Влітку 2015 року голові Апеляційного суду міста Києва Антону Чернушенку оголосили підозру у втручанні в роботу автоматизованої системи документообігу суду та ухваленні неправосудних рішень. Його синові Дмитру відвели роль підбурювача – ніби він посилав батькові на мобільний телефон прохання та вказівки щодо конкретних справ.
На момент оголошення підозри син судді Чернушенко працював головним консультантом відділу опрацювання конституційних звернень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України
З листопада 2014 року до червня 2015-го до апеляційного суду надійшли вісім скарг на ухвали Печерського районного суду Києва. Усі вони стосувалися зникнення екс-глави правління ПрАТ "Нафтогазвидобування" Олега Семінського, яке розслідував Департамент з особливо важливих справ Генпрокуратури.
У лютому 2012-го Семінського викрали люди в масках неподалік власного будинку. Інцидент розслідували як ймовірне вбивство з метою заволодіння 10% його частки акцій у компанії. У 2014-2015 роках слідчий ГПУ Дмитро Сус ініціював арешти майна "Нафтогазвидобування" та вручення підозр осіб, яким інші співвласники компанії могли замовити викрадення Семінського.
Чернушенко як голова суду з корисливих спонукань нібито доручив працівникам суду втрутитися в авторозподіл справ, що саме його визначити головуючим для розгляду апеляційних скарг.
За наслідками розгляду апеляційних скарг було скасовано рішення про взяття під варту підозрюваних, а також про арешт майна “Нафтогазвидобування”.
Діяльність Чернушенка припинили, коли до його кабінету з обшуком зайшов слідчий ГПУ Дмитро Сус і буквально вирвав із рук судді щойно виготовлений проект рішення у справі “Нафтогазвидобування”.
Контрольована система розподілу справ
Спочатку слідчі припускали, що втручання у авторозподіл справ в Апеляційному суді Києва було не поодиноким випадком, а постійною практикою.
І нібито саме тому керівництво суду відмовилося від розробленого Державною судовою адміністрацією України програмного забезпечення Автоматизованої системи документообігу суду (Д-3). Натомість було замовлено розробку власного програмного забезпечення, розробником якого стала компанія “Софтлайн”. Систему розробили та встановили у будівлі суду, але ДСА відмовилася оплачувати компанії “Софтлайн” її обслуговування.
Тому Чернушенко вирішив у ДСА питання про призначення кількох працівників компанії “Софтлайн” на посади у Державному підприємстві “Судовий будівельно-експертний центр”, яке належить до сфери управління ДСА України та займається утриманням та обслуговуванням приміщення Апеляційного суду Києва. Крім того, керівництво Апеляційного суду Києва нібито обіцяло працівникам Софтлайну додаткову оплату власними засобами обслуговування згаданої системи.
За версією слідства, Чернушенко та його заступники віддавали перелік справ, які необхідно розподілити на підконтрольних суддів, керівнику апарату суду, який був довіреною особою голови суду, передавав списки справ колишнім співробітникам компанії “Софтлайн”, які мали повний доступ, у тому числі віддалений через мережу. “Інтернет”, до автоматизованої системи документообігу суду розподіляли справи конкретного суддю.
Слідство на паузі
Після оголошення підозри Чернушенко не чекав затримання і втік. За інформацією правоохоронців, він виїхав до Росії. Перебуваючи у розшуку, суддя оприлюднив в інтернеті відеозвернення, розповідаючи про незаконне прослуховування дипломатичних місій та посольств на території України. Чернушенко назвав свою кримінальну справу розправою з боку президента України Петра Порошенка, який був колишнім співвласником "Нафтогазвидобування".
Син Чернушенко вийшов із СІЗО, внісши 6 мільйонів гривень застави, і згодом отримав ще одну підозру – у підбурюванні до розголошення державної таємниці. За версією слідства, вже після скандалу з батьком, у липні 2016-го він змовився зі старшим консультантом першого відділу Апеляційного суду міста Києва, щоб продати зацікавленим особам за 2000 доларів інформацію про дозвіл на проведення негласних слідчих розшукових дій.
Працівник суду визнав себе винним, а саме, що сфотографував клопотання слідчого СБУ та ухвали судді Апеляційного суду про дозвіл на НСРД. Ці слідчі дії проводилися у кримінальному провадженні, в якому голова Адміністрації морпортів Андрій Амелін отримав підозру у присвоєнні 3,5 мільйона гривень на закупівлю паливно-мастильних матеріалів.
