Брати Добкіни (аматори фотографуватись у рясі РПЦ з георгіївськими стрічками та побілку в ніс у Раді засунути, а за сумісництвом рейдери) проти Олексія Коваленка (ТМ «ЕПІКУР» — преміальна курятина, еко, біо, відмова від антибіотиків, але я не вникаю коротше, Луцька аграрна компанія та Володимир-Волинська птахофабрика).
Дуже характерний кейс, який характеризує, як у нас ведуться справи, як у нас усе змінилося після Майдану, з початком війни на виживання, за нових осіб — потрібне підкреслити.
І ведуться такі справи з 2015 року, коли Коваленко стартував цей курячий бізнес з татом братів — Марком Добкіним.
76% належало Добкіну — він давно вів справи щодо продажу американської курятини через вільну економічну зону на Донбасі, а пізніше вирішив організувати виробництво в Україні.
Коваленко займався, я так розумію, операційним контролем та питаннями стандартів, а Добкін старший — організацією продажу.
Коли Добкін старший помер у 2016 році, спадкоємці схилили Коваленка до передачі на їх користь по 29% пакету в КУА “Ореола”, яка володіла активами “Луцької аграрної компанії”, тоді це важило близько 20 млн. доларів.
Коли “Луцька аграрна компанія” була під контролем Коваленка, він узяв із неї на себе позику на 27 млн. гривень, з терміном повернення аж до 2032 року. Але коли Добкіни стали власниками частини вимог КУА, вони взаємозаліком закрили частину боргу на рахунок купівлі всього підприємства.
І так Коваленко залишився мав уже Добкіним, які почали за допомогою приватних виконавців віджимати вже виробництво, а не боргові зобов'язання.
Харківські суди, звісно, визнали все законним. Паралельно, у 2018 році Алла Добкіна, це донька Михайла, придбала пакет акцій “Володимир Волинської птахофабрики”, де також вироблялася курятина під брендом “Епікур”.
Ця частина акцій коштувала за ринковими цінами понад 27 млн. грн., а Алла виплатила лише 15.3 млн., після чого почалися суди, які Коваленко (очікувано) програв.
Таким чином, Луцька аграрна компанія відійшла у розпорядження братів Добкіних взаємозаліками за борг Коваленка самому собі по ланцюжку спадщини від папеньки, а "Володимир Волинська птахофабрика" куплена дочкою Добкіна і потім він став її співвласником із братом по 33%.
Далі проводилися емісії акцій, щоб зменшити частку Коваленка, зборами акціонерів створювалися нові юрики, щоб туди-сюди ганяти товарні залишки та борги.
Щоб заощадити на податках, братани організували постачання курочки в ЛНР — на 300 млн. туди пішло курятини, а Якась Іванова з паспортами Росії та бананової луганської псевдореспубліки (прописана в Лутугиному, лол! я там бував, ще та «економічна зона») навіть була директором "Володимир Волинської аграрної компанії".
Там була цікава схема купівлі дешевого комбікорму в ЛНР, виведення грошей через купівлю фіктивних цінних паперів, коли кошти осідали в офшорах, а на компанію боргові зобов'язання вішалися, продажу нібито співробітникам за пільговими цінами, а за фактом це теж був контрабас.
Є матеріали слідства, вилучена “чорна каса”, звичайно, куди поспішати — досі все тягнеться. У нас не поспішають, коли суддя в комендантську годину намотав на колеса нацгвардійця перед камерами у всієї країни на очах, а тут якась курятина в ЛНР — плюнути і розтерти. Дивним чином, справу «замилили».
А тим часом, в Україні війна, дефіцит бюджету 19% ВВП, і за кожний великий бізнес, який веде справи під шахедами та ракетами, державі варто боротися, інвест няні і ось це все.
Загалом, сміхуєчки про Добкіна на мотоциклі і те, що він записався в тероборону і в церкві сховався батюшкою — це сміх крізь сльози.
Транскордонна торгівля продуктами харчування з окупантом, рейдерство, каламутні схеми з комбікормом звідти — мої шапкові знайомі з Ха стверджують, що начебто на виборчу кампанію гроші звідти йшли зі з'їденої в ЛНР курятини.
І нормально все, Мишко мелькає на ТБ, інтерв'ю дає. Колишній член Партії Регіонів намагається знову пролізти хоч тушкою, хоч опудалом у політику. І нічого йому не робиться.
І постає питання — а те, що зараз Харковою прилітає балістика — не робота тих, хто показував, що готовий торгувати хоч із чортом, за гарну маржу?
Що ми тут усі здебільшого такі, що за три копійки вдавимось, а суди йтимуть роками і нічого нікому не станеться?
Цікаво, чи побачить тут це Верховний суд чи так усе тягтиметься й тягтиметься.
