Шевченківський суд Києва ухвалив вирок мешканці Херсона, яка працювала в окупаційному “Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ Херсонської області”.
Жінка не лише визнала провину, а й активно допомагала слідству у викритті інших колабораціоністів. Попри це їй доведеться відбувати 5 років за ґратами. Але це покарання значно менше, ніж передбачено законом. У Кримінальному кодексі йдеться про термін від 12 до 15 років за зайняття посади у незаконному правоохоронному органі на окупованій території.
Пом'якшення покарання за колабораціонізм, згідно зі статтею 69 Кримінального кодексу, українські суди вже з недавніх пір застосовують, хоч і з подання прокурора. Нині вирок у цій справі чи не найсуворіший за такий злочин.
Жінку судили у закритому судовому засіданні. До обвинуваченої вжито заходів безпеки. Вона також проходить свідком з низки подібних кримінальних проваджень. Чим ми й скористалися, побувавши на відкритому слуханні, де вона давала свідчення як свідок.
"ФСБ вибивала двері"
Ганні (ім'я змінено з міркувань безпеки – ред.) близько 30, дітей не має, проживала у цивільному шлюбі. До окупації працювала старшим оперуповноваженим інформаційно-аналітичного центру управління карного розшуку ГУ МВС у Херсонській області.
У судовому засіданні Ганна розповідає, що 24 лютого 2022 року СБУ, поліція, нацгвардія, прокуратура та військові виїхали з Херсона. Деякі військові частини залишилися і намагалися відбити Антонівський міст, щоби не дати росіянам зайти до міста.
Зі свідчень обвинуваченої, 24 лютого вона прибула до місця служби у зв'язку з оголошенням бойової тривоги та виконувала наказ керівництва на знищення службової документації. Після цього жіночий особовий склад відпустили додому та сказали чекати на подальші інструкції. Пізніше того ж дня надійшло повідомлення, що на Херсонщині оголошено евакуацію. Від керівництва вона дізналася, що евакуація є добровільною та самостійною, тому відмовилася і вирішила залишитися в Херсоні, оскільки її сім'я не має власного автомобіля, її батько інвалід III групи і на той час лікувався, а мати має захворювання серця.
На початку березня Херсон окупували. Військові РФ захопили всі правоохоронні установи і, дізнавшись дані співробітників, почали їх шукати, вважаючи, що вони чинитимуть опір нової влади.
18 травня 2022 року військова адміністрація представила керівником окупаційного МВС у Херсонській області генерала Володимира Ліпандіна. Це колишній голова поліції Черкаської області, який під час Революції гідності у 2014-му організовував титушок та керував затриманням місцевих активістів. Після зміни влади він втік до анексованого Криму, де займався охоронним бізнесом.
На запитання щодо примусового працевлаштування до окупантів Ганна відповідає ствердно. До працівників української поліції окупанти приїжджали додому із пропозиціями, а потім погрозами змушували до співпраці. Обвинувачена розповіла, що їй відомо, що деяких правоохоронців, які відмовлялися працювати з окупантами, вивозили в застінки і чинили на них фізичний та психологічний тиск.
Опинившись у пастці, Ганна нібито неодноразово писала рапорти до керівництва, просячи сприяти її виїзду на підконтрольну територію України, але вони залишалися поза увагою. Двічі жінка намагалася виїхати самостійно із окупованого міста, проте на блокпостах її не пропускали. До неї та її цивільного чоловіка кілька разів приходили представники окупаційної влади, психологічно тиснули, проте вона відмовлялася співпрацювати. Проте, коли почали загрожувати фізичною розправою її батькам, вона вимушено погодилася.
– Працівників управління карного розшуку ГУНП у Херсонській області, які залишилися у місті Херсоні, було примусово залучено до співпраці з Російською Федерацією. До них і, зокрема, до мене ФСБ приїжджала, вибивала двері… Так, це було примусово. Це про тих, кого я знаю (…) Я пішла працювати, бо були погрози моїм батькам. Крім того, не було матеріальної можливості проживати. Було завезено російські продукти харчування та лікарські засоби. В мене батьки-інваліди. Вибачте, як порядна дочка пішла порушувати закон... Почала обов'язки, заробила грошей. Змогла витягнути батька, якого пролікувала, який зараз перебуває за межами нашої держави, виїхав... І відклала грошей, щоби можна було дочекатися, коли деокупують місто Херсон.
"Як такого законодавства не було"
У період з 23 червня по 30 червня 2022 року Ганна обіймала посаду “тимчасово виконуючої обов'язки інспектора групи кадрового забезпечення експертно-криміналістичного центру” при “ГУ МВС Херсонської області”, у період з 30 червня по 19 липня 2022 року – “тимчасово виконує обов'язки начальника групи кадрового забезпечення експертно-криміналістичного центру”. 19 липня 2022 року, як стверджує жінка, її проти її волі та без її відома перевели до Головного управління Міністерства внутрішніх справ Херсонської області за окупаційної влади на посаду “тимчасово виконуючої обов'язки заступника начальника управління по роботі з особовим складом”.
