Українські військові, які перебувають на лікуванні після поранення за кордоном, опинилися у досить безглуздій ситуації – їх запросто можуть звинуватити як мінімум у самовільному залишенні військової частини чи місця служби, а якнайбільше – у дезертирстві. Крім того, вже зараз деякі з них перестали отримувати грошове забезпечення від держави.
Зниження навантаження
Лікування поранених українських військовослужбовців за кордоном проводиться, якщо поранення досить серйозне, щоб хоча б вилікувати людину, говорячи вже про її повернення до лав ЗСУ. Для цього може знадобитися якась особлива, високотехнологічна апаратура або унікальні методики (наприклад, в області протезування).
«Проводиться консиліум лікарів, надсилається відповідне звернення до Міністерства охорони здоров'я. Ті пов'язуються з профільними західними медичними установами – державними, приватними, є безліч програм: міждержавних, благодійних тощо. Медустанов може бути десяток, вибирається найкраще – максимально за профілем певного поранення. При цьому медичні заклади можуть бути будь-де – хоч у Європі, хоч в Австралії», – розповідає «Апострофу» в. о. головного лікаря Київської міської клінічної лікарні №10, колишній військовий лікар Данило Михайлов.
За його словами, всі витрати на транспортування та лікування оплачує сторона, що приймає, і це значно знімає навантаження на українську систему охорони здоров'я.
«Але, звичайно ж, головне – здоров'я військового. В Україні лікарі може бути і не гірше, але у нас немає такої якісної апаратури, і у лікарів, відповідно, необхідного досвіду», – каже Данило Михайлов.
6 вересня 2023 року було ухвалено закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та інших осіб». Цей документ мав в умовах війни відкоригувати закон «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей». Зокрема, було уточнено терміни надання відпустки військовослужбовцю для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), із збереженням грошового та матеріального забезпечення.
«Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення, контузії, травми чи каліцтва. При цьому зазначено, що загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та відпустці для лікування становить не менше тижня і не може перевищувати 4 місяців поспіль. Потім – військово-лікарська комісія. У разі направлення військовослужбовця для лікування за кордон, загальний час його перебування там на лікуванні (включаючи час переміщення) не може перевищувати 12 місяців поспіль», – розповідає «Апострофу» медичний юрист, член комітету медичного та фармацевтичного права НААУ Юлія Миколаєць.
Пробіл у законі
«Якщо для лікування в Україні є зауваження, що цей термін не застосовується до випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі терміни перебування на лікуванні, то для закордонного лікування таке застереження відсутнє. За кордоном немає встановленої процедури проходження української ВВК, і тому по суті потрібне повернення в Україну. Оскільки для військовослужбовців будь-яке переміщення має бути оформлене за відповідною встановленою процедурою, дозволами та документами, неприбуття вчасно в частину або на комісію може бути кваліфіковане як самовільне залишення військової частини чи місця служби, або взагалі як дезертирство», – каже Юлія Миколаєць.
Відповідно до ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне залишення військової частини, а також неявка військовослужбовця вчасно без поважних причин на військову службу (у разі переведення, неявки з відрядження, відпустки або з лікувального закладу) тривалістю до 10 діб, тягнуть за собою накладення штрафу 17 тисяч гривень. Або арешт із утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.
Відповідно до ст. 407 КК України самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцям, а також неявка його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці та ті ж дії тривалістю понад 3 доби, скоєні в умовах військового стану, караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.
Якщо самовільне залишення військової частини або місця служби здійснюється з метою ухилення від військової служби, це може бути взагалі кваліфіковано як дезертирство. Відповідно до ст. 408 КК України – це позбавлення волі терміном від 5 до 12 років.
«Я лікуюсь у Німеччині вже 1 рік та 7 місяців. І моє лікування ще не закінчено. Я щомісяця подаю довідку з німецької лікарні, що ще лікуюсь. Це питання законом не врегульоване – у частинах просто не знають, що з нами робити. Тому поки що просто припинили виплати – армійську мінімалку, це близько 20 тисяч гривень», – розповідає «Апострофу» Євген Лешан, лейтенант сил тероборони ЗСУ, який лише кілька місяців тому став на милиці.
За його словами, виплати для тих, хто перебуває за кордоном понад 12 місяців, припинилися з жовтня минулого року – як тільки закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців» набув чинності.
«Хто лікується в Німеччині, реєструється в німецькій соціальній системі та отримує відповідні виплати – близько 450 євро на особу на місяць. Тому припинення українських виплат не є критичним, хоча й неприємним», – каже Євген Лешан.
Стільки скільки потрібно
Скільки українських військових проходять лікування за кордоном, невідомо. Статистика може й ведеться, але вона закрита, як і кількість загиблих військовослужбовців. Але, як кажуть лікарі, це не більше ніж 5% усіх поранених.
«Навіть іноземців, які воюють за Україну, вважають за краще лікувати на місці. У нас у Білій Церкві три палати було: 15 осіб – з Непалу, Бразилії та ще звідкись», – розповідає «Апострофу» старший лейтенант ЗСУ В'ячеслав Коновалов. Який цього тижня був змушений, не долікувавшись, повернутися в Одеську область на проходження ВВК: чотири місяці минуло і може бути інкриміновано самовільне залишення частини. На іншій чаші терезів – можлива ампутація ступні.
«Оскільки тривалість лікування та реабілітації військовослужбовця за кордоном може об'єктивно бути більше 12 місяців поспіль, норма законодавства потребує доопрацювання. Як мінімум, додавання застереження – що цей термін не застосовується у тих випадках, коли законодавством передбачено більш тривалі терміни перебування на лікуванні», – каже медичний юрист Юлія Миколаєць.
Поки що у разі припинення грошових виплат ці дії можна оскаржити в установленому законом порядку. Однак зробити це буде досить проблематично.
«Насамперед необхідно через консульство надіслати запити на Міністерство оборони та на свою військову частину, точно встановити – яка ситуація. Якщо що, позиватися. У принципі, представництво має допомогти. Воно взагалі зобов'язане допомагати своїм громадянам за кордоном, здійснювати консульський супровід з усіх питань. Проте, як показує практика, під час лікування реально займаються волонтери. Якщо позиватися – то, за генеральною довіреністю, в Україні. Але мені взагалі складно уявити, що людина, яка перебуває на лікуванні більше року, судитиметься. У такій ситуації і здоровій людині непросто йти проти державної машини», – каже «Апострофу» колишній директор Центру надання безкоштовної вторинної правової допомоги Наталка Костишин.
На її думку, найреальніше – це чекати, коли держава сама визнає свою помилку та відкоригує ситуацію. Певні кроки в цьому напрямі робляться.
Вже створено міжвідомчу робочу групу у складі спеціалістів командування Медичних сил ЗСУ, Міноборони, МОЗ та Мінцифри з відпрацювання питання про внесення змін до нормативно-правових актів для реалізації можливості проведення дистанційної військово-лікарської експертизи військовослужбовцям, які перебувають на лікуванні за 2 місяці . Тобто якщо що, у військового з'явиться законна можливість і надалі продовжувати лікування за кордоном.
«Так, така зміна була б справедливою, оскільки життя та здоров'я є закріпленою Конституцією України найбільшою соціальною цінністю у нашій державі», — каже Юлія Миколаєць. Але коли буде підготовлено та внесено цю зміну – абсолютно незрозуміло. У нас зараз на першому плані мобілізація.
«Лікуватися потрібно до одужання. Скільки на це знадобиться часу, стільки й потрібно», – резюмує у розмові з «Апострофом» військовий медик, гітарист гурту «Воплі Відоплясова» Євген Рогачевський.
