Робилося все це через керовану Наглядову раду, як і в кейсі Ілона Маска, але в Україні все більш епічно: російські кошти, махінації та корумповані правоохоронці.
У Теслі стався сильний скандал. І зараз не про те, що Маск довбає кетаміном і підсаджує на наркоту своїх менеджерів. Мова про інше. Згідно з домовленістю ради директорів, за досягнення певних кіпіай Маск повинен був отримати акції Тесли на суму більш ніж 50 мільярдів доларів.
Про це повідомляє сайт Izdato у розслідуванні
Після того, як кипіай були частково виконані (але цього було достатньо згідно з умовами угоди), на компанію подав позов один із акціонерів. На його думку рада директорів дуже сильно залежала від Маска і могла, якби була незалежною, прийняти більш виважене рішення про розмір виплат. Суд став на бік акціонера і тепер Маск не може отримати гроші, принаймні, якщо рішення не скасують в апеляції.
Не оцінюватиму рішення суду, і чи коштував Маск тих мільярдів. Оцінюватиму логіку.
Перше, що ви зможете згадати про такі премії в Україні, здається, це кейс із премією Коболєва. Але це лише здається. Тому що для незалежних членів Наглядової ради Нафтогазу Андрій Коболєв був ніхто. Просто якийсь український менеджер. Вони не заробляли гроші разом, не були пов'язані давніми стосунками. Та й за рівнем для Амоса Хохштайна (багаторічний радник Байдена) або Клер Спотісвуд (глава британського газового аналога української НКРЕКУ) Коболєв був просто одним із директорів в одному з підприємств. Впливати на позицію Амоса Хохштайна загалом складно і першим людям у Вашингтоні, куди там є директорам українських держкомпаній. Впливати на рішення Наглядової ради Коболєв ніяк не міг. Наразі цей вплив якось там намагається довести у ВАКС Спеціальна Антикорупційна Прокуратура, але вдається не дуже, бо навіть допитувати членів Наглядової Ради САП не бажає. Тому що вони заперечують вплив. Про залежних членів Наглядової Ради Нафтогазу навіть не говоритиму, їх призначав Гройсман, який з Коболєвим воював. Проте, за премію проголосували і вони.
На відміну від цього у раді директорів Тесли були давні друзі та давні бізнес-партнери Маска, і навіть брат Маска. І саме тому суд став на бік акціонерів і ухвалив рішення, що рада директорів від Маска була залежною. А тому угода не є справедливою стосовно інших акціонерів.
Тому для нас це приклад в іншій справі. У справі про виплату членами Наглядової Ради банку Авангард премії самим членам Ради, які одночасно були й акціонерами банку. Тобто це був їхній банк. Йдеться про Макара Пасенюка та Костянтина Стеценка.
Ще раз нагадаю кейс Авангарду. У Авангарді були ОВДП якими володів ощадбанк Росії. В Авангарді вони були, тому що ОВДП процесувала компанія ICU, якою володіли ті самі люди, що й банком Авангард. Під час націоналізації ЧОМУ ці ОВДП не відійшли державі. Ну, так сталося. А залишилися у компанії ICU, відповідно і виплати з ОВДП йшли в Авангард. Потім, коли держава вирішила такі отримати ці ОВДП, дуже зручно з'явилося рішення про арешт цих ОВДП від Подільського райвідділу, Подільської прокуратури та місцевого суду. Відповідно й виплату отримав Авангард. Який її нікому не віддав, а вклав у депозитарні сертифікати НБУ, отримав за ними виплату десь у 860 мільйонів гривень.
Після цього Наглядова Рада вирішила виплатити премії Наглядовій Раді. Чому не одержати дивіденди? Тому що це заборонено через війну. Тож аби обійти заборону вирішили виплатити премії. Три члени НР отримали по 6 000 гривень, а два члени – Макар Пасенюк та Сергій Стеценко по 290 000 000 гривень. За дивним збігом власниками банку Авангард були Макар Пасенюк та Костянтин Стеценко. Пояснити чому три члени НР отримали по шість тисяч гривень, а два члени сотні мільйонів гривень Авангард не зміг. У чому був внесок цих людей? Вони зробили рішення суду та подільської прокуратури, корумпувавши сміття, прокурора та суддів? Ні, вони це визнавати відмовляються. Вони якось там керували грішми мудро? Ні, вони просто вклали їх у звичайний інструмент. Тож за що винагорода? ПАТАМУ ШТА ПАТАМУ. НБУ вліпив Пасенюку та Стеценку погану репутацію і сидіти в НР Авангарду вони тепер не можуть.
Але питання щодо повернення грошей державі, півмільярда гривень – не жарти. Пасенюк та Стеценко тримали у себе чужі гроші. Наші гроші. Відповідно і прибуток із цих грошей вони отримувати не мали права. І маємо цей прибуток повернути. Звичайно про розслідування від правоохоронців не йдеться, тому що можна ж вийти на самих себе (навряд чи районна прокуратура заарештовувала 9 мільярдів ОВДП на власний розсуд). Чекати на кримінальне переслідування в такому разі в нашій країні не варто, бо генпрокурор Костін морозиться від цієї справи активно.
Наразі Кабмін намагається повернути ці гроші до господарського суду. Ага ну типу як із Маском. Але ви всі й так знаєте про наші суди, тож поки що у Кабміну не надто виходить. Причому наш кейс набагато простіший. Не треба навіть доводити, що акціонери якось впливали на Спостережну Раду. Вони самі були в СР і виплатили гроші самі собі.
Дуже раджу українським суддям дивитися у цій справі не у власну кишеню, а на рішення Канцлерського Суду штату Делавер щодо Маски. Передові практики в господарських справах.
А Кабінету Міністрів бажаю успіхів. Бо кажуть, що у нас грошей немає на війну, а тут півмільярда до Лондона Пасенюка та Стеценка поїхали. Думаю нам тут ці гроші потрібніші, ніж цим особам у Лондоні.
