Конституція гарантує всім презумпцію невинності, але не в цьому випадку…
Якщо громадянин комусь дав свою машину у користування та його знайомий перевищив швидкість, то штраф отримає власник. Це стосується саме штрафів, які фіксують камери спостереження (ст. 14-2 Кодексу України про адмінправопорушення).
Водночас, Конституція гарантує всім презумпцію невинності. І дуже символічно, що саме у день Конституції відбувся Пленум Верховного Суду, на якому на порядку денному було питання звернення до Конституційного Суду щодо конституційності такої норми закону, але судді це звернення не підтримали.
Однак і без рішення Пленуму Конституційний Суд вже має на розгляді п'ять скарг із цього приводу.
Громадська ініціатива «Голка» з'ясовувала, чи є в цій ситуації порушення прав громадян, зокрема, презумпції невинності, яку гарантує Конституція.
Чому запровадили автоматичну фіксацію?
В Україні перші засоби автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху на трасах з'явилися ще за часів Віктора Ющенка (ст. 14-1 Кодексу України про адмінправопорушення).
Зазвичай відеокамери ставлять на аварійно-небезпечних ділянках дороги з метою зменшення аварійних ситуацій. Додатковою метою запровадження системи було також наповнення держбюджету.
А ось офіційно повноцінну систему відеофіксації за допомогою камер запустили 1 червня 2020 року. Про це повідомив тодішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.
Перший заступник начальника Департаменту патрульної поліції України Олексій Білошицький зазначає, що за всі роки роботи цієї системи автоматичної відеофіксації до бюджету надійшло понад 2,1 млрд. грн.
Білошицький зазначає: «Швидкість залишається однією з найпоширеніших причин дорожньо-транспортних пригод із тяжкими наслідками. Проте, за чотири роки роботи камер автоматичної фіксації, кількість ДТП із тяжкими наслідками знизилася втричі на дільницях, де вони є».
Камери фіксують не тільки перевищення швидкості, але й проїзд на червоне світло, рух тротуаром, зустрічною смугою або смугою для автобусів За допомогою системи фіксуються такі порушення як перевищення дозволеної швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, а також рух смугою для громадського транспорту, зустрічною смугою або тротуаром.
За останні роки з'явилося чимало додатків, які допомагають водіям знизити швидкість, коли треба, але ці програми можуть виконувати превентивну дію.
Система ніколи не з'ясовує, хто був за кермом. Вона лише фіксує інформацію про транспортний засіб, на якому було скоєно адміністративне правопорушення.
Тож відповідальність несуть власники машини. І тут виникають питання.
Як проходить тест на конституційність?
Питання до конституційності такої норми в адміністративному кодексі виникло ще 14 років тому. Саме тоді до Конституційного Суду надійшла перша скарга, подана громадянином Артемом Багінським.
«Положення частини першої статті 14-1 Кодексу презюмують відповідальність власника транспортного засобу без необхідності доведення його вини у скоєнні правопорушення. Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинності особи поширюється і на звинувачення її у скоєнні адміністративного правопорушення», — йшлося у зверненні.
Щодо конституційності норми, тоді свої позиції висловлювали і спікер парламенту, і Верховний суд України, і Міністерство внутрішніх справ. Залучили навіть науковців із Київського національного університету внутрішніх справ, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. І врешті-решт Конституційний суд визнав, що норма Кодексу України про адмінправопорушення, яка передбачила відеофіксацію та штрафи була неконституційною.
Таке рішення Конституційний Суд ухвалив, тому що відповідальність за адміністративні правопорушення може нести лише фізична особа, а формулювання, яке на той час прописали законодавці — «власники (співвласники) транспортних засобів» — допускало відповідальність юридичної особи.
За часів Петра Порошенка кодекс доповнили іншою нормою (ст. 14-2 КУпАП), яка фактично продублювала те, що вже було написано. Законотворці уточнили у новій нормі, що відповідальність за порушення несе фізична особа, яка є власником або керівником юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Киянин Микола К. минулого року здав на права та отримав тимчасове посвідчення, яке видається на два роки, і за цей час можна отримати не більше 2 адмінправопорушень. Водночас Микола є керівником однієї із столичних фірм і йому доведеться скоро складати іспит знову, бо на його фірму зареєстровано кілька десятків авто. Усі штрафи приходять на керівника, тобто на мене. Відповідно, якщо ти нещодавно отримав права і є керівником компанії, яка має машини, то в тебе автоматично буде порушень більше ніж два на рік. Ти маєш ще раз витрачати час на повторний іспит. Зараз на мені вже понад 70 штрафів, з яких справді мій — один, а 60 штрафів взагалі було отримано в той час, коли я навіть не мав водійських прав. Але немає часу з усім цим розбиратися, доводити свою непричетність і навантажувати цим юристів компанії, тому простіше просто перекласти іспит з водіння», — пояснює він.
