Куди зник ставленик російських бандитів народний депутат Валерій Дубіль після російського вторгнення?

Мало хто пов'язав дві, здавалося б, різні події – втеча із зали суду за кордон колишнього заступника міністра Олега Авер'янова та зникнення з інформаційного поля народного депутата Валерія Дубіля. А тим часом зв'язок є, причому прямий.

Обидва – представники одного і того ж злочинного угруповання, яке зародилося у провінційному місті Прилуки Чернігівської області у середині дев'яностих. Ця ОЗУ мала назву «Європа» — так називався дискоклуб у центрі міста, одне з перших підприємств «європейців». Згодом дискоклуб закрили, а приміщення кінотеатру, збудованого незадовго до цього за державні гроші, Валерій Дубіль разом із компаньйонами успішно приватизували.

Шлях ОЗУ «Європа» до успіху відповідає сюжету російської бандитської саги «Бригада». З тією різницею, що її ключові учасники були пов'язані не школою, а службою на прилуцькому аеродромі стратегічної авіації, з крадіжки металу та ПММ, на якому і почався їхній шлях до успіху. Один із них на цьому шляху загинув, четверо решти – вижили й досягли чималих успіхів. Ключовим персонажем угруповання називають саме Валерія Дубіля, який, хоч і не був військовим, але ставлення до аеродрому таки мав – його батько там був прапорщиком. Сам же Валерій Дубіль починав рядовим приймальником металу на одній із скупок, які належать майбутнім «європейцям». Потім щось раптом сталося, і він різко підвищив статус угруповання, доростячи до одного з її лідерів. До речі, попри старання решти трійці (згаданий уже Олег Авер'янов, Анатолій Мірошниченко та Сергій Варнавський) пробитися у велику політику, нардепом став лише Дубиль. І продовжує бути вже майже двадцять років. Інші теж причетні до політики, але вище за місцеві та обласні ради так потрапити не вдалося нікому з них.

Що саме сталося у середині дев'яностих, що саме зробив Валерій Дубіль, щоб зробити такий різкий ривок у бандитській кар'єрі – документально не підтверджено. Ходять різні чутки, але перед тим, як поринути у глибоку історію, треба нагадати ще дві речі. Перша – Валерій Дубіль є щирим прихильником Російської православної церкви, яка досі називає себе УПЦ МП. Саме завдяки його зусиллям перехід церков РПЦУ на Чернігівщині до Православної церкви України практично не відбувається. І друга річ, яка важлива як у контексті прихильності Дубиля російської церкви, так і в контексті його біографії – коли російські війська оточили його рідне місто та окупували практично всю Чернігівську область, Дубиль зник. Зникла також верхівка міської влади Прилук, які є ставлениками та повністю підконтрольні Дубилю. З'явилися вони лише тоді, коли стало зрозуміло – бліцкриг провалився, і «визволення» не відбудеться.

Дев'яності: початок

А тепер поринемо в історію. Де буде все, як у «Бригаді», тільки набагато брудніший, кривавіший і підліший. Тому що шлях Валерія Дубіля з медбратів, яким він попрацював кілька місяців у місцевій лікарні після закінчення місцевого ж медичного училища, до народних депутатів України, заступників голови партія «Батьківщина» та однойменної фракції в парламенті, голови комітету з медицини тощо, вистелений кров'ю, підлістю і всім, що супроводжує бандитів, хоч би що там показували в кіно. До того ж все це контролювалося і контролюється московською «братвою», що спостерігає від якої в один момент став Дубиль спочатку в Прилуках, а потім в області та за її межами – ОЗУ «Європа під кінець дев'яностих контролювала ринок металобрухту в семи областях України.

Треба розуміти, що на початку дев'яностих місто Прилуки контролювали аж ніяк не майбутні «європейці» — у місцевому кримінальному світі вони були звичайними «баригами», які платили данину «даху». Основні потоки в місті контролював виходець із Прилук, мешканець Москви Ігор Круглов (Солнцевська ОЗГ), він же й призначав «дивлячих». І Валерій Дубиль на цих «дивлячих», не кажучи вже про самого Круглова, міг подивитися тільки здалеку, або відстібаючи належну винагороду.

Історія давня, але, за наполегливими чутками, Дубіль спочатку ходив під ще одним видним членом місцевої ОЗУ, яка незабаром стала «Європою» Чебикіним. Той згодом загинув за дивних обставин у ДТП, але нас він цікавить лише в тому плані, що Дубиль, який працював в одному з Чебикінських пунктів прийому металу, зробив щось, що різко підвищило його статус і він увійшов до бригади ще одного авторитету – Сергія Варнавського, яка боролася із конкурентами. Це не більше, ніж чутки, але вони вперто мусуються в місті досі – тут стверджують, що Дубиль особисто усунув кількох незгодних з діяльністю, що проводиться ОЗУ «Європа». І нібито на цьому ґрунті у нього «потек дах» — юний Валерик вдарився у релігію. Але занять своїх не покинув, проте.

