Хто хоче одержати монопольне право на водні ресурси держави?
Державна водна агенція представила бачення створення акціонерного товариства «Вода України». Суперечка, хто контролюватиме меліоративні системи, триває давно. За цю сферу ведуть боротьбу два відомства - Мінекології та Мінагрополітики. Йдеться про дві різні філософії: екологи намагаються максимально зберегти за собою право на керування водними об'єктами та водогосподарськими спорудами, а аграрії отримати максимально ефективний доступ до них для ведення аграрного бізнесу.
Але поки що два міністерства з'ясовували стосунки, в Офісі президента дозріло своє бачення проблеми. Там вирішили шляхом, яким уже пішла держава у випадку з лісами. Нагадаємо, уряд уже створив в обхід парламенту державне підприємство «Ліси України». Воно в перспективі, як передбачає урядова постанова, має всі шанси стати акціонерним, а це можливий шлях до подальшої приватизації. А от щодо води, то «Вода України» має стати акціонерною компанією на старті.
Куратором реформи у лісовій галузі є заступник глави Офісу президента Ростислав Шурма. І як виявилося, він узявся й за реформу водної галузі.
Торік у вересні заступник Єрмака заявляв, що після «Лісів України» буде ще один аналогічний проект, бо вони тепер «працюють із водою». І кінцева мета цього — максимальна кількість господарських функцій, які можна передати приватним власникам, передати шляхом приватизації.
Хто боровся за контроль над водою
Боротьба за контроль над водними ресурсами після президентських виборів у 2019 році розпочалася. Голова комітету з питань екології народний депутат Олег Бондаренко («Слуга народу») розповідає, як відбувалися обговорення: «Дійсно, була жвава дискусія, хто має контролювати Державне водне агентство. Мінагрополітики робило перші спроби отримати контроль над агентством, але наш комітет з питань екології цього не допустив».
Внаслідок такої боротьби досягли проміжної домовленості: водою як ресурсом має керувати водне агентство та екологи, а меліоративною інфраструктурою — аграрії, які й підготували законодавство для того, щоб посилити свій вплив на меліоративні системи. Так за кілька днів до повномасштабного вторгнення ухвалили закон «Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації». І зараз готується ще один законопроект (7577) щодо систем зрошення, який по суті подали члени аграрного комітету.
Директор Інституту гідробіології, член-кореспондент НАН України Сергій Афанасьєв критикує такий підхід і наголошує, що першочерговим завданням є зберегти саме екологічний стан води. На думку вченого раніше все було максимально чітко і водний сектор один із перших перейшов до реального впровадження європейських принципів: «Це було доти, доки не розпочався цей розподіл на меліорацію та водне господарство. Євроінтеграція зобов'язує нас дбати про екологічний стан масивів поверхневих вод – це першочергове завдання Держводагентства. Але сталися, на мою думку, не дуже правильні речі, ми вийняли всі ці «меліоративні моменти» і передали їх до Державного агентства меліорації та рибного господарства, але забули, що будь-який водний об'єкт є цілісною екосистемою. Ось це те, що по суті взяли під контроль аграрії, а Державна водна агенція тепер тяжіє до Мінекології. Ось на такій розтяжці зараз є наше водне господарство. Я не дуже розумію, яку концепцію хочуть втілити в НАК «Вода України», але те, що прочитав, викликало в мене занепокоєння».
Афанасьєв зазначає: якщо наслідувати приклад створення ДП «Ліси України», то ліс у цьому випадку розглядається як ресурс, яким торгують:
«Але вода – це не просто ресурс. Так ми можемо втратити справді найголовніше — середовище проживання для риб, молюсків водоростей, підірвати самоочищувальну здатність наших річок і озер. А це ставить під загрозу і нашу євроінтеграцію.
Керівник експертного відділу ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тестов зазначає, що сприймати ліс, землю, воду як джерела доходів є підходами минулого століття: «У світі вже давно застосовується концепція екосистемних послуг. Треба оцінювати не вартість кубометра води чи деревини, а сукупний вплив лісів чи водних об'єктів на довкілля та життєдіяльність людини. Вже є негативний приклад закону «Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації» — «ефективне» використання меліоративних систем аграріями шляхом збільшення водозабору після реконструкції спричинило зникнення води у ставках, які використовували місцеві жителі. І обмеління річок Тня і Тенька в межах заказника «Зелена Лагуна». У багатьох випадках меліоративні системи краще не модернізувати, а просто демонтувати та відновити болота. Це була б справжня сучасна екологічна політика. На жаль, акцент лише на економічну складову природних ресурсів — послідовну політику Офісу президента, і центральним органам влади залишається роль виконавця».
