадах (67,2%; 210 осіб)
• Недостатня здатність органів місцевого самоврядування на здійснення власних та делегованих повноважень (62,5%; 195 осіб)
• Недостатня ефективність надання житлово-комунальних послуг (55,7%; 174 особи)
• Неналежне (неякісне) виконання функції з адміністрування місцевих податків та зборів податковими органами (42,2%; 132 особи)
• Нечіткість у розмежуванні повноважень між ЗМС та місцевими органами виконавчої влади (40%; 125 осіб)
• Зменшення надходжень до місцевого бюджету через звільнення сільгоспвиробників від плати оренди за землю (36,1%; 113 осіб)
• Неможливість надання комунального майна в оренду (у населених пунктах з ознаками депресивності) (33,1%; 103 особи)
• Залишення без змін реверсної дотації через сплату військового ПДФО та зміну локацій військових частин (29,1%; 91 особа)
• Складності створення та функціонування органів самоорганізації населення (28,7%; 90 осіб)

Звичайно, це не вичерпний перелік проблем, тому що також гострими є питання:

• у сфері повноважень органів місцевого самоврядування врегулювання проблемних питань діяльності військових адміністрацій та органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану;
• у сфері законодавчого врегулювання процедури запровадження змін до адміністративно-територіального устрою країни (визначення порядку, підстав та критеріїв формування територіальних громад та визначення їх адміністративних центрів);
• у сфері посилення фінансової спроможності громад — впровадження механізму компенсації громадам втрат доходів місцевого бюджету через надання державою пільг платникам, вирішення питання запозичень сільськими громадами, врегулювання питання адміністративного збору, врегулювання питання про місцеві бюджети, до яких має зараховуватися ПДФО, у тому числі сплаченого військовослужбовця діяльності громад у лісовому (залісі дільниці та «агролісу») та водному господарстві (надходження від промислового вилову);
• у соціальній сфері: освіті (вирішення проблеми недостатності освітньої субвенції та укриттів у навчальних закладах) та медицині (питання Медреформи для малих громад також тема облаштування або будівництва укриттів);
• у сфері завершення завершення війни та відновлення України (надання громадам прав закуповувати дрони чи інше військове обладнання для подальшої передачі такого обладнання не лише теробороні, а й підрозділам ЗСУ, ДПСУ, НГУ чи ГУР).

Якщо говорити у вимірі практичної реалізації вирішення цих та інших проблем, то це треба робити через мінімум за допомогою двадцяти з лишком законопроектів.

Дуже сподіваємося, що всі напрацювання з ОМС будуть реалізовані. Адже децентралізація точно не завершена, вона потребує глибокого промовляння та формування пріоритетів, де одним із ключових, на нашу думку, є фінансове забезпечення спроможності громад.

Зараз наша мета — доносити голос громад всюди, де він має бути почутий. Успішні українські громади – це запорука розвитку держави. Як зараз, так і після Перемоги.