Президент України Володимир Зеленський заявив, що вже цього літа Україна та її партнери мають підготувати план дій на основі Формули миру щодо відновлення енергетичної безпеки у країні.
Про це він сказав на прес-конференції у Варшаві: “Наші польські партнери повністю поінформовані щодо ситуації в енергетичній системі України. Вже цього літа ми маємо дати підготовлений план дій у рамках Формули миру щодо повернення енергетичної безпеки в Україну”.
За кілька днів раніше повідомлялося, що навіть на засіданні Ставки обговорювали розробку плану підготовки енергетики до роботи в осінньо – зимових умовах.
Заяви, масштабні плани, прес-конференції… Лише українці продовжують сидіти без світла, а зима знову прийде несподівано, викриваючи безпорадність та порожнечу у головах керівників енергетичного комплексу країни.
З початку повномасштабного вторгнення Росії знищила більше половини енергетичної генерації України: її показник впав з 55 ГВт до оцінно 11-12 ГВт, більшість теплових і гідроелектростанцій країни зруйновано російськими ракетними обстрілами. Без опору та бою було здано ворогові найбільша в Європі Запорізька атомна електростанція.
Проте знищення української енергетичної галузі відбувається не лише під час воєнних дій. Її руйнує корупція, непрофесійна політика, незважені та некомпетентні рішення посадових осіб Міністерства енергетики.
Тому не дивно, що в умовах страшної війни керівництво Міненерго та “Енергоатому” не змогло захистити та забезпечити відновлення енергетичної галузі та атомно-промислового комплексу України.
Напевно, усі бачили, як міністр Галущенко сумно розповідає на каналах єдиного марафону про знищення ворогом енергооб'єктів. Але ніхто не бачив його звіту про “освоєні” мільярди, які мали піти на захист енергетики від ворожих ударів. Ніхто не чув його звіту про використання величезної фінансової допомоги, наданої нашими партнерами на відновлення та розвиток енергетики України.
Чим був зайнятий міністр у 2021 році, коли в Росії йшла інтенсивна, ніким не прихована підготовка до війни? Що було зроблено у перші півтора роки війни для захисту генерації та енергосистеми? Чому протягом півроку після окупації Запорізької АЕС її блоки продовжували працювати на потужності? При цьому кілька разів станція опинилася на межі тяжкої аварії. Лише відданість справі та висока кваліфікація персоналу врятували тоді країну від ядерної катастрофи.
Вищі політичні керівники держави досі не уявляють за скільки кроків від катастрофи перебувала тоді країна. А міністр та президент НАЕК “Енергоатом” із благословення інспекції ядерного регулювання у цей час заробляли гроші на експорті електроенергії, рятуючи Європу влітку від “замерзання”. Про це й досі не знають РНБОУ, Генеральна прокуратура, НАБУ, ГБР, СБУ та інші борці за чистоту наших лав?
Ці ж інстанції досі не розібралися з масштабною корупцією в енергетиці, із завищеними кошторисами та закупівельними цінами.
Можна згадати хоча б будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з додатковим мільярдним фінансуванням в обхід тендерних процедур та електронного майданчика Prozzoro. До речі, міністр Галущенко з президентом НАЕК “Енергоатом” Котіним кілька разів публічно влаштовували спектаклі із запуском цього “об'єкту століття”, хоча той дивним чином все аж ніяк не запускається.
А де нові ядерні блоки, які вже мали б працювати? Адже обіцяли обоє генія інвестиційних процесів у 2,5-3 роки їх побудувати, а з першої заяви 2020 року минуло вже 4 роки!
У цьому матеріалі я хочу обговорити не корупційні схеми, а стратегічні питання, від яких залежить виживання та майбутнє як національної енергетики, так і країни загалом. Нема електроенергії – немає країни. Може, це нарешті зрозуміють “нагорі”?
Важливою темою для кожного українця є підвищення тарифів на електроенергію. Усі добре пам'ятають запевнення президента Зеленського, що до завершення війни жодного підвищення не буде. Разом із “необхідним” стрімким зростанням тарифів із Кабміну надходить меседж, що у бюджеті відсутні гроші для виплат соціальної допомоги та збільшення пенсій в умовах потужної інфляції та девальвації гривні. До речі, керівники КМУ не пояснюють де знайшли гроші для підвищення зарплат державним чиновникам?
Запитання навіть не в тарифах як таких. Питання в тому, що вони повинні покривати, що реально покривають, і як використовуються кошти, зароблені на виробництві електроенергії та її продажу. Треба відповісти людям, чому вони не мають електроенергії, якщо вони справно платять за неї.
Багатогодинне відключення світла, пов'язане зі значним тарифним зростанням, б'є не лише за умов існування та порожніх гаманців українців. Це удар по залишках промисловості, зокрема – оборонної, робочих місць, захисту країни!
