Фляги для Міноборони втридорога: нова корупція чи просто боротьба конкурентів за ринок

Міноборони та нова корупція? Адже давно скандалів не було. Чи все ж таки не все так однозначно?

Вчора на ngl.media вийшов матеріал про ДОТ та закупівлю фляг за 355 гривень. Автори порівняли ціни в інтернеті та закупівлі Нацгвардії, де по 70 і 150, і вирішили, що ДОТ таки нехило переплатив.

Переплатив. Але чи це зрада?

1. укладання договорів за потребою та прямим договорам не любить ніхто. Повірте, ДОТ значно приємніше звітувати, скільки він заощадив і скільки торгів провів у системі Prozorro. Громадському антикорруду легше поритися в торгах в інтернеті, ніж витрушувати договори силою.

Прямі договори відразу збільшують увагу до угоди в рази, як і підозри, що постачальник непросто зайшов із вулиці. Але трапляються випадки, коли зірки стають раком, Меркурій виключно ретроградним і без прямих угод ніяк. Як у другому кварталі із продуктами.

Торги на фляги ДОТ оголошував двічі – у січні та квітні. І якщо не полінуватися та зайти на сторінку тендеру, то можна з'ясувати, що скасовувати їх мали, що учасники не отримали сертифіката якості на флягу.

У цьому моменті треба зробити суттєву ремарку – ДОТ не може купити нічого, навіть якщо воно суперкласне, американське, норвезьке, українське, і на ринку втричі дешевше, якщо воно не відповідає технічним умовам. Технічну специфікацію під продукт видає Командування сил логістики (я місцями його дуже сильно не люблю, але там точно є нормальні та осудні люди).

Наприклад, для ТУ під спальник був узятий американський зразок (бо наш тик і не тільки), і на базі цього розпоротого зразка було розроблено техумови.

Тобто з цього моменту взагалі забуваємо про ДОТ. Він, може, й переплатив, але технічних умов інші не відповідали.

Йдемо далі. У КСЛ та управління якості.

Чи були технічні умови прописані під конкретного виробника? Тому що саме на це натякає нам стаття, вказуючи, що договір укладено з компанією “Колтрейн”, яка, по суті, фірма-одноденка.

Колеги щодо історії компанії не помилилися, претензій немає. Але ті, хто в рамках роботи ГАР МО вивчив увесь родовід кумів харчової мафії, того нічого не здивує. (До речі, з сьогоднішнього дня в харчах стартує новий сезон прийому заявок. Кажуть, новою зіркою сезону буде авокадо. Хто читав статті про те, що тепер це нерентабельний овоч, той зрозуміє весь підступ ситюейшн). Але сьогодні про фляга.

Які б фірми якась Варвара Немідорівна не реєструвала, подаватися на сертифікати ходять ті самі люди, і це не підписанти договорів.

Так от, якби технічні умови були переписані хоча б у січні, а договори уклали в липні, ми могли б говорити про змову. Але технічні умови написані у 2018 році. Для них за зразок було взято американську фляга.

Відповідно до цих вимог фляга повинна виготовлятися з термопластичного матеріалу методом видувного формування – поліестер Eastman Tritan Copolyester TX 1001 або еквівалент, матеріал повинен забезпечувати чистоту, міцність, стійкість до нагрівання в мікрохвильовій печі, не зберігати запахи і не містити бісфенол-А.

Власне, саме у вимоги до цього пластику й упирається вся історія. А не в слова "Власність ЗСУ, не для продажу". Тому що такий напис повинен міститися на всьому, що поставляється ЗСУ – флягах, куртках, штанях, трусах, ліфчиках та спальних мішках.

До речі, на певному відсотку тих скандальних куртках Резникова бірок якраз і не було. Але вважати цей напис дискримінаційним не можна, бо інакше й розкроювати куртку для армії можна не починати. Тому що бирка з цим написом повинна бути вшита так, щоб її не можна було ні зверху пришити, ні віддерти без перекрою виробу.

Тому у нас залишається лише один пункт про те, що таку флягу може виготовляти фактично один виробник – Taizhou Huangyan Sigg Mold Co., Ltd.

Наскільки вдалося дізнатися автору, цього виробника знайшли постачальники, які продавали для ЗСУ все кухонне начиння. (Ще раз повернемося до питання, що не у фірмах вивісках справа, хоча хотілося б якось респектабельного брендування, а не контор "Роги та ракотиці").

Так ось уже 4 роки інші "українські" виробники (я поки що промовчу, де шиються ті українські куртки та берці, але у своєму оці так колода не видно, як тріску в чужих шкарпетках) безуспішно намагаються зайти на цей не такий уже й великий сегмент ринку .

Звичайно, у версії виробника це звучить, як прокляті корупціонери продавалися іншим і не пускають нас добрих. А у версії представників МО це звучить інакше: "А можна нам перестати 4 роки тягати одне і те ж лайно, і зробити нормальний пластик".

Власне, це єдине місце, де варто провести детальну дискусію та обговорення.

Щодо пункту про зробили процедуру під постачальника, то принаймні як стверджують мої джерела (не в ДОТ!) фляги лежали на складі з 2022 року та їх виявили в результаті опитування по ринку. Маркування про рік випуску, як запевняють співрозмовники, є на виробі.

Так чи інакше, стаття викликала резонанс у правоохоронних органах, про що свідчить така цитата. "Вже були і з НАБУ, і з ГБР, але ви прийшли перші".

А тепер ще один приклад з історії про ТУ та заточення. Минулого року громадський антикоррад при Міноборони провів напевно добрі 4 місяці в дискусіях, чи влаштовувати публічний скандал через берців, де є очевидна монополія “Таланлегпром”, яка, судячи з відгуків конкурентів, доволі формувалася завдяки ТУ 17 років. Але ті місяці вивчення ринку привели до одного висновку – розширити коло конкурентів можна лише прибравши з виробу литу підошву, на що не підуть військові. А вироби інших виробників поки що виглядають значно гіршими.

Єдине, що тоді вдалося зробити – тут слід віддати належне голові антикордепартаменту МО Сергію Степаняну – це домогтися відмови Таланлегрома від авторських прав на рисунок протектора.

Що стосується флягами вихід справді простий – незалежна експертиза якості. Чи дійсно зазначені норми дискримінаційні, чи інший склад може бути такої ж якості, чи це просто сумнівна конкурентна боротьба.

А… дарую наступну тему для скандалу – зараз армії не вистачає 30% чоловічих трусів.