Бандитська сага провінційного містечка сама по собі захоплююча, але вона нічим особливим не відрізнялася від інших історій подібного роду. ходили під Ігорем Кругловим (прізвисько «Шпала»). Прилуки, але раптово підприємства, що відстібали винагороду Круглову, перестали платити. Вони змінили «дах», яким стали «європейці». Круглову довелося відмовлятися майже від того, що він контролював.

А господарями стали «Європейці», які не тільки не загинули в боях з конкурентами, а й стали силою, з якою почали рахуватися не лише у Прилуках, а й у Києві, та в інших великих та цікавих з погляду ресурсів містах. , «Європейці» сильно диверсифікували свій бізнес: почали займатися нафтою, газом, імпортом-експортом продуктів і так далі. Перші ролі в угрупуванні потужно вийшов Валерій Дубіль, потіснивши і Мірошниченка, а Варнавського, під якими ходив раніше.

Водночас виявилося, що на ОЗУ «Європа» працює не лише місцева міліція та прокуратура – ​​у них з'явилися зв'язки на рівні МВС, Центрального апарату СБУ та Генпрокуратури. І заслуга в цьому належить насамперед саме Дубилю, який мав уроджений талант до корумпування чиновників.

Російські бандити та зліт Дубіля

Вийшло все це у нього не просто так – він заручився підтримкою Солнцевського ОЗУ. Тієї самої, з Москви. Яка швидко вирішила питання з Кругловим, і Валерій Дубіль зробив різкий ривок у бандитській ієрархії, а й у політиці.

З ким саме мав справу Дубиль у «сонцівських» — невідомо. Але саме вони «порадили» юному авторитету вступити до партії Юлії Тимошенко, а остання, за наполегливими чутками, прислухалася до рекомендації «старших товаришів» із Москви. Чи брав у цьому процесі участь Семен Могилевич – невідомо. Але факт тісної співпраці Тимошенко та Могилевича свого часу був секретом полішинелю.

Потім Валерій Дубіль та кілька відомих «європейців», серед них Олег Авер'янов та Сергій Варнавський, десантувалися в Києві. Де підм'яли під себе ринки на Троєщині, які належали авторитету Валерію Прищику, який тимчасово помер. Як там було насправді з його смертю – невідомо, але ТОВ «Ринок-1», засноване Прищиком і яке володіє величезними торговими площами, раптово виявилося власністю «європейців». Принаймні у двох із них – Дубіля та Авер'янова – у трудових книжках красуються записи про роботу там заступниками директорів. Навряд чи такий фокус був по зубах жорстоким і безпринципним, але все ж таки провінційним діячам поодинці. Говорять, що сильно допомогли «сонцівські». Не за спасибі, звісно. Чи поширюється ця подяка на сьогоднішній день – питання риторичне.

Описуючи подвиги Валерія Дубіля, більшість авторів зосереджуються на подробицях злочинів, завдяки яким майно переходило до рук «європейців». Вони справді захоплюючі – чого варта лише смерть того ж Прищика, який схопив понад десяток куль у дворі шпиталю МВС (!) або вбивство директора Прилуцького птахокомбінату Василя Дегтяря у під'їзді його ж будинку, за те, що той відмовився продати акції «європейцям» та призначити Олександра Дубіля (батька) директор комбінату. Захоплююче чтиво та перелік всього, що опинилося в руках Валерія Дубіля та його спільників наприкінці дев'яностих та на початку нульових. Все це цікаво, але ключове питання не в цьому. А в тому, хто стоїть за ним. Хтось «розрулив» питання з бригадою Прищика, хтось прикривав Дубиля після його візиту до Москви в середині дев'яностих, хтось остаточно врегулював претензії між ним та Ігорем Кругловим, який також працював на Солнцевську ОЗУ.

Одну із гілок Солнцевської ОЗУ контролював Семен Могилевич, який став після свого зникнення напівлегендарною особистістю. Він же просував в українській політиці та давав заробити на російському газі нинішній шефіні Дубіля по партії. Чи рекомендував він особисто Юлії Тимошенко допомогти Дубилю пробитися до нардепів – невідомо. Але відомо, що Солнцевські не розгромлені, як це неодноразово заявляли російські силовики. Їх представники, як і раніше, контролюють значну частину економіки Росії та мають величезний вплив на її владу. Чого вартий хоч Андрій Скоч («Скотч»), який засідає в Держдумі і курирує «зв'язки із співвітчизниками в СНД», який у дев'яностих був видним представником «сонцівських».

Яку роль у цих «зв'язках» відіграє колишній «дивлячий» за Прилуками, а нині заступник голови парламентської фракції «Батьківщини» Валерій Александорвіч Дубіль – можна лише здогадуватись.