При знищенні “надійно захищеної” Міненерго теплової та гідрогенерації левова частка споживання перекривається, дякувати Богу, неушкодженими атомними електростанціями. Вартість електроенергії, що генерується ними, досить стабільна. Але керівництво Міненерго та Енергоатому пояснюють зростання тарифів необхідністю фінансувати добудову двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. Напевно, вони вже знайшли потрібні атомні реактори і навіть узгодили ціну їхнього придбання?
Йдеться про два російські реактори, які багато років тому купила Болгарія, а потім під тиском ЄС відмовилася від їх використання. Українську енергетику знову штовхають у залежність від РФ. Власне, замість лобіювання запровадження санкцій для російського “Росатому” міністр енергетики лобіює закупівлю їхнього некомплектного обладнання. Ми навіть не обговорюємо необхідність отримати дозвіл від Росатому на передачу Болгарією реакторів Україні. Питання навіть у іншому. Як щодо обіцяного владою наближення вступу до ЄС? Чи нас знову вводять в оману, чи це черговий мегарозпил мільярдів доларів та євро на об'єктах, які ніколи не введуть в експлуатацію, оскільки на території Євросоюзу є системна протидія будівництву та експлуатації російських реакторів? З питанням ядерної безпеки в Європі ніхто не жартуватиме.
І яке взагалі має відношення підвищення тарифу до будівництва нових ядерних блоків?
Великі енергетичні об'єкти, насамперед ядерні, будуються за рахунок кредиту (80-90% витрат), і поточний тариф до будівництва не має жодного відношення. Знову брехня. Повертатимуть кредити потім, років через 10-15, коли збудують блоки. Повертатимуть кредити наші діти та онуки протягом 30 і більше років після початку експлуатації нових блоків. Це у тарифах майбутніх років буде заховано вартість нових ядерних блоків. А ті, хто бігатиме у пошуках кредитів сьогодні, мають гарантувати кредитору, що ті майбутні тарифи забезпечать повернення кредиту та відсотків за ним. Хтось вірить у те, що знайдуться ті, хто повірить нашим творцям “Енергетичної стратегії – 2050”?
Наступне питання – хто і як упорядковуватиме російське обладнання? Докладно про абсурдність та злочинну небезпеку таких проектів Міненерго я розповідав раніше. Але Галущенко та Ко позиція фахівців не цікавить. Більше того, вчені та проектувальники заважають їм фальсифікувати проектно-конструкторську та кошторисну документацію, а також – “ефективно” освоювати мільярди, списуючи на війну відсутність результату.
На жаль, все це далеко за межами інтелектуального рівня та відповідальності осіб, які керують енергетикою країни. Країна на межі розгрому проектного потенціалу та наукового супроводу галузі. Найвище керівництво скотилося до рівня Остапа Бендера: "Захід нам допоможе!"
Керівництву уряду та Міненерго мабуть невідомо, що ключовим критерієм самодостатності та незалежності енергетичного комплексу країни є наявність потужних наукових та проектних установ, здатність країни самостійно розробляти та будувати енергетичні комплекси. Особливо наукова та проектна компонента важлива для атомної енергетики, де відсутність професійного проектування та наукового супроводу, навіть під час експлуатації та ремонтних робіт, може призвести до масштабних проблем.
Росія завжди намагалася перетягувати до себе українських учених-ядерників, створюючи для них найпривабливіші умови праці та її оплати. Спецслужби Росії через свою агентуру робили все можливе для компрометації та зупинення діяльності наших центрів ядерних досліджень, наукових та проектних інститутів, які працювали в енергетичному секторі.
В умовах війни та масштабної руйнації генеруючих потужностей країни, замість збереження та підтримки необхідних для відновлення енергетики унікальних наукових та проектних установ, Міненерго паралізує їхню діяльність або просто знищує, продовжуючи виконувати завдання російських спецслужб.
Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології у місті Жовті Води – єдина в Україні державна установа, яка була створена для наукового та проектного забезпечення уранової промисловості, виявилася непотрібною Міненерго. Згідно з ініційованою Галущенком постановою КМУ №910-р від 14.10.2022, установу передали до Фонду держмайна. Результат – Інститут знаходиться в організаційному колапсі та фактично припинив свою діяльність. Працівники, яких станом на 10.06.24 залишилося 51 особа, працюють онлайн, оскільки з кінця 2022 року Інститут відключено від електроенергії та водопостачання, що призвело до повної зупинки робіт. Заробітна плата востаннє виплачувалася у жовтні 2022 року. Спеціалісти, що залишилися, не можуть навіть звільнитися, оскільки в установі вже тривалий час відсутній управлінський апарат, бухгалтерська та кадрова служби.
