Як судді Київського апеляційного суду потрапили до корупційного скандалу?

Наприкінці листопада, біля Південного залізничного вокзалу, національне антикорупційне бюро зупинило автомобіль, у якому перебували суддя та ще троє співробітників суду. Того дня судді Віктор Глиняний, В'ячеслав Дзюбін та Ігор Паленик їхали поїздом до Львова, а водієм, який їх доставив на вокзал, був суддя Юрій Слива.

Детективи НАБУ почали обшукувати машину та суддів. У судді Сливи на спині за ременем штанів був пакет від кави з грошима. Таку суму, загорнуту в рекламну брошуру, дістали з машини судді Глиняного, зазначає «Судовий репортер». Мічені купюри вилучили будинки у суддів Паленіка та Дзюбіна. Так, у будинку Паленіка виявили майже 25 тисяч доларів міченими купюрами та ще понад 100 тисяч доларів і значна частина цих коштів була розфасована у пакети з-під кави.

4 грудня Вища рада правосуддя надала дозвіл на утримання під вартою всіх чотирьох суддів. 5 грудня Вищий антикорупційний суд почав обирати підозрюваним запобіжні заходи. Суддю Паленіка вже помістили до слідчого ізолятора з альтернативою у 4 млн грн.

Перші публічні обговорення справи оголили деякі непривабливі подробиці суддівської кухні.

«Кава, кажуть, хороша»

30 червня 2023 року Печерський районний суд заарештував два літаки у справі проти АТ «Мотор Січ», яка належала В'ячеславу Богуслаєву, звинуваченому у співпраці з державою-агресором. На рішення подала апеляцію. ПАТ Авіакомпанія «Константа», говорячи, що літальні апарати належать їй і до «Мотор Січі» стосунку не мають.

У Київському апеляційному суді скаргу слухала колегія у складі Ігоря Паленика та ще двох суддів — Юрія Сливи та Віктора Глиняного, який є заступником голови суду.

У жовтні суддя Дзюбін, який не входив до колегії та формально не обіймав керівних посад у суді, спілкувався з громадянкою Тетяною Поліщук, яка представляла апелянтів у справі літаків. Дзюбін нібито повідомив, що судді можуть скасувати арешт за 35 тисяч доларів — по 10 тисяч для учасників колегії і 5 тисяч йому особисто.

Надалі Дзюбін нібито вирішив збільшити суму винагороди до 10 тисяч, а іншим суддям виділити менше. 13 листопада він повідомив судді Паленіку, що члени колегії можуть отримати 25 тисяч доларів хабара за рішення щодо літаків.

У свою чергу, Паленік 16 листопада розповів судді Сліві, що треба скасувати арешт із літаків, бо з цього питання підходили якісь люди. Як підкреслить прокурор при обранні запобіжного заходу, щоб Сливі все пояснити Паленіку вистачило близько 3 хвилин і той усе зрозумів, навіть не бачачи матеріалів.

23 листопада Паленик обговорював із Глиняним справу, говорячи, що по ньому до нього звертався Дзюбін і говорив про 25 тисяч доларів за скасування арешту. А Глиняний відповів, що йому за це пропонували 15 тисяч доларів, але тепер ця пропозиція не має сенсу коли пропонують більше. Паленік пояснив, що адвокати просто шукають де дешевше.

Цього ж дня Глиняний шукав у кабінеті Паленіка матеріали кримінального провадження та нарікав, що у всіх коридорах суду встановлені відеокамери і неможливо спокійно пересуватися. Очевидно, судді не знали, що камери НАБУ вже працюють і в їхніх кабінетах.

24 листопада Глиняний і Паленик обговорювали справу, а саме, що є підстави для скасування арешту одного літака, а щоб скасувати ще з другого, треба змінити позовну заяву.

27 листопада перед засіданням головуючий суддя Паленік отримав від Дзюбіна підтвердження, що за домовленостями нічого не змінилося.

Того ж дня Дзюбін розмовляв з Поліщуком, повідомивши і їй, що все в силі.

— Коротше, там уже все погодило. Аби там за договором було все нормально.

- Це Паленік сказав?

- Так. За літаки я говорю, щоб цей договір показали.

- Ага.

— Ну, там же буде особа, яка брала участь у підписанні. А там чітко видно, що два літаки їм належать.

