Місто князя Володимира: забудовники біля воріт. На чиєму боці буде Феміда?

Унікальний національний музей чи черговий ЖК із багатоповерхівками?

Давньоруське місто-фортеця в понад 75 гектарів з князівським посадом, дорогами та в'їзною групою, сотні метрів унікальних оборонних укріплень часів середньовічної Русі та кілька сотень курганних поховань.

Це місто-фортеця, яке побудував ще князь Володимир для захисту Києва від кочівників. Місто, в якому зупинився час після монгольської навали, але яке збереглося до наших днів і яке досі не поглинула міська забудова. Це все про літописне місто Пересічень, розташоване на півдні сучасного Києва біля Китаїв.

Але незабаром ситуація може змінитися катастрофічно і безповоротно. Замість повноцінного археологічного дослідження пам'ятника та створення унікального національного музею незабаром він може зникнути, а на цьому місці з'явиться черговий ЖК із багатоповерхівками, адже ділянка зараз перебуває під великим ризиком забудови. І доки Київрада відновлює договори оренди землі, столичні суди продовжують затягувати розгляд справ.

Якою є цінність урочища Китаїв, на якому етапі судові справи і чому потрібно стежити за подальшою долею ділянки, пояснює рух “Чесно”.

Археологічна перлина

Збереження урочища Китаїв важливе для столиці не тільки через те, що це чергова велика зелена зона в місті, яка ризикує опинитися в руках забудовників. Китаїв – єдина давньоруська середньовічна фортеця, що збереглася в межах сучасної столиці, як відзначають вчені та активісти.

Історики неодноразово наголошували на унікальності цієї території, адже це давньоруське місто, яке в літописах згадується як Перетин. Це місто-фортецю збудували разом із Вишгородом, Білгородом (Білогородка) та Василем (Васильків) за часів князя Володимира. Фортеця у місті Пересічень виконувала вкрай важливу роль для посилення оборони Києва з півдня.

Урочище складається з величезної фортеці, посада, 378 курганних могильників X-XI століть – таких не збереглося навіть на території самого Києва, а також довгої системи печер X-XII століть. Крім цього, зберігся понад кілометр оборонних давньоруських укріплень, яких немає у столиці, а також давньоруські дороги, що, за словами археологів, є надзвичайною рідкістю.

За даними істориків, у цій місцевості свого часу мешкали й українські культурні діячі, серед яких Олена Пчілка, Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Драгоманов та багато інших.

Тому в перспективі територія Китаївського археологічного комплексу могла б слугувати майданчиком для створення окремого археологічного музею або повноцінного парку, що є поширеною практикою на території Європи.

Але поки що цей комплекс може забудувати компанія KAN Development, засновником якої є колишній заступник міського голови столиці Віталія Кличка підприємець Ігор Ніконов.

Хронологія подій

Заповідний Китаєв знову опинився у фокусі громадського обговорення навесні 2024 року. Тоді з'явилася петиція із комплексною вимогою щодо земельних ділянок у трьох урочищах, розташованих поряд – Китаїв, Болгарське та Самбурки. Громадськість вимагала захистити територію Китаївського археологічного комплексу від забудови, припинити договори оренди на зазначені земельні ділянки та повернути їх у державну власність. Менш ніж за місяць петиція зібрала 8692 підписи, проте Київрада її не підтримала.

Декількома днями пізніше на сайті Київради з'явилися проекти рішень про відновлення договорів оренди з ПрАТ “Київська овочева фабрика” на двох земельних ділянках у Китаєві площею 4,82 га та 21,61 га. Щодо обох територій тривали судові слухання, що стало основним аргументом для зняття відповідних ініціатив (№691 та №695) з порядку денного засідання комісії Київради зі збереження культурної спадщини столиці.

Натомість депутат фракції “Єдності” та голова комісії Ярослав Федоренко запропонував створити спільну робочу групу із земельною комісією для подальшого контролю та дослідження даних справ.

Проте вже 4 липня Китаївський археологічний комплекс знову опинився під ризиком забудови: Київрада ухвалила рішення про продовження трьох договорів оренди в урочищах Самбурки та Болгарського. Не зупинили депутатів ні протести, що тривали під будівлею КМДА, ні обурення археологів та громадських активістів у соціальних мережах.

В одному з попередніх матеріалів “Чесно” докладно розглянув хід скандального голосування, в рамках якого Київрада ухвалила одразу кілька забудов, які можуть зашкодити ландшафту міста та збереженню архітектурної спадщини.

Наразі минуло більше місяця з моменту голосування, і хвиля громадського обурення встигла помітно зменшитися. У той же час ситуацію з урочищами не можна забувати, і ось чому. Наразі Київрада ніяк публічно не відреагувала щодо ухвалених скандальних рішень про поновлення договорів оренди в урочищах Самбурки та Болгарське, незважаючи на те, що громадські активісти реєстрували відповідні петиції та зверталися до міської прокуратури.

Проте йдеться лише про три ділянки з п'яти, які розташовані поблизу Китаївського монастиря і які ЗМІ узагальнено іменують “Китаїв”. Натомість дві інші ділянки, як було зазначено раніше, є предметом судової суперечки – і динаміка тут також поки що невтішна.