Процес створення НАК «Вода України» Держводагенство планує завершити до кінця цього року. Виникає цілком логічне питання: хто отримає контроль над одним із найцінніших ресурсів?
Що на нас чекає і кому це вигідно?
Нині за екологічний стан водних ресурсів країни відповідає Державне водне агентство. за водокористуванням, зношеність інфраструктури — понад 90%, відсутність прозорого ціноутворення тощо. акціонерне товариство «Вода України» має на меті забезпечити облік води, справедливе ціноутворення, оптимізацію організаційних процесів та управління інфраструктурою. Це можливість залучати інвестиції на модернізацію та розвиток, здійснювати реконструкцію магістральних каналів, реалізовувати проекти будівництва об'єктів гідроенергетики та розміщення сонячних панелей на водних об'єктах».
У презентації, яку днями представила Державна водна агенція під час форуму United for Nature. Agenda for Ukraine говориться про переваги, які очікують від створення акціонерного товариства, одна з них — додаткове щорічне зростання ВВП на 1,2%.
Викладач Києво-Могилянської Академії, екс-заступник міністра екології Михайло Хорев, який вивчив презентацію, зазначає: «Тут треба наголосити, що створюватимуть не державне підприємство, а саме акціонерне. Вода може бути звичайним. Коли йдеться про акціонерне товариство, то з'являється прибуток як міряло ефективності. Саме рентабельність є основним показником для діяльності акціонерних товариств. Якщо будуть збитки, то акціонери незадоволені — і тоді ціна на продукт має зростати. І далі держава, оскільки вода має бути доступною, даватиме субсидії. Це не спрацює. Спроба зробити щось схоже вже була у Північній Македонії, Болгарії, Грузії, і там відмовилися від цього».
Про те, що вода — це особливий ресурс, йдеться у директиві Європарламенту та Ради: «Вода не схожа на будь-який інший комерційний продукт, вона радше є спадщиною, яку необхідно охороняти, захищати і з якою необхідно поводитися відповідним чином».
Народний депутат Ольга Василевська-Смаглюк («Слуга народу») вийшла з колегії Держлісагентства саме тому, що не погоджувалась зі створенням ДП «Лісів України», яке надалі може стати акціонерним товариством. Вона пояснює: створення НАК «Вода України», що це тривалий і об'ємний процес. «Він майже завжди тягне за собою втрату ресурсів «дорогою» до корпоратизації на користь приватних інтересантів, масові звільнення та централізацію управління. Майбутня корпоратизація, яка, як я розумію, у планах ініціаторів, ймовірно, призведе до зниження надання якості послуг, необґрунтовано надвисоких зарплат керівним органам та наглядовій раді, махінаціям із закупівлями та повною відсутністю підзвітності», — зазначає депутат.
Народні депутати з провладної партії дивуються, що такі питання вирішують без участі Верховної Ради, яка має напрацювати законодавчі зміни, пов'язані з новим розподілом функцій, як у разі створення ДП «Ліси України», так і у випадку з НАК «Вода України».
«Щодо ідеї створення НАК «Вода України», то хотів би зазначити, що нічого, крім бажання окремих «ділків» (державниками я їх назвати, не можу) вкрасти у громадян національне природне багатство води, я не бачу. Вони вже так зробили з лісами країни, зараз за тією ж схемою, вони хочуть це зробити з водою. І все це робиться в обхід парламенту, бо ідейні натхненники цього розуміють, що Рада не пропустить таких рішень. Тож пішли через уряд. Але я хотів би застерегти тих, хто ставить свій підпис під такими документами, що їм доведеться за це відповідати з часом, а ось ті, хто підштовхує до таких рішень підписантів, сидітимуть за кордоном і витрачатимуть кошти, вкрадені вашими руками. Тому тричі подумайте! - Зазначає народний депутат Олександр Аліксійчук («Слуга народу»).
До речі, восени Ростислав Шурма, коли коментував свої плани щодо води, концентрувався виключно на ролі уряду і жодним словом не згадував парламент: «Наше розуміння таке, що Кабінет міністрів та органи виконавчої влади мають бути зосереджені на нормотворчій діяльності, на регулюванні, встановленні конкретних правил , а має бути, за досвідом багатьох країн, єдиний великий суб'єкт господарювання — єдиний мегахолдинг, де буде сконцентровано господарські функції».
Але сфера інтересів Шурми — це водні чи лісові ресурси. Він також лобіював законодавчі ініціативи щодо сільськогосподарської землі. Наразі один із скандальних законопроектів, який позиціонують як ініціативу для швидкого залучення інвестицій та відновлення України, готується вже до другого читання (9627).