…

— Ті самі умови, що ми домовлялися з тобою. 30 і моя там 5, - закінчуючи фразу, Дзюбін показав жінці п'ять пальців, - Вони не підвищували нічого

— Ага. Тобто буде задоволено апеляційну скаргу в повному обсязі.

— Так, але тільки щоб документи були.

— 27 листопада апеляційну скаргу задовольнили. Судді перебували у нарадчій кімнаті близько двох годин та оголосили короткий текст рішення.

Дзюбін пояснював Поліщук, чому так довго тривала нарада: «Там є людина, яка дуже важка. Раніше там був інший, але він уже у відставку. Поміняли одного дурника, то він там викручує, незрозуміло чогось. Він там теж найбільше боїться (нецензурна лайка)… Там же у нього компанія така. Особливо цей Слива безглуздий прийшов. Вони там давно працюють, вони одне одного розуміють із півслова».

Наступного ранку суддя Дзюбін нібито отримав від громадянки Поліщук гроші.

На відео зафіксовано, як у себе в кабінеті він поділив гроші: 10 тисяч залишив собі, а решту поклав у подарункову коробку з-під віскі та у пакеті відніс її до кабінету судді Паленіка.

Дзюбін: Дозвольте, сер.

Паленік: Так. Що ти там?

Дзюбін: Це тобі коньяк.

Паленік: Коньяк? Добре.

Дзюбін: Не коньяк, а віскі тут, як ти любиш ... (Передає пакет).

Паленік: Добре, дякую (кладе пакет собі під стіл).

Дзюбін: Вип'єте за моє здоров'я.

Паленік: Люблю я такий. Там усе нормально?

Дзюбін: Так, звісно. Нічого, що прип'єрся.

Паленік: Ну.

Дзюбін: Я не люблю людей змушувати чекати.

Після 20 години вечора того дня Паленик вийшов з кабінету, несучи пакет із грошима до себе додому. 8400 доларів він залишив собі та по 8300 доларів відклав для двох інших суддів. При цьому, щоб замінити сліди, Паленік нібито замінив ці гроші на ті, що їх зберігав удома. Тому надалі у суддів Глиняного та Сливи мічених купюр не знайшлося.

29 листопада Паленік у себе в кабінеті видав гроші суддям по черзі. Ця сцена також зафіксована на відео.

Глиняний отримав конверт із рекламою інтернету.

Паленік: Тут реклама така. Почитаєш. Інтернет добрий.

Глиняний: Я зрозумів.

Сливі Дзюбін дав пакет від кави.

Паленік: На каві. Кава-кава. Ти пригощав мене.

Слива: Ага. Дякую-дякую.

Паленік: Це розчинний. Кажуть, гарна.

Слива: Добре, тоді я пішов.

Жоден із суддів не визнав себе винним і, як стверджував прокурор, свідчень не дав. Їх звинувачують у тому, що вони діяли злочинною організацією. Про систематичний характер злочинів, як вважають детективи, свідчать розмови між суддями, які розуміли один одного з півслова, використовували кодові фрази, уривки фраз та ін.

Після всіх цих подій один із ключових фігурантів цієї справи суддя Дзюбін зліг у лікарні. У засіданні Вищої ради правосуддя його присутність не була обов'язковою та адвокати передали документи про його діагноз. Дзюбін, за словами його захисників, нібито заперечує, що подібні розмови мали місце. Також захист натякає, що правоохоронці знали, де у квартирі шукати гроші. Тому зараз збираються докази про можливість підкидання грошей.

Суддя Глиняний також сказав, що не згоден із підозрою, бо такі дії він не робив. Він похвалився, що має рішення про стягнення з держави 600 тисяч суддівської винагороди, яку йому не виплатили під час пандемії. З огляду на часи війни, він не став звертатися з виконавчим листом про виплату йому цих коштів. Що за гроші вилучили з машини у рекламній брошурі він та його адвокати у засіданні Вищої ради правосуддя пояснювати не захотіли.

Захисники суддів кажуть, що заявник у справі Тетяна Поліщук, якій у 2019 році Вінницька кваліфкомісія адвокатів видала посвідчення на зайняття адвокатською діяльністю. Спілкуючись із суддями, жінка нібито перебувала на 8-му місяці вагітності. Кажуть, що раніше Поліщук нібито сама працювала у Київському апеляційному суді.

