Ця ситуація нагадує єгипетську схему з фотографуванням на верблюдах лише в українському варіанті. За знімок на верблюді вам візьмуть е-гривню, а за сам верблюд вже доведеться розплачуватись готівкою — 20 реальних доларів, звичайно.
У своєму попередньому матеріалі "простий, простий і простий." я назвав «еЧергу» умовно законною. Відразу посипалися питання: а чому так? Тому що в цьому державному порталі не виписані чітко та зрозуміло процедури роботи в ньому державних органів та, головне, їхня відповідальність за завдані бізнесу збитки. Які обов'язково будуть, коли працюють „державники”, тобто „державні” чиновники. При тому, що у спонсорах-кураторах е-Черги значиться величезна частина міністерств та держагентств, я не знайшов інструкцій для застосування чиновниками цього е-порталу.
Відразу приклад:
Про митну службу там є кілька згадок. Серед яких зазначено, що є черга:
Але, водночас, нещодавно наші водії перекривали міжнародну трасу, тому що на цьому кордоні митниця з еЧергою чомусь не має синхронних дій. Тобто, звичайно, водій вимушено йде на особистий контакт з митним інспектором і неодмінно «вирішувати питання в українському стилі». Тобто швидко та ефективно для митника. У якого немає чітко виписаної інструкції, як у цьому випадку застосовувати еЧергу, зате є можливість «застосувати звичний алгоритм вирішення проблеми».
Чи усунула еЧерга корупцію? Ні, додала. Це лише один приклад. Схоже, треба буде приділити більше уваги цьому чудо-винаходу української державної корупції. Дивиться на фото.
Але чомусь замість синхронізації даних між еЧергою та митною базою ЄАІС досі використовують контакт водіїв з митниками стає зрозумілим після інформації з останнього листа Асоціації Міжнародних Експедиторів України до головного нашого митника:
“. питання продовження терміну доставки вантажів до митниці призначення залежить від суб'єктивного рішення посадової особи, що є корупціогенним фактором. Так, частіше, щоб продовжити термін (на час відстою в еЧерзі) пропонується сплатити неофіційний та непередбачений законодавством платіж посадовим особам митних органів на пунктах пропуску у розмірі від 200,00 грн до 2000,00 грн готівкою.»
Тому, відстоявши в еЧергі кілька тижнів водієві, ще треба «погодити» таке «стояння» з митником «розміром від 200,00 грн до 2000,00 грн» — щоб виїхати з еЧерги.
Це показова корупційна схема для України:
«Є єЧерга для розголосу. Фактично, черга вантажівок просто розпихали по дворах водіїв. За постановку в еЧергу грошей не беруть. Потім треба відстояти практично пару-трійку тижнів у цій черзі. За право залишити еЧергу на кордоні вже треба заплатити митнику від 200 до 2000 грн.
Але це — типова єгипетська схема із фотографуванням на верблюдах в українському втіленні. Коли за фото на верблюді з вас візьмуть е-фунт, а за зняття з верблюда вже 20 справжніх доларів, звичайно кешем.
Коротше, е-верблюдизація транспорту України у розпалі. З використанням е-сервісів обов'язково.
Окремої уваги вартий і портал «Шлях». Поки що влада голосно рапортує, що «за результатами застосування е-порталу Шлях» було порушено вже під тисячу кримінальних справ, а до розгляду залучено такі ж тисячі слідчих, прокурорів та суддів. Які замість тренувань та власне відправлення на фронт групами розслідують справи з державного е-порталу. Головне, що вони всі «за важливих справ».
Але не може залишити непоміченим ще 2 факти із преси щодо «Шляху».
Перше, це скільки приватних підприємств транспорту фактично «закрито» з використанням «Шляху» для своєї основної роботи, тобто возити вантажі. Знову, про суто «Путь» були лише анонси, тобто початок роботи системи. Але про те, що через «Путь» реально закриватимуть роботу підприємств і як це здійснюватимуть законно. Громадської інформації немає.
На якій підставі тоді підприємства зупиняють, припиняють їм доступ до єдиної можливості перетнути кордон своїм транспортом? Хто приймає рішення, який алгоритм ухвалення такого рішення? Скільки коштує підприємству, щоб відновити діяльність у «Шляху», також поки що неясно. Дорого, мабуть, потягне. Таксу вже сформовано? Спробую з'ясувати перевізники.
Друге. Про те, як державні діячі та депутати масово використовують «Путь», також написано багато. Декілька прикладів нижче. Насправді їх — не кілька, їх — тисячі.
31 січня цього року 31-річний депутат Харківської обласної ради Віталій Абрамов виїхав із країни. Перетнути кордон йому вдалося без проблем, Харківська ОДА внесла його до системи «Шлях».
Максим Кривда, 35-річний депутат Новомосковської районної ради на Дніпропетровщині, залишив країну ще у грудні 2022 року. Він виїхав за дозволом від Дніпропетровської ОВ через систему «Шлях».
депутат Харківської районної ради, 39-річний Станіслав Лебедєв. Виїхав із України у листопаді 2022 року. До системи «Шлях» Станіслава Лебедєва внесло Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.
