Григорій Козловський та Олександр Свищев. Бенкет під час чуми

Якщо заради цікавості вбити в Гугл «Григорій Козловський» — то вилізе три сторінки хвалебних статей про «бізнесмена, мецената та патріота», почесного президента ФК «Рух». Статті тупі, але їх дуже багато. Майже у всіх інтернет-змі України.

Однотипні статті. Що навіює думки про серйозні суми, які Козловський витрачає на відбілювання свого імені. Водночас, правоохоронним органам ЄС Козловський та його партнер Олександр Свищев «Саша Сивий» також широко відомі, але зовсім з іншого боку. Як головні організатори постачання тютюнового фальсифікату до країн ЄС. І як співвласники головної фабрики із виробництва цього фальсифікату — Львівської тютюнової фабрики.

Правоохоронці в Україні Козловського та Свищева завзято не помічають протягом десятиліть. Що не дивно, якщо зважити на те, що Козловський протягом десятиліть щедро платив ментам, СБУ, прикордонникам, митниці, податковій — щоб його не помічали. Не зауважує його і команда Зеленського. Всі ці Сухачові, Малюки і таке інше. Мабуть, з тієї ж причини. А зовсім не тому, що він, нібито, «донатить» ЗСУ. Простіше було б не псувати міжнародний імідж України, ніж відкуповуватись подачками «на ЗСУ». Козловський у цьому сенсі схожий на іншого злодія та шахрая, господаря заправок «БРСМ» Андрія Бібу. Той загалом на ФСБ з Італії працює, але «донатит».

Козловський та Свищев, насправді, це лише верх злочинної піраміди. І «Пупс» Кривецький теж. Насправді масштабною контрабандою «тютюнки» в ЄС займаються саме українські силовики. І не ті, що стоять на кордоні. Серйозні дядьки, генерали. По суті, на Західній Україні генералами часто й ставали за рахунок цієї самої «тютюнки». Але про це згодом. А поки почнемо з найсмішнішого персонажа «тютюнової мафії» — Олександра Свищева. Цікавий напівпокер, який видає себе чи не за «злодія в законі». А насправді є представником МВС у «тютюновій мафії». І не тільки у тютюновому, а й у спиртовому.

ТГ-канал «Григорій Козловський та інші»: «Львівський «бізнесмен» Олександр Свищев, відомий у кримінальних колах як Саша Сивий, у 2014 р. брав активну участь у схемах крадіжки на ДП “Укрспирт” та контрабанді спирту в Європу та окупований Крим. Більше того, за вказівкою колишнього голови спиртової монополії Михайла Лабутіна та його "партнера" ​​Олександра Свищева, директорів спиртзаводів в областях оперативно змінювали, призначаючи на посади "своїх" людей, які мали налагодити виробництво контрафактного продукту. Причому в обсягах, що перевищують 60% загального виробництва спирту в Україні.

Діяв Свищев Олександр над самотужки, а складі т.зв. львівської мафії, важливою фігурою якої досі є спонсор ВО “Свободи” Ігор Кривецький-Пупс. Після того, як за фактом розкрадань в "Укрспирті" відкрили кримінальне провадження (№ 12014000000000444), з'ясувалося, що йдеться про мінімум 250 млн гривень, викрадених з підприємства, а в ході слідства ця сума зросла до 1 мільярда. Наслідок факт виробництва неврахованого спирту підтвердив. Але після того, як кримінальну справу з провадження МВС було витребовано у ГПУ, якою тоді керував “свободівець” — Махницький, розслідування по-тихому прикрили.

Свого часу Олександр Свищев (Саша Сивий — більш відома прізвисько), Михайло Лабутін, Роман Іванюк, та Олександр Шевченко (Шеф) і терпіла Женя Черняк створили такий схематоз в Укрспирті, що дивуються багато хто до цього дня. Схеми були прості, як Божий день, але більш прибуткові. Не позбавлені кримінального душка, так би мовити. Ну і як же без цього, якщо люди від криміналу нульових Олександр Свищев (Сивий) та Олександр Шевченко (Шеф) правили бал.

Фігуранти справи. Євген Черняк — фанат ДНР, олігарх, власник «Хортиці» та аматор отримати по морді у запорізькому клубі «Капіталіст». Олександр Свищев – один із львівських кримінальних авторитетів, родом із бурхливих 90-х. У кримінальних колах відомий як Саша Сивий та його партнер у різних кримінальних справах із прізвиськом Саша шеф — це тезка Шевченка. Михайло Лабутін — уродженець Чернівців, керівник держкомпанії Укрспирт, не далекий від криміналу. Ігор Кривецький — він Пупс, кримінальний спонсор «Свободи». Роман Іванюк - креатура БПП, далекий від криміналу, не блищить розумом. Олександр Шевченко – політик із великою натяжкою, має кримінальне прізвисько «Шеф».