Стаття 275 КПК забороняє участь адвоката у негласних слідчих розшукових заходах, якщо це призведе до розголошення конфіденційної інформації професійного характеру. Це один із аргументів захисту про неприпустимість зібраних доказів.

Адвокати припускають, що метою кримінальної справи було дискредитувати колегію суддів та поставити під сумнів цілком законне рішення щодо скасування арешту літаків.

На етапі обрання запобіжного заходу прокурор відкрив лише частину матеріалів. Підозрювані та їхні захисники не мали змоги переглянути та прослухати записи негласних слідчих дій, у тому числі із прихованих камер, які фіксували події у суддівських кабінетах. У клопотанні про обрання запобіжного заходу були лише стенограми деяких розмов. Це дозволяє захисту стверджувати, що цитати вирвані із контексту.

5 грудня під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя запропонував Паленіку прокоментувати процитовані прокурором матеріали.

«Про передачу неправомірної вигоди розмов не було. Те, що прокурор вважає, що це йдеться про кошти, ну…», — намагався пояснити Паленік.

"Це його суб'єктивне враження", - підхопила репліку підзахисного адвокат Олена Шаповал.

«Вони прописують, що на думку обвинувачення це так. Те, що ми спілкувалися, обговорювали, я не заперечую. Тим більше, орган досудового розслідування зобов'язаний збирати не лише докази, які викривають мене у скоєнні якихось правопорушень, а також мають збирати докази, які мене виправдовують. Але щодня НСРД є вибірковим. Вибачте мене, я починаю працювати не о 10 чи 11 годині. Я раніше починаю, розглядаю клопотання. Чому вибірково вирізають певний епізод, а не дають подивитись файл з усього протоколу. Що це таке? Мені нема чого соромитися. Там може бути зафіксовано і як я чарку п'ю», – відповів Паленік.

Голова Київського апеляційного суду видав Паленіку позитивну характеристику: «Зарекомендував себе висококваліфікованим юристом, досвідченим, працьовитим та дисциплінованим суддею, який має високі професійні знання. За своїми особистими якостями він доброзичливий, людиноцентричний та вимогливий до себе», — зачитала в засіданні адвокат Шаповал.

У службовій характеристиці написано, що за 11 місяців Паленік розглянув близько 4000 справ, у тому числі клопотання як слідчий суддя. «Іноді й на роботі вночі. І, до речі, НСРД це підтвердить», — прокоментував він своє навантаження.

«Ще не відомо, хто дурень»

Наразі найбільш безпосередні та цікаві пояснення у засіданні Вищої ради правосуддя дав суддя Слива. Він скаржився на свій небагатий матеріальний стан — квартиру наприкінці Троєщини та машину недорогої моделі та ображався на колег, прочитавши їхні висловлювання про себе у протоколах негласних слідчих дій.

«В цю колегію я прийшов нещодавно. Вони набагато старші за мене. Їхній вік наближений до віку моїх батьків. Моя думка малоймовірна на щось впливала. Я про це говорив навіть із говолою. Він казав: "Михайлович, треба підтримувати свою позицію". Та я підтримую, але розумієте, що колеги давно працюють і, як потім видно з НРРД, вони одне одного поглядом розуміють. А я попався їм «дурник», який «важка людина», і того вони не можуть гарантувати результату. Мені прикро це було читати. Я до них з повагою ставився. Я прискіпливо підходив до своїх і до їхніх справ… Кажуть, дурник попався. Не знаю, дурень чи не дурень, але не я їм дав у руки цей конверт з кавою, у якої тепер вся моя доля та доля моєї родини, всіх моїх рідних звалилася. Ще не відомо, хто дурень.

Прокурор каже, що я обговорював із Палеником цю справу. Паленік така людина, що постійно ходить та розповідає про свої справи. Так у нього якийсь неповнолітній скоїв злочин і треба його випустити: Давай випустимо!. То в нього якісь арешти, накладені неправомірно, то в нього утримання під вартою… І це завжди. У туалеті, у коридорі. Де його зустрінеш, він постійно про це говорить. Найчастіше я закінчував розмову: «Ігоре Григоровичу, не морочте мені голову. Послухаємо учасників процесу, почитаємо матеріали виробництва та ухвалимо рішення. Звідки я знаю, чи ми будемо скасовувати арешт, чи треба його скасовувати». Все, що я говорю, це щира правда.

