Кабмін подав довгоочікуваний проект змін до законодавства про мобілізацію перед Верховною Радою. Зміст цього проекту, швидше за все, вже був відомий усій країні, тому докладно на ньому зупинятись не будемо. Важливо зазначити, що цим документом забезпечується надійний захист для депутатів, чиновників та співробітників силових структур.
Варто лише зазначити, що мобілізація, і особливо ротація наших захисників, деякі з яких воюють вже два роки, необхідна. Не ми обрали цей шлях. Його за нас обрали російські окупанти, коли напали на нашу країну. І ніхто, крім них, не винен у тих тягарах, які несе і нестиме український народ.
Народ, звісно, не в захваті від запропонованих змін. Невдоволення менш пасіонарної частини суспільства поширюється соціальними мережами і стикається з невдоволенням їх позицією та поведінкою пасіонарнішої частини. Це суспільне протиріччя у тій чи іншій формі виникло обов'язково.
Проте, здається, влада робить усе, щоб такі протиріччя ставали дедалі глибшими. І при цьому всіма силами намагається перекласти політичну відповідальність за непопулярні рішення на когось іншого. Не знайшовши кращої кандидатури за військових.
Ще під час останньої прес-конференції президент Володимир Зеленський заявив про необхідність мобілізувати 450-500 тисяч громадян. Усі побачили цифру, але не побачили контексту. Він говорив, що такий запит Генштабу. Вчора, анонсуючи законопроект, голова фракції “слуг” Давид Арахамія повторив цю цифру, і також додав – це запит Генштабу.
А вранці "УП" випустила цікаву новину про "темник", який отримали рядові парламентські "слуги". Їм фактично заборонили коментувати новий законопроект. М'яко порадивши триматися однієї з президентом лінії з огляду на “чутливість питання”, тому “мобілізацію із суспільством мають комунікувати військові, від яких цей запит виходить”.
“Фракції слід утриматися від коментарів із цього приводу у ЗМІ, на міжнародному рівні, у соцмережах, у особистих комунікаціях. Усі питання, якщо вони будуть, мають бути переадресовані військовому командуванню”, – зазначили у “Слузі народу”, за даними журналістів.
У перекладі з медійного на людський політична влада вирішила зробити крайньою за посилену мобілізацію владу військову. Ще простіше кажучи – злити негатив на Валерія Залужного. Мовляв, це всі його ідеї та проблеми.
Хоча Генштаб аж ніяк не є суб'єктом законодавчої ініціативи. Але й на цей випадок вище політичне керівництво має підстраховку. Звати її Денис Анатолійович Шмигаль. Якщо хтось забув, то це наш прем'єр-міністр.
Саме йому було доручено підписати непопулярну у суспільстві ініціативу. Чомусь законопроект про мобілізацію вніс не президент, який, між іншим, є верховним головнокомандувачем Збройних сил України, і навіть не Арахамія, який учора голосно кричав про це. Пішов на амбразуру Шмигаль, якому власне й нема чого втрачати.
Тому вимальовується майже ідеальна для влади схема. Негатив зливати того, кого вона чомусь вважає своїм головним конкурентом. А якщо справи зовсім погано підуть – підставити нікому не потрібного Шмигаля, який начебто сам усе це вигадав.
Щоправда, у всьому цьому є один аспект. Валерій Залужний, громадська довіра до якого незаперечно, вийшов в ефір і прямо заявив:
“Військове командування жодного запиту не робило на якісь там цифри (450-500 тисяч). Військове командування продовжує виконувати функцію захисту держави і, відповідно, формує свої запити (на боєприпаси, на зброю та на людський ресурс). Це робиться на постійній основі, а якимось окремим форматом, заходом на Кабінет міністрів чи на Верховну Раду ми не здійснюємо”.
Тобто, виходить цифру півмільйона політичне керівництво країни тупо саме придумало. Очевидно, заздалегідь готуючи підґрунтя для внесення непопулярного законопроекту, який підб'є владний рейтинг ще більше. Можливо, вони б його навіть не вносили. Але немає вибору – мобілізацію провалено, як стверджують багато військових.
І провалено її, в тому числі, через попередній популізм політичної влади. Яка, не спитавши думки військових, влізла в мобілізаційну систему, пачками звільняючи “поганих військкомів”.
Як тут не нагадати один із улюблених висловлювань Ігоря Валерійовича Коломойського, яке політичне керівництво, ймовірно, багато разів чуло: “Життя – як супермаркет: бери, що хочеш, але наприкінці каса”.