Той, хто дивиться за УПЦ МП

Одна з цих ролей Валерія Дубіля – МП, який дивиться за УПЦ. Принаймні за приходами цієї проросійської секти у північних областях. Це саме завдяки йому жодна велика парафія УПЦ МП за два з половиною роки великої війни не змінила конфесію. Це завдяки саме йому влада Чернігівської області настільки прихильна до відверто проросійських попів.

Адже Солнцевські не просто збереглися в Росії – вони зрослися з владою. А РПЦ ще нещодавно була найбільшим постачальником до Росії та тодішньої «СНД» алкоголю та цигарок. Вона заробляла на цьому мільярди. А налагоджували постачання, продаж та усували конкурентів «сонцівські». І таким чином отримували контроль над верхівкою РПЦ. Яка ситуація зараз, коли РПЦ, влада, ФСБ і бандити в Росії сплуталися в суцільний клубок – невідомо. Але відомо, що РПЦ тісно тримає у своїх обіймах свою українську філію – УПЦ МП. Одним із стовпів якого є Валерій Дубіль.

До речі, у 2014 році ходили чутки, що на території Густинського монастиря (за 10 км від Прилук) знайшли склад зі зброєю. Монастир належить, природно, до УПЦ МП, а Валерій Дубіль – його головний патрон та спонсор. Скандал тоді швидко зам'яли, але в березні 2024 року, коли під Прилуками стояли російські війська і на підступах до міста велися бої, настоятелька монастиря відмовилася виконати пряме прохання начальника місцевої ВДА - зателефонувати в дзвін, щоб бійці місцевої ТРО, що потрапили вночі в засідку зорієнтуватися. Скандал знову дуже швидко зам'яли. При цьому, як то кажуть, на ВГА та керівництво ТРО було чинено дуже жорсткий тиск зверху. Поліція теж не втручалася, а СБУ взагалі вдала, що ні до чого.

А після того, як росіян вибили з області, в монастирі, як ні в чому не бувало, з'явився Дубиль, якого не було видно весь березень місяць – саме в кінці росіяни були змушені драпати.

Чому і куди зник Дубиль на початку вторгнення?

Разом із Дубілем наприкінці лютого 2022 року зникла й частина керівництва міста Прилуки. Зокрема, мер Ольга Попенко, яка є відвертою шісткою Дубіля. Зникла також та частина верхівки області, яка контролюється Валерієм Дубілем. Виникли вони тоді, коли стало зрозуміло, що «визволення» забуксувало і, швидше за все, його не буде.

Але сам Валерій Дубиль не виникав у публічному просторі до кінця березня, коли ситуація із «СВО» остаточно стала ясною. Де він був весь цей час і що робив – можна лише здогадуватись. Але в московських церквах (принаймні – у Чернігівській області) не звучало закликів до опору, а деякі попи (ті, що дурніші) взагалі проповідували «братню любов» і «неопір», розповідаючи, що «все утворюється». Все й утворилося – нікого так і не притягнули до відповідальності. Більше того – вони ігнорують закон, який вимагає перейменувати церкву в РПЦВУ, а Валерій Дубіль та його колега по парламенту Павло Халимон (теж виходець із Прилук, але депутат від «Слуги народу») ведуть активну роботу серед влади та УПЦ МП, спрямовану на зрив переходу парафіян цієї церкви у ПЦУ.

Це – те, що лежить на поверхні. І це – мала частина того, що ми знаємо. , яких планував залучити для організації перемоги на президентських виборах Юлії Тимошенко. показувала - ні Юлі, ні комусь іншому на цих виборах нічого не світить, тому Дубіль просто не став викидати гроші.

2022 року до СБУ вже питань не виникало – згадайте, скільки співробітників служби відверто перейшли на бік росіян, а її голова також десь загубився, як і Дубиль. Але 2024 року СБУ так само вдає, що Валерій Дубиль не зникав на цілий місяць, коли росіяни стояли під Києвом, що підконтрольні йому попи УПЦ МП не здавали українських патріотів російським окупантам, що УПЦ МП досі молиться у своїх церквах за Кирила Гундяєва.

Чим усе це закінчиться – невідомо. До речі, зараз Дубиль десь пропав. Після того, як у «Єдиному марафоні» показали сюжет про незаконно споруджений будинок у заповідній зоні, який належить Дубилю, він дивно затих. Можливо, готується втекти за своїм подільником Авер'яновим, можливо, йдуть якісь торги з владою. Але, як би там не було, влада чомусь не згадує Валерію Дубилю зв'язку із Солнцевською ОЗУ та відвертим обслуговуванням російських інтересів на церковній ниві. Те, що показали по телевізору - безневинна витівка в порівнянні з справжнім станом справ.