Щодо передачі кави. Ігор Григорович Паленик постійно їздить до Львова та привозить нам каву. Мені, колегам, колегам у відставці. Його квартира, як розповідають, завалена кавою.

У мене в кабінеті зараз стоїть величезний кульок з кавою. Він передав його для мого товариша, судді у відставці, бо я з ним більше спілкуюся: «Передай йому, Михайловичу. Я тобі гроші дам. Передай». То була звичка — брати в нього каву. У мене найкраща кавоварка і ми часто у мене пили цю каву. А він приносив мені, бо п'ємо каву. Мене єдине, що тоді стурбувало, — він дав мелену каву.

Навіщо мені мелена кава, якщо маю зерна. Думаю: дає, то дає. Кава закрита — я й не звертав увагу, закрита чи не закрита. Мені здавалося, що закритий. Хто ж даватиме незакриту каву?! Суддя даватиме незакриту каву?! Я думав, що закритий, повний пакунок кави. Єдине, що здивувало, що мелений. Думаю: куди ж цей мелений діти? Я її засунув прямо в кишеню куртки, бо знав, що за 10 хвилин ми повинні їхати на вокзал. Я повинен був їх (решти трьох суддів — ред.) завезти на їхнє прохання на вокзал.

А я до цього ще мав багато роботи: позначати справи, повираховувати постанови, дати вказівки помічникам. І в мене такий ритм шалений, що навіть думки не виникло: кава це, не кава, може там алмази, я не перевіряв. Воно було на вигляд як звичайний пакет, я його засунув до кишені… Ми приїхали на вокзал. Вони вийшли. І тут у цей час нас оточили повністю працівники НАБУ. Удари по машині, крики. Їх прийняли та заломили, почали обшукувати. Кричать: "А цей хто?" - «А це водій!».

Мене працівники НАБУ сприймали як водія. У мене єдине питання: «У якій справі обшук?» - "Типу ви не знаєте?" - "Не знаю". Знайшли кошти та почали рахувати в машині. Холодно, зима. Мене вигнали. Я стояв осторонь години дві чи три, мерз. Вони всі попереду стоять, я далі трошки, а за натовпом громадян, яким просто цікаво. Я взагалі не знав, що в мене в кишені є кошти…

Коли вже обшукали, колеги попросилися до туалету та працівник НАБУ повів їх до туалету на вокзал. А я стою. Якби я знав, що в мене кошти, я вам присягаюсь, я був дурником, щоб так не зробити?! Чи не попросився б разом з ними?! І ці гроші викинув би в туалет або ще кудись, я б точно їх позбувся. Я не знав про ці гроші. Через деякий час я сунув руку в кишеню і влучив пальцем у цей пакет. Дивлюсь, а там гроші, долари. І в мене паніка, ступоре.

Що зараз прийти до працівників НАБУ та сказати: «О, я знайшов у себе в кишені пакет, а там долари?!». Я не знав, що робить. У мене ступор. Була така думка, що я водій і мене не обшукуватимуть. Вони справді цього не робили б. Але наприкінці працівник НАБУ комусь зателефонувала, приходить і каже: «Проводитимемо поверховий обшук. І почали з Глиняного чи з Паленика. Я зрозумів, що все точно в мене знайдуть. Не пояснив нікому.

У цю історію ніхто не повірить. Отак був Юрій Михайлович... А тепер і ви, мабуть, не повірите. Але це правда. Мені адвокати радять говорити, що це мої кошти чи ще щось. Не знаю, може, ця версія була б розумнішою. Але це було б неправдою. Я почав ховати ці кошти, сховав за ремінь і мені здалося, що все гаразд. Але від НАБУ нічого не приховаєш, знайшли.

Ось НАБУ усі знають. Це найкращий правоохоронний орган у нашій країні. Вони забезпечені всім, у них усі засоби стеження, контролю… Якщо вони з 02.11 контролювали мене, всіх нас і знайшли тільки розмову куций, де Ігор Григорович говорив мені про якусь справу, і я гукнув. Я йому майже завжди казав: «Ігоре Григоровичу, не морочте мені голову. Давайте у дорадчій, послухаємо людей і вирішимо справу». Я не винен і з цією позицією житиму далі».