Не секрет, що нинішні шановні бізнесмени вважають за краще не згадувати молодість. Деякі просто мовчать, розуміючи, що бурхливі дев'яності їм так чи інакше відгукнуться, але ставляться до цього філософськи - все одно всі терміни давності вийшли, та й через стільки років уже все одно ніхто не докопається до істини.

Але є й інші – ті, хто намагається всіма можливими та неможливими способами приховати етапи свого становлення та первинного накопичення капіталу. Воно й зрозуміло – це колись давно слова «рекетир» та «бандит» були синонімами шановної людини. Зараз часи змінилися, а колишні рекетири (ті, хто вижив, звісно), перетворилися на респектабельних бізнесменів. Яким аж ніяк не посміхається постійно фігурувати у скандалах, пов'язаних із далекою та романтичною юністю із золотою «цепурою» на шиї, розпалюванням з перстнями та легендарним малиновим піджаком.

Тому й перейнявся у 2017 році якийсь Олександр Свищев (Олександр Свіщов) він же Саша Сивий, шановний львівський бізнесмен, зачисткою Інтернету. І звернувся до Пустомитівського районного суду з відповідним позовом. Він просив, зокрема, зобов'язати кілька вітчизняних видань прибрати матеріали, які «ганяють його ім'я». Суд прислухався до аргументів позивача:

Як випливає з рішення суду, Олександру Свищеву не сподобалося, що його назвали «одним із Львівських кримінальних авторитетів, родом із бурхливих 90-х. У кримінальних колах відомий як Саша Сивий».

Зрозуміло, що не сподобалося – адже тепер Олександр Юрійович Свищев – шановний бізнесмен, який контролює не багато, не мало, а цілих 63 фірми:

Серед яких – дві тютюнові фабрики:

Але про це дещо пізніше.

А поки що повернемося до судового рішення. Що ж такого не сподобалося Олександру Свищеву, що змушений був звернутися до суду? До речі, схоже, що судом справа не обмежилася – Олександр Юрійович явно звертався до фахівців, бо знайти інформацію про неї дуже важко. Все завзято забивається згадками про нього як президент ватерпольної команди «Динамо Львів», якесь місцеве меценатство та навколоспортивні новини.

Але вдалося знайти й матеріали, які так не сподобалися Свищеву. Справа вже давня, почалася за Януковича, закінчилася за раннього Порошенка, але все ж таки суть розповімо.

Справа в тому, що Олександр Свищев брав активну участь у схемах крадіжки в державному підприємстві «Укрспирт» та контрабанді цього самого спирту до Європи. Не сам, звичайно, а у складі так званої «львівської мафії», основним діячам якої був і є відомий спонсор «Свободи» Ігор Кривецький-Пупс.

Крім того, частина спирту йшла до окупованого Криму, на заводи тодішнього генерального директора «Укрспирту» Михайла Лабутіна. Чи причетний до цього Олександр Свищев – невідомо, але відомо, що його роль зводилася до контролю за «дивлячими» за Лабутіним, які вказували останньому, скільки і куди направити продукції і як розподіляти викрадені гроші.

Після того, як за фактом розкрадань в «Укрспирті» відкрили кримінальне провадження (№ 12014000000000444), з'ясувалося, що йдеться про мінімум 250 мільйонів гривень (у цінах 2014 року), викрадених із підприємства. Щоправда, під час слідства цифра зросла до мільярда. Також йшлося про спробу рейдерського захоплення держпідприємства «Зірненський спиртовий завод». Результатом кримінальної справи стала втеча Лабутіна та звинувачення його у розкраданні більше одного мільярда гривень.

Але це окрема історія, нас цікавить причетність до діяльності Лабутіна на посаді директора державного підприємства «Укрспирт» Олександра Свищева-Сєдого. У матеріалах, які через суд вимагав видалити Свищев, були такі фото:

Підписано воно було так: «11 червня 2014 року, м.Київ вул.Пилипа Орлика, ресторан “М'ясо та Риба”, на фото Лабутін (червоний) на інструктажі у Олександра Свищева (Сивий, зелений), Олексій Шевченко (Шеф, синій) ), в оточенні охорони».

Наступне фото було озаглавлено «22 жовтня 2014 року, м.Київ вул. Богдана Хмельницького, 23-Б, на фото Лабутін (червоний) повчає інструкції від Свищева (Сивий, зелений), Шевченка (Шеф, синій), в оточенні охорони»:

За даними ЗМІ, «за вказівкою колишнього глави спиртової монополії Михайла Лабутіна та його спільника Олександра Свищева (Саша Сивий), директорів спиртзаводів в областях змінювали «на швидку руку», призначаючи на посади людей, які ще недавно чатували підприємства через затемнені вікна джипів . Основним завданням новопризначених керівників було виробництво контрафактного продукту, обсяг якого перевищував 60% загального виробництва спирту країни».