Колишній співробітник Апеляційного суду Києва у 2017-му за згодою отримав 5 років позбавлення волі умовно. Матеріали щодо Чернушенка-молодшого також направили до суду, але процес затягнувся.
Розслідування справи про втручання у систему авторозподілу справ також загальмувалося – офіційно через розшук як судді Чернушенка, так і його сина. Слідчого ГПУ Дмитра Суса, який обшукував кабінет судді, самого притягнули до кримінальної відповідальності та звільнили з посади.
За 5 років та 6 місяців слідство у справі судді Чернушенка 4 роки та 8 місяців було зупинено через його розшук. У справі сина слідство тривало близько 4,5 року, з яких понад 3 роки було на паузі також через розшук.
Якщо вірити стороні захисту, то тривалість слідства була формальною і мала інші цілі, а саме створення оманливої громадської думки щодо підозрюваних.
Але для сина судді Чернушенка все, мабуть, складалося не зовсім погано. Тому що це тільки на папері він був підозрюваним у розшуку.
Насправді у 2018-2019 роках син судді вів дуже публічний спосіб життя у Києві – був частим гостем на телебаченні у програмі “Стосується кожного”, виступав у ролі фізіономіста та гіпнотерапевта, а також проводив психологічні тренінги. Тому реальність зусиль правоохоронців щодо його розшуку виглядають більш ніж сумнівно.
Поки досудове розслідування було зупинено, жодних доказів не збиралося. Через п'ять років, коли адвокат попросив закрити справу, з'ясувалося, що початкова версія слідства не лише не підтвердилася, а й розпалася. Двоє свідків повідомили, що втручання у роботу автоматизованої системи документообігу Апеляційного суду Києва відбувалося за вказівкою керівника апарату суду і останній такі свідчення свідків начебто б підтвердив. Але до підозри керівнику апарату суду не дійшло.
У жовтні 2019-го справу проти Чернушенка-молодшого закрили через відсутність доказів та вичерпання всіх можливостей для їх отримання.
2020 року колишній суддя Чернушенко особисто з'явився до Печерського суду зі своїми адвокатами, щоб оскаржити бездіяльність слідчого. У січні 2021 року справу проти нього також закрили.
Після цього батько та син подали позови до держави, вимагаючи компенсації.
Антон Чернушенко вже пройшов три інстанції та у жовтні минулого року Верховний суд визначив йому 750 тисяч гривень моральної компенсації. Його синові у грудні Печерський суд Києва погодився стягнути 636 тисяч гривень.
Мінімальний розмір моральної шкоди визначається, виходячи із розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожний місяць перебування під слідством та судом. На момент подання позову мінімальна зарплата становила 6000 гривень та мінімальна компенсація за 4,5 роки переслідувань для Чернушенка-молодшого могла б становити близько 300 тисяч гривень. Але Чернушенка присудили вдвічі більше.
Суд пояснив, що вважає таку суму достатньою та правильною, враховуючи тривалість перебування позивача під слідством та судом, неодноразові обшуки як за місцем роботи, так і за місцем проживання, заподіяння шкоди діловій репутації, публічний резонанс, втручання у особисте життя, наслідком якого стало розірвання шлюбу із дружиною (чинною суддею Деснянського суду Києва).
Чернушенко-молодший, як виявилось, у 2015-2016 роках претендував на посаду судді Фастівського міськрайонного суду Київської області. Але після висунутої підозри Вища рада юстиції його кандидатуру не затвердила.
Але жодних доказів звільнення з роботи та непризначення Чернушенка на посаду судді саме через притягнення до кримінальної відповідальності суд не побачив.
Вища рада юстиції, відмовляючи у внесенні президенту України подання про призначення Чернушенка на посаду судді Фастівського міськрайонного суду Київської області, виходила з того, що кандидат не мав необхідного 3-річного стажу в галузі права після здобуття вищої юридичної освіти.
В Офісі генпрокурора проти позовних вимог повністю заперечували, зазначаючи, що слідство тривало так довго з вини підозрюваних, які ховалися.
Проте Верховний суд вважає, що вимушена перерва у розслідуванні не змінює того факту, що людина перебуває під слідством, а тому компенсація стягується за період.
Наразі у сина екс-судді Чернушенка залишається незакритим ще одне кримінальне провадження щодо розголошення державної таємниці – передача стороннім особам копій клопотань та ухвал суду про проведення НСРД.
Солом'янський районний суд Києва у березні 2023-го зупинив розгляд цієї справи. Адвокат подав довідку з військової частини, що його клієнта з 17 березня 2022 року мобілізовано до лав збройних сил.
