“Ми не цінуємо те, що ми маємо, доки ми це не втратимо.
І західна фінансова допомога тому яскравий приклад. І ні, ми ще не втратили її. Але навіть ризики того, що через передвиборне політика в США ми можемо не отримати грошей змушують зрозуміти і відчути, а що було б без цієї безпрецедентної допомоги. Допомоги, якій немає аналогів у світовій історії. Загальний обсяг уже узгоджених сум, які Україна одержала з початку року, становить 277 млрд доларів. Такого ніколи не було.
І наявність такої допомоги сприймається як належне.
Як і те, що під час війни ми маємо стабільний курс валют і чорний ринок не відрізняється від офіційного у 100 разів.
Як і те, що під час війни інфляція у країні знизилася до 5 відсотків, тобто майже відсутня, незважаючи на стандартні стрибки цін на яйця.
Як і те, що незважаючи на війну, яка триває вже 2 роки, в Україні досі не відбулося підвищення податків. Понад те, деякий час діяли податкові пільги. Це нонсенс під час війни, взагалі.
Як і те, що ми маємо повні магазини, не тільки товарів, а й людей, які ці товари купують. І це не можна скидати на корупціонерів. Ні, корупціонери щось про купівлю преміум авто під час війни і це теж є, а от супермаркети наповнені звичайними людьми. Диво чи ні, але в телеефірах постійно питають економістів, а що там із зростанням доходів людей. Під час війни. Під час агресії сильного ворога. Під час окупації частини території ядерною державою, яка кидається щодня своїми ракетами та шахедами.
В Україні ні на день не зупинялися соціальні виплати та банківські платежі. Пенсії та стипендії виплачують як за годинником.
Люди, схоже, почали сприймати таку аномальну ситуацію як належне. Забуваючи, що це, бляха, диво. Це унікальна історія. Так взагалі те, не буває.
І тому раптом поява розмов про План Б від Нацбанку та Мінфіну всіх раптом застала зненацька. Як так “непопулярні кроки”? Як так? Ми не хочемо. Дайте зростання пенсій та зарплат.
І треба розуміти, що поки всі аналітики закладають план А. Тобто очікують, що рано чи пізно американці проголосують допомогу нам. Тому план Б - це просто необхідність "по роботі". Вони мають його мати.
Але що там може бути?
З боку Нацбанку це, звісно, запуск друкарського верстата. З відповідними наслідками, яких не уникнути у разі чого. Тобто велика інфляція внаслідок девальвації гривні. Ми бачили це влітку 2022 року, поки західна допомога ще не систематизувалась і не надходила ритмічно.
З боку Мінфіну – зростання податків, у тому числі споживання. Так, мова про акцизи і ПДВ. І податків для бізнесу, у тому числі й того, хто сидить на спрощених схемах, не маючи на це морального права. І підвищення тарифів. До ринкового рівня. Бо платити різницю та перекривати для всіх пільгові тарифи грошей уже не буде. Тобто зростання вартості електроенергії та опалення. Радикальне зростання.
Можна було б ще пошукати гроші на митниці. Звичайно. Але ж ми з вами дорослі люди і розуміємо, що там все одно не знайдуть, а гроші будуть потрібні вже.
Це приємно? Звичайно, ні. І добре, що це лише план Б на крайній випадок. Але про нього треба говорити. Щоби більше цінувати те, що ми маємо. Щоби розуміти, від чого нас рятують гроші Заходу. І щоб не робити дурниці, яка може послабити нашу підтримку.
