14 грудня 2023 року сталася найважливіша подія — лідери країн Європейського Союзу вирішили розпочати переговори з Україною щодо вступу до ЄС. Це велике досягнення українського народу, але рішення Європейської Ради насамперед є політичним. Насправді ж шлях до початку переговорів передбачає низку технічних і, як виявилося, політичних кроків.
Для початку переговорів Європейська комісія мала підготувати проект переговорної рамки — визначити принципи та процедури переговорів щодо вступу до ЄС. Європейська комісія розпочала роботу над рамкою у січні та 12 березня офіційно представила Раді ЄС пропозиції щодо проекту переговорних рамок для України та Молдови.
Паралельно Єврокомісія розпочала скринінг, тобто аналіз законодавства України на відповідність праву Європейського Союзу, який, до речі, може продовжуватись і після початку переговорів. Щоб підготуватись до цього процесу, Україна заздалегідь провела самоскринінг, який дозволив визначити стан адаптації нашого законодавства до європейського.
Слід пам'ятати, що Україна мала виконати низку рекомендацій Європейської комісії, прогрес яких оцінять на саміті ЄС 19 березня, що було умовою для початку переговорного процесу. З цією метою Кабмін на своєму засіданні затвердив План заходів щодо виконання рекомендацій Європейської комісії, які наша країна отримала у листопаді минулого року у рамках Пакету розширення Європейського Союзу.
Крім того, Верховна Рада ухвалила законопроект про добропорядний лобізм, що також було однією з додаткових вимог Єврокомісії для відкриття переговорів. Водночас у ряду експертів залишилися зауваження щодо ухваленого закону: зокрема, у поточній редакції немає ефективних стимулів для детінізації суб'єктів лобіювання, що наприкінці не сприятиме створенню та розвитку ринку лобізму в країні. Також закон несе ризики для організацій громадянського суспільства, адже не відомо, як деякі положення про комерційний інтерес будуть застосовуватись на практиці. Зрештою, легалізація лобізму не має стати суто формальним виконанням рекомендацій Єврокомісії.
Власне, процес підготовки переговорної рамки також не обійшовся без інцидентів і політичних інтриг. Спочатку президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн заявила, що рамка для переговорів про вступ України до ЄС не буде готова до європейських виборів, які відбудуться на початку червня. Хоча українська сторона стверджувала, що про якісь труднощі підготовки тексту до березня йшлося.
Згодом президент виконавчого органу ЄС змінила свою позицію і підкреслила, що рамку все ж таки представлять у середині березня. Західні медіа пов'язують це з виборами, адже Урсула фон дер Ляйєн планує переобратися головою Європейської комісії. Джерела Politico зазначають, що ці спроби відстрочити подання переговорної рамки виглядали як комбінація тиску з боку її власної політичної групи, Європейської народної партії та кількох країн ЄС. Проте тиск групи послів ЄС, переважно зі Східної Європи, змусив фон дер Ляйєн повернутися до початкових зобов'язань. Додатково це підтвердив представник Європейської комісії Ерік Мамер.
Під час підготовки переговорів виник ще один неоднозначний момент, який стосується скоріше внутрішньополітичної ситуації в Україні. 29 лютого європейський комісар з питань розширення Олівер Варгєї опублікував лист від лідера фракції «Європейська Солідарність» Петра Порошенка з проханням останнього вплинути на уряд України, щоб припинив «дискримінаційну практику» не випускати за кордон опозицію.
По суті Петро Порошенко поскаржився угорському єврокомісару про утиски опозиції в Україні, що, на думку п'ятого президента України, не відповідає критеріям членства в ЄС. Через цей лист віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина звинуватила Порошенка у спробі зриву євроінтеграції, назвавши такий крок виявом найвищого цинізму.
Сподіватимемося, що скандальна ситуація не матиме далекосяжних наслідків. У цьому контексті Стефанишина висловила сподівання, що затягувань у євроінтеграційному процесі не буде. Втім, українські експерти зазначають, що ворожнеча між командами Порошенка та Зеленського здатна нашкодити Україні та її майбутньому.
Політичні спекуляції навколо євроінтеграційного процесу є неприйнятними.
Отже, далі вже підготовлений текст переговорної рамки винесуть на розгляд держав-членів ЄС, які мають ухвалити фінальне рішення. Скликання міжурядової конференції вважається фізичним початком переговорів щодо вступу України до Євросоюзу. Міжурядова конференція — це власне переговори між представниками країн-членів, спеціальна процедура досягнення рішень поза дебатами у Раді ЄС. Метою Міжурядової конференції є переведення досягнутих політичних домовленостей у юридичну площину.
Однак, за даними ЗМІ, схвалення переговорних рамок може затягтися на кілька місяців і відбутися після виборів до Європарламенту в червні. Однією із причин називають бажання низки країн, щоб Україна та Молдова не випереджали на шляху до членства в ЄС Боснію та Герцеговину. Водночас Київ та Брюссель розуміють важливість прийняття ключових рішень щодо розширення у період бельгійського головування у Раді ЄС.
З 1 липня в ЄС розпочинається головування Угорщини, що може підвищити ризики відкладення початку переговорів. Хоча Європравда зазначає, що Угорщина сама не в захваті від перспективи приймати рішення щодо українського питання, оскільки загальмувати процес швидше не вдасться через відсутність союзників, а допустити це — означатиме для Будапешта політичне приниження. .
Тому зараз ми перебуваємо на етапі затвердження переговорної рамки, що в умовах російського вторгнення свідчить про значний прогрес України. Варто наголосити, що переговори передбачають важкий шлях реформ, перевірок та звітів, вимагають згуртованості політичного середовища та громадянського суспільства.
На практиці переговорні рамки для країн, що вступили чи вступають до ЄС, структурно схожі, але мають особливості кожного кандидата. Переговори передбачають постійний моніторинг відповідності країни керівним принципам чи Копенгагенським критеріям. Україні доведеться опрацювати понад 35 переговорних розділів, які об'єднані у 6 кластерів.
Крім фундаментальних розділів («Судноводство», «Юстиція, свобода, безпека», «Публічні закупівлі», «Статистика» та «Фінансовий контроль»), які відкриються першими та будуть закриті останніми, наприклад, Україна має провести глибоке реформування за стандартами ЄС сектор про антимонопольну політику (кластер «Внутрішній ринок») тощо. Переговори щодо кожного блоку відкриваються після того, як країна досягне необхідних початкових показників, а робота над кожним розділом ведеться окремо із встановленими бенчмарками.
Частина секторальних реформ вимагатиме політичної, технічної та фінансової допомоги з боку Брюсселя. Україні необхідно створити адміністративну та інституційну інфраструктуру, яка відповідає законодавству ЄС у цих сферах, імплементувати закони та стандарти ЄС (acquis).
Українське керівництво має амбітні плани завершити процес переговорів за два роки. Чи можливий такий реактивний темп з огляду на досвід інших країн покаже час. Однак на тлі повномасштабної війни відстоювання українських інтересів при вступі до ЄС зі збереженням партнерських відносин з нашими сусідами потребує консолідації політичного середовища, ефективної роботи владних інститутів та залучення громадянського суспільства.
Підтримка українцями вступу до ЄС постійно зростає і зараз становить 84%. Тому на цьому складному етапі важливо зберегти єдність та не допустити розчарування у європейському курсі нашої країни.