Наслідок факт виробництва неврахованого спирту підтвердив. Але після того, як кримінальну справу з провадження МВС було витребовано до Генеральної прокуратури, якою тоді керував ще один «свободівець» — Махницький, розслідування мляво зійшло нанівець. Історія давня, складна та заплутана. Але в Мережі вона є, охочі можуть ознайомитись тут, рішенням суду її видалити не вийшло.

Що ж до свіжіших історій, то повернемося до згадуваних вже тютюнових фабрик. Як виявилось, обидві вони теж засвітилися в контрабанді. Інформація про це стала надбанням широкої публіки у березні минулого, 2020 року, у зв’язку з призначенням начальником Волинської митниці вихідця зі Львівщини Ігоря Вістака. Ось що писали із цього приводу «Волинські новини»: «На одному з Telegram-каналів ще наприкінці лютого повідомлялося про можливе призначення львів'янина на Волинь. Наголошувалося, що його кандидатуру лобіює цигаркова мафія Львівщини. За Вістаком, мовляв, стоїть власник Львівської тютюнової фабрики Григорій Козловський. А також співвласник фабрики Олександр Свищев, колишній учасник організованої злочинної групи на прізвисько «Сивий», він же – власник будівельної компанії «Авалон Inc». Ці бізнесмени, у свою чергу, лобіювали призначення нібито через іншого впливового львівського бізнесмена та політика Ігоря Кривецького на прізвисько Пупс».

Про те, що Львівська та Винниківська тютюнові фабрики женуть контрабанду до Євросоюзу, повідомляло Львівське видання «Форпост». За даними видання, ці сигарети виготовляються на «лівих» лініях і ніким, крім власників виробництва, не враховуються: «сигарети Джин Лінг» (Jin Ling). Ці, схожі на Camel, сигарети спочатку китайського походження, з гірським козлом на етикетці, буквально заполонили європейський «чорний ринок», ставши одним із лідерів серед контрабандних марок тютюнових виробів. При цьому, як запевняють європейські митні служби, жодних легальних поставок «Джин Лінг» до країн Євросоюзу не здійснювалося».

За даними «Форпоста», виробництво та контрабанда вдаються власникам фабрик за активного сприяння силовиків, яке Козловський налагодив ще за часів Януковича. А серед бізнес-партнерів – Олександр Свищев-Сєдой та кілька інших не менш одіозних персон:

За одними даними, тютюнові фабрики належать Козловському, за іншими – справжнім власником є ​​Свищев, на якого вони й записані. Швидше за все, мають рацію ті, хто називає бізнес спільним, тим більше, що сигарети – не єдині підприємства, якими володіють Свищев та Козловський.

Ще одна характерна риса – у всіх схемах випливає ім'я ще одного львівського авторитету – Ігоря Кривецького-Пупса. І партії «Свобода», політичною заступництвом якої користуються всі ці люди. Щоправда, серед зв'язків, які дозволяють так довго і безкарно діяти всім цим представникам львівської мафії, є й інші – воно і зрозуміло, «Свобода» зараз перетворилася на маргінальну політичну силу, не в останню чергу завдяки діям таких спонсорів.

Але повернемося до Свищева. Як згадувалося, матеріалів про нього справді мало. Але завдяки весіллю його сина, яке відбулося у 2017 році, під час перебування останньої депутатом Львівської міської ради, і яке обійшлося у кілька сотень тисяч доларів, стали відомі деякі подробиці щодо Олександра Свищева. Виявилося, що родина Свищевих володіє земельною ділянкою площею 1,8 га у закритому елітному селищі у селі Підберезці біля Львова, де мешкають найбагатші львівські бізнесмени та депутати:

І в результаті знову спливли на світ божий ті самі прізвища людей, з якими Свищев має бізнес – Козловський, Гутник, Блащак.

Син-депутат (вже, щоправда, колишній), сусідство з шановними людьми, меценатська діяльність – він допомагає місцевій громаді УГКЦ, президентству у спортклубі. І тут нате вам будь ласка: «Олександр Свищев на прізвисько «Сивий» причетний до контрабанди», «Олександр Свищев-Сєдий – бандит з дев'яностих». Кому таке сподобається? Тож зрозуміло, чому Олександр Юрійович Свищев так не хоче, щоб надбанням громадськості стала його бурхлива молодість.

Щоправда, з пісні слів не викинеш. Було становлення, були малинові піджаки, були розбирання та стрілки. Тепер завдяки цьому є великий бізнес. І – контрабанда. Тож – судись не судись, чисти не чисти Інтернет, а рано чи пізно щось та випливе. Розумні люди давно з цим упокорилися і ставляться до подібного філософськи. Чим сильно економлять собі як нерви, і гроші.»

(далі буде)