Фірма бізнесмена з російським паспортом Дмитра Адамовського, яка торгує нафтою, постачає продукти для ЗСУ

Закупівлі продуктів харчування для військових останнім часом стали все частіше набирати рис скандальності. Чи то якість низька, чи то їх доставка не своєчасна, чи контракти виконуються лише частково. Внаслідок цього військові змушені публічно скаржитися на деякі компанії.

У червні Державний оператор тилу, який займається закупівлями для військових, оголосив список нових постачальників для ЗСУ, одним із яких виявилася фірма, з якою Міноборони судиться вже не перший місяць. Це ТОВ "Трейд граніт інвест". Вона дуже тісно пов'язана із родиною близьких до колишньої влади бізнесменів Адамовських.

10 червня 2024 р. Державний оператор тилу назвав сім компаній, які постачатимуть продукти для військових протягом наступного півроку. Між фірмами також були поділені регіони доставки з урахуванням розташування складських приміщень. Контракти було укладено так:

- Консорціум "Юнайтед фуд груп": Рівненська, Львівська, Київська обл (також Київ);

- ТОВ «Гранпрі ЛТД»: Кіровоградська, Одеська, Донецька обл.;

– ТОВ «Трейд граніт інвест»: Переможець попередніх тендерів на забезпечення ЗСУ харчуванням. Тернопільська, Вінницька обл.;

- ТОВ «Буський консервний завод: Волинська, Хмельницька, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.;

- ТОВ «Міт Пром»: Черкаська, Харківська, Запорізька обл.;

- ТОВ «Охтирка м'ясопродукт»: Полтавська, Сумська, Чернігівська обл.;

- ТОВ «Асікс груп»: Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська обл.

У списку дещо дивує ТОВ «Трейд граніт інвест». Ця компанія є активним учасником торгів на постачання продуктів військовим. Тільки за 2023-2024 роки, згідно з даними бізнес-платформи YouControl, фірма виграла тендери на суму 4 млрд. 555 млн. гривень. У той же час, саме з нею Державний оператор тилу має найбільшу кількість судів.

ТОВ «Трейд граніт інвест» створено у лютому 2022 року. Бенефіціаром компанії відзначено Юлію Павліченко. Серед видів діяльності – торгівля напоями та нафтопродуктами. Жодних натяків на продукти харчування, які компанія постачає військовим.

Ця ж Юлія Павличенко у 2016 році була одним із засновників ТОВ «Українська локомотивобудівна компанія», що входить до групи компаній родини Адамівських.

Ще одним співзасновником "Української локомотивобудівної компанії" є ТОВ "Інвестиційна компанія "Євразія". Її бенефіціарним власником є ​​Дмитро Адамовський. Він син давнього бізнес-партнера колишнього народного депутата від Блоку Петра Порошенка Олександра Грановського – Андрія Адамовського.

Бізнесмен відомий своєю причетністю до компанії «Трейд комодіті», яка з 2016 року постачала паливо до Міністерства оборони. У 2018 році НАБУ та САП повідомили про завершення досудового розслідування, яке показало, що компанія «Трейд комоді» нагріла державу щонайменше 150 млн гривень на цих постачаннях.

Найдивовижніше, що на сьогоднішній день Міністерство оборони, зокрема Державний оператор тилу, чудово розуміє, що ТОВ «Трейд граніт інвест» пов'язане з Адамовськими, і прямо пише про це на своїй сторінці у Facebook. І при цьому чомусь знову та знову контрактує їх як постачальники товарів для армії.

Так, у лютому 2024 року ГОП повідомив, що Апеляційний суд підтримав позицію «Трейд граніт інвест» щодо оскарження процедур закупівлі продуктів харчування. Згідно з Реєстром судових рішень, фірма оскаржувала вимоги, встановлені Міністерством оборони щодо продуктів харчування для особового складу військових частин та військових навчальних закладів ЗСУ. ТОВ «Трейд граніт інвест» не просто виграло цей суд, воно ще й досягло рішення про компенсацію за рахунок держави судового збору в сумі 349 734,00 грн.

Окрім численних суден із Державним оператором тилу, «Трейд граніт інвест» судиться також з іншими постачальниками товарів для ЗСУ. Зокрема, із «Юнайтед Фуд Груп». Фірма Адамовського хотіла відсудити у конкурента право на постачання одного з лотів для ЗСУ та частково виграла цей суд.

У цій історії з судами між ТОВ «Трейд граніт інвест» та Міністерством оборони не можна не згадати, що бізнес-партнер Адамовського – Олександр Грановський, за колишньої влади вважався так званим «дивлячимся судової влади». Через нього вирішувалося багато спірних питань, і він був вхожий у майже всі кабінети Генеральної прокуратури та судів. Тому питання, чому зараз «Трейд граніт інвест» виграє судові справи, можна вважати риторичним.

Син Андрія Адамовського Дмитро, до якого нині ведуть ниточки від ТОВ «Трейд граніт інвест», є громадянином Канади. Принаймні, саме такі дані зазначаються у державних реєстрах.

У той же час щонайменше з 2017 по 2019 рік Дмитро Адамовський проживав у Російській Федерації, про що свідчать реєстраційні записи компанії «Український інвестиційний капітал», в якій він є кінцевим бенефіціаром.

Це частково збігається з даними російських реєстрів, де його повний тезка – Адамовський Дмитро Андрійович – вважався засновником ТОВ «Крим-Аромат» у період з 2015 до 2019 року. У реєстраційних записах також зазначено особистий податковий номер, виданий державними органами Російської Федерації. Це свідчить про те, що Дмитро Адамовський або мав російський паспорт, або принаймні посвідку на проживання в країні-агресорі.

ТОВ «Крим-Аромат» — підприємство, що діє, основним видом діяльності є вирощування зернових культур. Воно працює в окупованому Криму і має реєстрацію в Бахчисараї. Якщо Дмитро Адамовський був його засновником з 2015 по 2019 рік, то своїми діями він фактично сприяв окупаційній владі та сплачував податки до бюджету Росії, чим фінансував армію ворожої країни.

Міністерство оборони України безпосередньо пов'язує ТОВ «Трейд граніт інвест» з Адамовськими, про що свідчать повідомлення у соціальних мережах, але продовжує чомусь контрактувати його для подальшого постачання продуктів харчування українським військовим. При цьому один із фактичних власників компанії Дмитро Адамовський після анексії Криму тривалий час проживав у Російській Федерації, сплачував податки та міг мати паспорт цієї країни. Постає питання: чи не є участь компанії ТОВ «Трейд граніт інвест» у постачаннях продовольства для ЗСУ потенційною загрозою та роботою на ворога? І чому ГОТ, знаючи про власників компанії та про їхню репутацію, продовжує знову і знову з нею співпрацю?