Відкритий доступ до реєстру судових рішень заважав і заважатиме нечесним правоохоронцям, які звикли порушувати підслідність у своїх кримінальних провадженнях та «кошмарити» бізнесменів та заможних людей.
На третій рік повномасштабного вторгнення Росії та дії військового стану 23 травня 2024 року 250 народних депутатів проголосували у першому читанні за законопроект №7033-д «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень».
Зазначений законопроект уже був предметом суспільного розголосу та занепокоєння бізнес-середовища ще з березня 2023 року. На жаль, небезпідставно.
Яка основна мета законопроекту
Згідно з Порядком ведення Єдиного державного реєстру судових рішень доступ до нього має значну кількість осіб — усі судді, працівники апаратів судів, члени та уповноважені працівники секретаріату Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Національного агентства з питань запобігання агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також уповноважені працівники Офісу генерального прокурора та всіх правоохоронних органів, від поліції до Націо
Отже, у разі недовіри один до одного, коли попереднє попередження про обшук може призвести до знищення доказів у кримінальному провадженні, такий доступ нардепи хочуть обмежити і для цих осіб, що виглядає логічним. Але є одне: вони хочуть обмежити і загальний доступ до постанов, якими було відмовлено правоохоронцям у дозволі на такий обшук, адже закон забороняє поводитися з такими клопотаннями повторно.
Більше того, вони хочуть ще й заразом засекретити ухвали про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, а також про відмову в задоволенні таких клопотань, у яких було б видно, чим ці правоохоронці займаються, про що трохи нижче.
Друга мета — це на період дії військового стану та на рік після його закінчення обмежити за мотивами безпеки загальний доступ до судових рішень щодо кримінальних проваджень стосовно осіб, які підозрюються або звинувачуються у скоєнні кримінальних злочинів проти основ національної безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації або проти встановленого порядку несення військової служби. Причому пояснюється це тим, що у реєстрі фігуруватимуть посада, місце роботи та обставини злочину, що становитиме загрозу національній безпеці, і на цьому також зробимо особливий акцент.
Законопроект також пропонує обмежити публікацію у текстах судових рішень, відкритих для спільного доступу:
- найменування органів військового управління, військових частин, закладів та навчальних підрозділів вищої освіти;
- найменування суб'єктів, що входять до складу оборонно-промислового комплексу України;
- адреси місцезнаходження та найменування об'єктів критичної інфраструктури;
- адреси місцезнаходження та найменування об'єктів державної власності, які мають критичне значення для оборонно-промислового комплексу України.
Щодо такого підходу, то все дуже логічно. Немає свідомих людей, які б не підтримували цю ідею, — навіщо надавати ворогові інформацію, куди спрямовувати дрони чи ракети? законодавці?
Як можуть і зловживатимуть цими положеннями правоохоронці
Насамперед згадаємо, що адвокати, правозахисники, бізнес-асоціації після запровадження військового стану такого значного тиску на бізнес усіх правоохоронців, крім НАБУ, не бачили вже давно.
Не залишалися осторонь і працівники СБУ, які дуже часто брали участь чи не в усіх кримінальних провадженнях на підставі доручень слідчих поліції та Бюро економічної безпеки. Тиск перейшов усі межі, і остаточною краплею була «справа Мазепи», але, як виявляється, таких справ вони хочуть породити ще більше.
Положення про обмеження доступу до судових рішень про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи, доступу до постанов про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів, а також про відмову в задоволенні таких клопотань є непропорційним, не відповідає меті таких рішень та порушує право особи на захист, у тому числі і від довільного втручання у приватне життя, та право на підприємницьку діяльність.
Відкритий доступ до реєстру судових рішень заважав і заважатиме нечесним правоохоронцям, які звикли порушувати підслідність у своїх кримінальних провадженнях та «кошмарити» бізнесменів та заможних людей. Під прикриттям «обставин злочину, що становлять загрозу національній безпеці», вони й надалі хочуть займатися економічними злочинами упереджено, порушуючи підслідність, щоб цього ніхто не бачив, причому ще й рік після війни.
Існує значна кількість кримінальних проваджень, де заможних бізнесменів на підставі допиту працівником СБУ звинувачують у співпраці з ворогом. Далі все дуже просто — майно та рахунки заарештовують, підозрюваних садять у СІЗО, а потім ведуть так звані переговори.
Навіть у відкритому реєстрі вже є сотні таких історій, які вочевидь розваляться в будь-якому суді і, очевидно, ніхто цих справ не збирається туди передавати.
Крім того, частина справ, що належать до підслідності цього надзвичайно потужного органу, становить суспільний інтерес, адже стосується публічних та високих посадових осіб, у тому числі й силових відомств, які працювали на користь Росії. Приховування інформації про таких осіб сприяє відчуттю безкарності, адже суспільство не буде належним чином поінформовано про справедливе покарання для них.
Недовіри до правоохоронних органів немає, і тому можна поставити таку значну ширму у їхній діяльності? Чому замість вирішення питання на рівні підвищення дисципліни цих осіб хтось хоче нечесним правоохоронцям розв'язати руки? На цьому фоні буквально знущанням виглядає заява заступника генпрокурора Д.Вербицького про створення дашборду із даними Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) у справах проти бізнесу.
Оскільки цей закон депутати мають розглядати у другому читанні, то є ще час на внесення поправок, які унеможливили б збільшення тиску на бізнес за дотримання норм, необхідних для посилення державної безпеки. Ще час мотивувати правоохоронців до прозорої діяльності.