Адвокат Антон Кравченко, який захищає права водіїв зазначає, що чинна стаття Кодексу, по суті, дублює подібну норму статті, яка вже визнана неконституційною: «В свій час разом із зміненою статтею, яку Конституційний суд розглядає щодо конституційності, запровадили штрафні бали. Це було компромісне безкоштовне адміністративне стягнення, яке формально проіснувало до 2020 р. і надалі його скасували. Кожному водієві щорічно пропонувалася кількість балів, які «знімалися» замість сплати адмінштрафу, поки баланс залишається позитивним. Зараз застосовується одразу грошовий штраф, хоча знову з'явився проект про штрафні бали, але й тут не планують визначати, хто саме був за кермом».
Кравченко переконаний, що закон не може ігнорувати той факт, хто фактично керував: «Відповідальність має бути суворо індивідуальною, а презюмувати провину власника майна як правопорушника є неприпустимим (ст. 61 та 62 Конституції). Ще в 2010 році парламенту було рекомендовано привести у відповідність до Рішення весь порядок автоматизованого покарання на дорогах. Натомість із 2015 року в Кодексі вже згадано нову норму, яка схожа на ту, яку визнали неконституційною. Суди чомусь продовжують її застосовувати щодо незгодних із «автоматичними» штрафами власників авто — хоча давно мають діяти інакше. Конституція має вищу юридичну силу та норми прямої дії. І будь-який суд зобов'язаний безпосередньо їх застосовувати. А у разі невизначеності, чи відповідає Конституції закон, кожен суд має зупинити справу і звернутися через Верховний Суд до Конституційного Суду».
Технічні параметри камер часто недостатні для того, щоб дистанційно розпізнати обличчя водія. Щоб штрафувати саме порушника, можна йти на краще якості відеофіксації. Це, звичайно, коштуватиме дорожче, але в пояснювальній записці проекту ще 2015 року зазначили: «Реалізація проекту не вимагатиме видатків з Державного бюджету України».
Член профільного комітету Верховної Ради, який відповідає у тому числі і за транспортні питання, Юлія Клименко («Голос») зазначає, що зараз справді неможливо ідентифікувати водія, а тому відповідно до ухвалених законів відповідальність несе власник автотранспорту: «Це загальноприйнята світова практика. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки, де діє така сама система, якщо хтось постійно користується вашим автомобілем, можна підписати декларації між власником та водієм автотранспорту про те, що водій відповідає за штрафи. Тоді всі штрафи, які приходять власнику, легально перенаправляються на водія».
Інша частина змін до статті 14-2 Кодексу зобов'язана своєю появою буму на ввезення автомобілів з-за кордону, так званих «євроблях».
Законодавець додатково передбачив, що якщо транспортний засіб зареєстровано за межами України, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, притягується особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
Тому всі ці компанії, які займалися пригоном авто з-за кордону, діяли на свій страх і ризик, бо могли стати заручниками «чужих» штрафів на дуже довгий час.
Але всі зміни до законодавства мають відповідати Конституції, яка передбачає презумпцію невинності, що незмінно навіть під час воєнного стану. Коли йдеться про кримінальні чи адміністративні правопорушення, то обов'язок доводити, що порушником є саме ви, покладається на державу.
У самому Кодексі зазначено, що при накладенні стягнення враховуються характер скоєного правопорушення, особистість порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
А в ситуації з автоматичною фіксацією порушень все працює зовсім навпаки. Вказані вище норми не діють, що створює можливість притягнення до адміністративної відповідальності власників транспортних засобів навіть у разі, якщо ці особи не вчиняли адміністративного правопорушення.
Така розбіжність у підходах до різних категорій адмінправопорушень та створює у суспільстві запит на їх перегляд та зміну існуючої системи. Але під час розгляду питання на Пленумі Верховного Суду суддя Василь Крат пояснив свою позицію, чому немає підстав для подання звернення до Конституційного Суду: «Відповідно до статті 3 Конституції, життя людини це найвища соціальна цінність. І безпека людини це найвища соціальна цінність. Я не побачив підстав для поводження з поданням, а це питання стосується лише правозастосування. Там, де працюють камери автоматичної фіксації, статистично значно менше порушень, ніж зберігається життя та здоров'я людини».
Але незважаючи на те, що судді Верховного Суду це питання не підтримали, воно з 2020 року на розгляді у Конституційному Суді.
Всі ці звернення та скарги були об'єднані судом в одну справу, в якій Конституційний Суд вже перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення. Тому є шанси, що найближчим часом таки з’явиться роз'яснення з цього приводу.
А тим часом власники авто мають розуміти, що їм робити, коли надходять штрафи.
Як довести, що ти не порушник?
Протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання ухвали у справі про адміністративне правопорушення в законну силу, можна надати до поліції документи, що підтверджують вибуття з володіння транспортного засобу або факт незаконного використання власних номерних знаків.
Або можлива «особиста явка порушника». Тобто водій авто, який керував ним на момент скоєння порушення, може звернутися особисто до поліції із заявою про визнання своєї провини та квитанцією про сплату штрафу.
Також було створено можливість внесення відомостей про належного користувача (особи, яка на законних правах користується транспортним засобом) до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Таким користувачем може бути працівник компанії або особа, яка взяла автомобіль у найм.
Зробити це можна через електронний кабінет водія.
У разі, якщо інформацію про належного користувача внесено до Реєстру, він буде нести відповідальність за вчинення адмінправопорушень, зафіксованих автоматично.