ДП “Київський інститут інженерних досліджень та досліджень “Енергопроект” спеціалізувався на виконанні дослідницьких робіт з ядерної та теплової енергетики. Цю установу також передали до ФДМУ. Результат – скорочення штату в 10 разів, багатомільйонна заборгованість із зарплати, фактично припинення діяльності. Щоправда, уряд зупинив приватизацію і передав інститут для реанімації у СБУ. Спеціалізація СБУ далека від пошуків та проектування АЕС, тому логічніше, що контррозвідників просто зацікавило величезне приміщення у столиці.
Харківський інститут “Енергопроект” (ХІЕП) виконував масштабні проекти, пов'язані з ядерною та тепловою енергетикою. Як генеральний проектувальник, інститут реалізував проекти будівництва Запорізької та Південноукраїнської атомних електростанцій. За часів СРСР Харківський інститут “Енергопроект” був елітною проектною та науково-технічною установою, але тепер став яскравим прикладом справжніх пріоритетів та “ефективного” управління Міненерго. ХІЕП фактично не працює, лише проводить невеликі коригування старої документації. Більшість фахівців – звільнено, компетенцію комплексного проектування енергооб'єктів – втрачено.
Цензор.нет інформував про прес-конференцію керівництва останнього в Україні працюючого Київського науково-дослідного та проектно-конструкторського інституту “Енергопроект” (КІЕП) – установи, відомої далеко за межами країни, головного розробника та реалізатора проектів у галузі ядерної, теплової та відновлюваної енергетики . Керівники інституту повідомили про безпрецедентний тиск чиновників Міненерго, які намагаються заблокувати діяльність та знищити унікальну наукову установу. З метою доведення інституту до банкрутства, Міненерго та “Енергоатом” заблокували розрахунки за виконаними угодами та припинили нові замовлення. Відмовляючись знімати електронні копії, намагаються вилучити безцінну архівну проектну документацію інституту, зібрану за 90 (!!!) років його роботи, що неминуче призведе до зупинення діяльності КІЕП.
Щоб зламати опір вчених та проектувальників, чиновники Міненерго не нехтують провокаціями та зловживанням службовим становищем. Так, Інститут, визначений критично важливим підприємством для функціонування енергетики та життєдіяльності країни, подав до Міністерства енергетики список своїх співробітників для бронювання. Але замість бронювання, отримав із Міністерства повістки до ТЦК на всіх працівників, зазначених у списку.
На думку голови правління КІЕП Юрія Сапожнікова, керівництво Міненерго намагається знищити останню в національному енергокомплексі наукову та проектну установу, щоб не було незалежних експертиз авантюрних проектів, завищених кошторисів та масштабних корупційних схем. Ситуація загострюється напередодні одержання величезних ресурсів для будівництва 3-го та 4-го енергоблоків на Хмельницькій АЕС. На думку керівника Інституту, Міненерго та Енергоатому потрібні кишенькові псевдоструктури, які підпишуть для них будь-які висновки.
Колектив КІЕП благає про допомогу, щоб припинити злочинне свавілля чиновників Міненерго та не допустити знищення унікальної установи, яка працює в енергетичній галузі.
Якщо взяти перелік підприємств енергетики, які перебувають в управлінні Міненерго, важко знайти компанії, які стійко розвиваються і мають перспективи для зростання. Звідси можна зробити невтішні висновки щодо перспектив галузі як такої. Регулярні відключення світла, підвищення тарифів, провал підготовки до опалювального сезону, масштабна корупція – це неповний перелік досягнень чинної команди Міненерго. В умовах цілеспрямованого знищення Росії енергетичної інфраструктури України, руйнування маневрових потужностей та кризового стану енергосистеми не можна дозволити ще й ліквідувати залишки вітчизняної науки.
Не треба сподіватися, що війна все й усім спише.
Вже понад два роки медіа-простір охоплює інформація, що енергетикою керує організоване злочинне угруповання, яке очолює колишній народний депутат, який, до того ж, є керівником агентурної мережі нашого ворога в Україні.
Ті, кого звинувачують, мовчать, не звертаються до судів та прокуратури. Але найстрашніше – мовчать керівники країни, мовчать спецслужби. Енергетикою справді керують служби ворога через своїх ставлеників? Або все добре, все це вигадки – енергетика в руках порядних людей, відданих Україні (ну, припускаються помилок, з ким не буває). Ну хоч щось скажіть! Тисячі енергетиків, відданих своїй Батьківщині, борються за неї, рятують її ціною свого здоров'я та життя. Їм дайте відповідь, хто ж ними керує?
Що чекає на електроенергетику України? Вона встоїть і разом із нею вистоїть Україна? Питання сьогодні може стояти лише так. Іншого не дано. Ігри закінчуються. І найменше зараз потрібні “гарні” заяви та заклики. Потрібні справи, потрібна повна мобілізація сил та інтелекту, щоб урятувати ситуацію. Чи є таке розуміння “нагорі”? Або як завжди, життя покаже…