На ділянці урочища Китаїв проведуть комплексну судову експертизу, в рамках якої мають встановити, чи до цієї території належить пам'ятка археології, а також чи є на ділянці предмети та об'єкти археологічного значення.

Таким чином, Північний апеляційний господарський суд задовольнив прохання поточного орендаря ділянки – ПрАТ “Київська овочева фабрика”. Водночас, прохання Офісу генерального прокурора про виїзд судової колегії на територію урочища Китаїв було відхилено. Такими є підсумки судових засідань, що відбулися у справі однієї з дільниць урочища Китаїв наприкінці липня.

Хід судових справ

Коли йдеться про земельні ділянки в урочищі Китаїв та суди, маються на увазі дві судові справи, які було розпочато за позовом Офісу генерального прокурора у вересні 2023 року.

Дві, оскільки спірними є дві земельні ділянки, площею 21,61 га та 4,82 га (судові справи №910/14450/23 та № 910/14549/23 відповідно)

Фактично позов генпрокурора вимагає скасувати рішення Київради від 29 листопада 2007 року, згідно з яким дільниці були надані в оренду ПрАТ “Київська овочева фабрика” та позбавити місто права розпорядження ними. Головний аргумент – територія, на якій розміщено археологічну спадщину, є державною власністю. Тобто Київрада не мала права укладати жодних договорів та надавати ділянку в оренду, адже Китаївське городище та курганний могильник справді занесено до переліку пам'яток культурної спадщини національного значення.

Таким чином, бік позивача уособлює Офіс генеральної прокуратури, Міністерство культури та КМДА, а відповідача – Київрада та орендар "Київська овочева фабрика". Слухання справ у судах першої інстанції відбулося ще взимку: в обох випадках судді ухвалили рішення про відмову у задоволенні позову генпрокурора.

Вже в апеляційному суді засідання у справі дільниці розміром понад 21 га відбулося 21 травня. За його підсумками призначили комплексну судову експертизу, яка має визначити, чи потрапляє земельна ділянка до меж пам'ятника археології та чи є на ній об'єкти пам'ятника археології. Відповідно, на час реалізації експертизи всі провадження у справі припиняються.

Декількома днями пізніше заступник генерального прокурора подав скаргу до Верховного суду з проханням скасувати це рішення і повторно передати справу на розгляд Північного апеляційного господарського суду. Однак Верховний суд відмовив, і всі рішення залишилися в силі.

"Це ж було вже"

Розгляд судової справи щодо меншої ділянки в урочищі Китаїв затягнувся, і засідання в апеляції відбулося лише 17 липня. Тоді предметом обговорення були два клопотання сторін: Офіс генпрокурора висловив прохання провести виїзне засідання судової колегії, а орендар вимагав провести (чергову) комплексну судову експертизу – ідентичну тій, що має бути проведена на ділянці площею 21 га.

Виїзне засідання було запропоновано для того, щоб судова колегія оглянула речовий доказ наявності археологічної пам'ятки та на власні очі переконалася, що на ділянці справді присутні об'єкти археології. Сторона орендаря очікувано виступила проти: “Я, звичайно, не великий фахівець, але вважаю, що археологія – це, мабуть, щось під землею. Що можна оглядати під землею? Як можна візуально оглянути під землею? Ми заперечуємо цьому клопотання”, – зазначив на судовому засіданні представник ПрАТ “Київська овочева фабрика”.

Щоправда, у випадку з урочищем Китаїв нічого оглядати під землею і не довелося б – археологічні пам'ятки помітні буквально на поверхні, про що неодноразово говорили ЗМІ. Крім того, серед доказів справ фігурують наукові звіти, що підтверджують наявність культурного шару на земельних ділянках та підкреслюють їхнє розташування в межах Китаївського історичного ареалу.

Ініціативна група “Захистимо Китаїв” у коментарі “Чесно” наголосила: “Немає ні сенсу, ні логіки, ні підстав, щоб призначати судову експертизу. Суд може розглянути справу без призначення експертизи. На нашу думку, призначення експертизи призведе до затягування розгляду справи, яка й так уже відбувається понад вісім місяців”.

Те, що у матеріалах справи достатньо документів та доказів, що підтверджують наявність пам'ятника археології, наголошував і генеральний прокурор. Однак цього виявилося замало – судді відхилили прохання про здійснення виїзду на дільницю. Натомість колегія призначила проведення судової експертизи “з метою повного та всебічного розгляду цієї справи”.

Як не дивно, судова експертиза ставить перед собою ту саму мету, що й у справі щодо іншої ділянки урочища – встановити, чи його територія накладається на пам'ятник археології і чи є на ній об'єкти археологічного значення. Так само, як і з іншою ділянкою, усі виробництва призупиняються на період проведення зазначеної експертизи.

Наразі справи щодо урочища Китаїв опинилися в глухому куті – на обох дільницях призначено судові експертизи, хоча були надані всі необхідні докази та підстави для того, щоб безперешкодно продовжувати вирішення судових суперечок. Натомість це створює ризик не лише затягування розгляду справи, а й зменшення уваги до подальшого ходу судів.

Громадський контроль та включеність неодноразово підтверджували свою ефективність на практиці, особливо у контексті Києва, тому й зараз збереження Китаївського археологічного комплексу не має стати винятком.