На останній посаді вона перевіряла накази про призначення, звільнення та переведення співробітників окупаційної поліції, займалася статистичною звітністю та доповідала керівництву про укомплектованість кадрами.
Для тих, хто в органах раніше не працював, оголошували набір і люди приходили до райвідділів та писали заяви про прийом на роботу. Чи всі вони це робили добровільно, Ганна не знає.
– Я не бачила, як хтось приходив. Не можу сказати, що цю чи іншу особу привезли силою і змусили писати цю заяву. Це не входило до моєї компетенції. Я це не займалася. Можу сказати, що в експертно-криміналістичному центрі були особи, які добровільно приходили та подавали заяви на працевлаштування… Коли я прийшла до главку, було призначено понад 500 осіб, а коли звільнялося – близько 1200, які працювали, і 80-90 вже було звільнено. за власним бажанням.
29 серпня 2022 року генерал Ліпандін підписав наказ про затвердження штатної структури ГУ МВС у Херсонській області та наказ про створення райвідділів – загальна чисельність мала становити 6500 осіб. Проте реально на той час, як розповідає свідок, працювало близько тисячі. Яке було співвідношення професійних поліцейських та звичайних цивільних Ганна відповісти не змогла.
За словами жінки, звільнитися можна було лише за згодою керівника, якщо останній не підписував заяву на звільнення, її ніхто не розглядав.
Жінка підтвердила, що іноді накази про призначення виносилися щодо осіб, які не знали про своє працевлаштування та на роботу не виходили. На допиті в суді вона згадала два такі випадки.
У бухгалтерію надавалися накази щодо призначених осіб. Кадровики складали таблиці відвідування роботи. Між таблицями кадровиків та наказами про призначення виявляли розбіжності. За наказом люди є, а таблиці кадровиків немає. Встановлено кілька фактів, коли працівника було призначено, але не виходило на роботу, бо нібито не знав про його призначення. Тоді людину просто звільняли за дисциплінарну провину. Ганна називає випадок, коли роботу прогулювала подружня пара. Також у відомчому дитсадку МВС двірник знав про працевлаштування, але не з'являвся на роботі.
Остаточно законодавство РФ мало почати діяти після референдуму. На той час в окупованому місті панував свавілля.
- Як такого законодавства не було. Представники, яких надіслали із РФ, хотіли, щоб ми вже працювали за російськими законами. Працювали за російськими законами слідчі управління у зв'язку з тим, що заводили справи за статтями, які прописані в Кримінальному кодексі РФ. Ми як кадровий підрозділ не користувалися федеральним законом щодо кадрового забезпечення, бо була суперечність... Буде референдум, тоді, будь ласка, змушуйте нас працювати за російськими законами. А доти ми не будемо (…) Як мені потім говорили, “ми працюємо зараз, щоб наводити лад у місті у зв'язку з тим, що немає поліції, потім працюватимемо за російськими законами”.
12 вересня 2022 року Ганна звільнилася з поліції, як вона стверджує, за власним бажанням, оскільки у неї виник конфлікт з представниками РФ.
– Я не погоджувалась із чинним законодавством і тим, що в Херсоні хотіли провести референдум. Я не підтримувала тієї влади і те, що Херсон був окупований. У зв'язку з цим рішення було звільнитись (…) При звільненні я на свою флешку скинула всю службову інформацію, яка стосувалася кадрового підрозділу: усі накази, таблиці, штатки… Усю інформацію зберегла та передала до Служби безпеки України.
Жінка сама прийшла до правоохоронців. І ті від допомоги не відмовилися, але запропонували вилучити ці документи під час обшуку вдома. Того ж дня ввечері на обшуку жінка добровільно видала свій робочий ноутбук, флешку та мобільний телефон. 30 листопада 2022-го її офіційно затримали.
На флешці були документи про призначення поліцейських, таблиці зі списками працівників. Тепер у судах над колабораціоністами Ганна пояснює походження цих документів. За кілька тижнів до вироку вона дала свідчення у суді щодо одного такого співробітника окупаційної поліції, наказ про призначення якого був на флешці. Самого обвинуваченого Ганна не знала, і вони познайомилися вже після затримання, коли їх обох конвоївали на продовження терміну досудового розслідування.
Ганна просила взяти до уваги, що, ризикуючи власним життям та здоров'ям, зібрала та передала українським спецслужбам усю можливу службову інформацію про понад 1000 осіб, які співпрацювали з окупаційною владою.
Суд врахував явку жінки з визнанням, її щире каяття, активне сприяння слідству злочину, скоєння нею злочину внаслідок збігу тяжких особистих обставин, негативне та критичне ставлення до вчиненого. Тому суд погодився призначити покарання нижче за нижчу межу, встановлену в санкції закону.
Жінку засудили до 5 років позбавлення волі із забороною на 10 років обіймати посади у правоохоронних органах, без конфіскації майна. Наразі понад півроку свого тюремного терміну обвинувачена вже відбула на попередньому ув'язненні.