Виїхав за кордон у березні цього року 46-річний депутат Соледарської міської ради Сергій Петров. До системи «Шлях» його внесла Волинська ОДА.
36-річний депутат Добропільської міської ради Донецької області Артем Сундучніков виїхав за кордон у березні 2023 року на підставі рішення Житомирської ОДА. Внесли його до порталу «Шлях» на прохання Свято-Михайлівського кафедрального собору у Житомирі.
на Тернопільщині 36-річний депутат Чортківської міськради Назарій Піптик перетнув кордон як волонтер. У систему «Шлях» Назарія Піптіка внесла Київська ОВА.
37-річний депутат ОПЗЖ Бориспільської міської ради Київської області Сергій Пашин виїхав за кордон за допомогою системи «Шлях». До системи «Дорога» місцевого депутата з Київщини внесла Чернівецька ОВА.
43-річний депутат Золочівської райради на Львівщині Борис Довбета залишив Україну через систему «Шлях» ще у квітні минулого року завдяки зверненню Золочівської райради до Львівської ОДА.
сотні, тисячі випадків використання системи «Путь» чиновниками та органами державного управління. Так, що? Закривають підприємства.
Тож хтось чув, що за результатами неправомірного використання системи «Шлях» держава призупинила діяльність Харківської, Київської, Житомирської, Волинської, Львівської та інших ОВА? А Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України також «працює», ударно підторгувавши дозволами на виїзд?
Тобто десятки приватних підприємств чиновники зупиняють, не даючи їм доступу до єдиного (дуже незаконного) порталу до їхньої роботи. Роботи, які годують сім'ї працівників цих підприємств. Навіть якщо щось нахімічив співробітник підприємства у цьому «Шляху», ціле підприємство закривають повністю, припиняючи діяльність. А чи самі чиновники підторговуючи на доступі до е-сервісів, отримуючи зарплату, і не думають закрити всі ці корупційні пастки, тобто численні ОВА і різні МІУ?
Знову тисячами направлять слідчих, конторських, прокурорських та інших узгоджувати «неправомірні вигоди» вже із системи «Шлях».
Як Міністерство юстиції узгоджувало введення в дію цієї системи «Дорога»? Чи теж у частці, теж свою частину «пирога» відкушують, гідних синів України, відправляючи від фронту подалі? А як інакше поїхати?
Якийсь кругообіг бабла та корупції в українській природі. Верблюдизація.
І насамкінець, 2 зауваження.
Перше. Хто зараз чудово заробляє на польському кордоні? Правильно, митники. Коли вантажівки, що вимушено стоять тижнями, за «схемами з бусиками» виходять із черг і «в чорну бус-схему» або під виглядом порожніх бусиків в'їжджають в Україну, заробітки митників вимірюються мільйонами доларів і євро на місяць. Якщо до польської кризи ставка сягала 800 -1000 євро за «лівий бус», нині менше 1500 євро вже не обговорюється.
Друге. У Верховній Раді остаточно проголосовано законопроект, який передбачає кримінальну відповідальність за нелегальне ввезення товарів та/або їх недостовірне декларування. Закон передбачає для порушника дуже широкий діапазон покарань — від «невеликого» штрафу 17 тис грн до позбавлення волі на строк до 11 років.
Фактично після вступу Закону в дію будь-яка суперечка між митниками та підприємцями щодо митної вартості товару, найменування, маркування, упаковки, кодування тощо може прирівнюватися до контрабанди, до негайного відкриття кримінальної справи.
Тобто кримінальна відповідальність наступатиме не лише за умисне митне шахрайство, вчинене з метою ухилення від сплати митних платежів, а просто за суперечку з митником, або за просту відмову «розчехлитися на місці». Класичний приклад із митної справи в даній ситуації такий: в українській системі митного кодування вантаж.
«Насіння коріандрове» має один код, а «Коріандрове насіння» вже має інший код кодування для митниці. Кримінальну справу перевізнику (і збитки від простою), декларанту, директорам підприємств із цим насінням вже зараз забезпечено. І немає значення, що напише відправник чи декларант у документах для нашої митниці. Митник застосує інший код і матиме рацію. У кращому разі бізнес пропонуватиме хабар, у гіршому — кримінальну справу. Третього не дано. І таких ситуацій у нас у «е-сервісах від держави» тисячі.
Не хочуть наші законодавці готувати закони так, щоб повністю виключити з них 2 фактори: особистий контакт бізнесу з державою у будь-якому вигляді та максимального зменшення вирішення спорів у нашій судовій системі. Держава чомусь не готова ні до першого, ні до другого. В результаті страждає лише бізнес, бізнес не може і не хоче платити податки, з таким до нього ставленням, руйнуються надії на справедливий та гідний шлях підприємця у нашій країні.
А особливо прикро за транспортну галузь. Замість того, щоб зробити її локомотивом економіки, галузь знову стає у простої, тижневі з'ясування кодів у корупцію. У верблюдизацію, коротше.
Залишається лише чекати наступних законодавців та управителів. Нинішні не впоралися від слова ЗАГАЛЬНО.
