Максим Луцький намагається через фіктивний пристрій у ЗСУ змити з себе кримінальний шлейф

Для деяких дуже неоднозначних персонажів війна стала можливістю змити з себе негативний шлейф, що тягнеться роками. Значна кількість колишніх топ-політиків, котрі опинилися під час виборів 2019 року «за бортом» влади, з початку повномасштабного вторгнення РФ стали яскравими патріотами — захисниками України. Прізвища називати не будемо, їх і так усі знають. Але є й такі, хто підтримував президента-втікача Януковича, залишився в Україні та не потрапив у поле зору правоохоронців.

Одним із таких політиків, які раніше підтримували проросійську течію в Україні, є Максим Луцький. Вперше у політичному житті він з'явився разом із «Батьківщиною» Юлії Тимошенко. 2006 року Луцького обрали народним депутатом 5-го скликання, але вже 2010 року його було обрано від Партії Регіонів. Подальша кар'єра політика була пов'язана виключно з «регіоналами»: у Верховній Раді 6-го скликання було призначено головою Комітету з питань освіти та науки, 2012 року Луцький став радником тодішнього прем'єр-міністра Миколи Азарова. В Уряді "кровосисі" він відповідав за свій профіль - освіту. Вже 2013 року Указом Віктора Януковича Луцького призначили на посаду голови Солом'янської райдержадміністрації Києва. Керував районом він аж до 22 березня 2014 року, допоки екс-президент зі своїми прихильниками не втік з України та нова влада не звільнила Луцького.

НАУвська скарбниця

Доля більшості закоренілих «блакитних» політиків склалася по-різному, але в Луцького все було чудово. На якийсь час він «заліг на дно». На позачергових виборах народних депутатів України Луцький балотувався на своїй рідній Солом'янці від забороненої ОПЗЖ. Звичайно ж, до парламенту він не потрапив, як і будь-які інші представники проросійської ОПЗЖ на правобережній Україні. Як повідомили джерела, які співпрацювали з Луцьким на виборах, про перемогу ніхто і не мріяв. Зрозуміло було, що «Слуга народу» на тлі тріумфу Зеленського набере переважну більшість, а проросійські сили в Києві не мали жодного шансу.

Проте балотування Луцького у ВРУ не було випадковим. У такий спосіб екс-чиновник нагадав про себе.

В цей же час Луцький не залишав спроб взяти під свій контроль Національний авіаційний університет, що знаходиться у Солом'янському районі Києва. Інтерес політика до вишу можна зрозуміти: бюджет університету становить близько 700 мільйонів гривень, але це не є основним. У власності вузу знаходяться десятки земельних ділянок, що активно забудовуються в центрі Києва. На схемах із продажу квартир керівництво вишу заробляє мільйони доларів.

Виглядає так: університет передає ділянку для будівництва певному забудовнику. З ним підписується інвестиційний договір, згідно з яким певна частина квартир, наприклад, 20% переходять у власність вузу. Надалі додатковими угодами цей відсоток все зменшується, і в результаті майже дорівнює нулю. Різницю отримує керівництво установи як хабар. Враховуючи, що йдеться про десятки квартир лише в одному будинку, ціна питання становить близько 2-3 млн. доларів.

Нарешті, коли будинки здаються і якась мінімальна частина житла потрапляє до рук університету — туди заїжджають «свої»: квартири, що купили з ризиками по низу ринку, або наближені до керівництва вузу.

Вишевська революція

Максим Луцький став ректором вишу лише 2 роки тому. Як повідомили «Антикору» джерела у закладі, до цього він ішов роками. Попереднього керівника університету Володимира Ісаєнка було звільнено зі скандалом: проти педагога розпочали відразу кілька кримінальних проваджень щодо навмисної невиплати заробітної плати працівникам НАУ та нарахування собі незаконних премій. Наближені до вузу люди кажуть, що кримінальні провадження обґрунтовані, але без Луцького тут не обійшлося: він стимулював слідство, щоб якнайшвидше усунути конкурента.

У результаті у вересні 2021 року Луцькому вдалося досягти позитивного для себе результату – його призначили ректором НАУ. Куди дивилося Міністерство освіти перед призначенням керівництва одного з найбільших вишів в Україні — питання риторичне, проте його результат був очевидним: у НАУ продовжилося тотальне розпилення земельних ділянок.

Вже у грудні того ж року у пресі почали масово писати про те, що Луцький за безцінь віддає під забудову гектари землі НАУ у столиці. Проти ректора вишу виступив народний депутат Роман Грищук, обраний у Солом'янському районі Києва.

Але була й частина народних обранців, котрі підтримували Максима Луцького. До наглядової ради НАУ входило 3 нардепи, всі з «Слуги народу» — Юлія Гришина, Валерій Колюх та одіозний Богдан Торохтій, який за час війни до неможливості збагатився.

Незважаючи на потужне лобі у парламенті, зберегти посаду Луцька не вдалося. У вересні 2023 року в кабінетах влада почала обговорювати ймовірну реорганізацію університету, а в середині жовтня було прийнято рішення про утворення двох вишів на базі НАУ: Київського авіаційного інституту та Української державної льотної академії у Кропивницькому.

Враховуючи реорганізацію юридичної особи, Кабмін запровадив ліквідаторів (тимчасову адміністрацію), а Луцького має звільнити, але він зіграв на випередження. 3 жовтня на своїй сторінці у Facebook він написав, що ухвалив рішення вступити до Збройних сил України.

Можливо, таким чином колишній регіонал намагався саботувати власне звільнення, але за фактом його усунули.

Замість ректора запровадили ліквідаційну комісію, яка одразу почала піднімати всю незручну для Луцького документацію. За даними джерел «Антикора», неправомірне надання у власність кількох десятків квартир було виявлено, але це ще вершина айсберга. Якщо правоохоронці серйозно займуться незаконними угодами в університеті, там можна буде виявити махінацій на десятки мільйонів доларів. Причому йдеться не лише про землю та забудову, хоча це основне. НАУ — величезна структура, в якій було фіктивно працевлаштовано десятки людей, а площі університету здавалися за безціньними документами. Інші йшли чорною готівкою в кишені керівництва.

Розуміючи, що у разі зміни керівництва ситуація може стати складною, Луцький фіктивно приєднався до Збройних Сил України. Як пише військовослужбовець Олександр Піддубний, потрапив до в/ч А1236 на посаду оперативного чергового радіотехнічної розвідки у званні капітана. За кілька днів Луцький отримав звання майора, хоча у частині його практично не бачили. Потім екс-регіонала негайно почали переводити в іншу військову частину. Чому? Тому що в одній в/год зчинився галас щодо одіозного старшого офіцера, і його намагаються сховати.

Максим Луцький під мундиром намагається приховати свої угоди в НАУ, але чи вдасться йому, як відбілитися від тотальної підтримки проросійського вектора «Партії регіонів»? Часи вже інші, бо приховати реальні мотиви таких дій навряд чи вдасться.