Жертви президентських указів із кількома паспортами масово побігли до судів
Після початку повномасштабної російської агресії президент Володимир Зеленський почав системно позбавляти українського громадянства одіозних осіб. Відбувалося це хвилями, президентські укази містили одразу кілька прізвищ. Технічна основа для таких радикальних рішень була одна – наявність у таких осіб громадянства інших країн. Хоча у січні цього року президент зареєстрував у Верховній Раді законопроект “Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав та порядку набуття та припинення громадянства України”, який передбачає множинне громадянство. Щоправда, "поза грою" у будь-якому випадку залишаються громадяни країни-агресора, які зараз і переважають у списку тих, кому анулювали українські паспорти.
Життєвий шлях та стосунки з владою у тих, у кого забрали паспорт із тризубцем, різний: навряд чи можна порівнювати “вину” Ігоря Коломойського, Віктора Медведчука, топ-чиновників доби Януковича та ватаги контрабандистів. Деякі з цих осіб не погодилися із втратою українського паспорта та намагаються повернути його через суди. Серед них – і ті екс-громадяни, які давно втекли з України, і ті, хто досі у ній у туманному статусі.
Почав не Зеленський
Припинення українського громадянства відомих персон було розпочато ще за президентства Петра Порошенка. У квітні 2017 року він видав відповідний указ щодо екс-нардепа від Радикальної партії Ляшка Андрія Артеменка. Це сталося невдовзі після того, як видання The New York Times опублікувало статтю про те, що український депутат передав адміністрації тодішнього президента США Дональда Трампа план вирішення конфлікту на Донбасі, який передбачає виведення російських військ із Донбасу, зняття санкцій із Росії та проведення референдуму про передачу Крим в оренду Росії.
В Україні такий вчинок, м'яко кажучи, не підтримали, зокрема, колеги-депутати Артеменко, а Генпрокуратура розпочала розслідування за ознаками державної зради. Артеменко швидко знайшли канадський паспорт, про існування якого він сам повідомив під час допиту. Щоправда, депутат зазначив, що анулював його, як тільки обрався до парламенту, але канадське громадянство продовжувало діяти. Це стало підставою для Петра Порошенка видати указ про припинення українського громадянства Артеменка та ще п'ятьох осіб, серед яких – екс-заступник міністра економіки Саша Боровик.
Такий крок одразу викликав критику серед правозахисників: вони посилалися на статтю 25 Конституції, яка чітко визначає, що громадянина України не може бути позбавлене громадянства та права змінити громадянство. З іншого боку, закон про громадянство називає підставою для його втрати набуття громадянства іншої країни. Цю колізію мав би розтлумачити Конституційний суд, але його позиції, як і з інших важливих питань, просто немає. Тому юристи Порошенка тоді вирішили це різночитання на власний розсуд. Акцент було зроблено на тому, що у президентському указі йшлося не про позбавлення, яке заборонено Конституцією, а лише про припинення громадянства (яке гіпотетично колись можна відновити). За такою самою схемою згодом було припинено й українське громадянство Михайла Саакашвілі. Його звинуватили в тому, що під час отримання українського паспорта він приховав інформацію про свої судимості в Грузії.
Цікаво, що одним із перших указів новообраний президент Володимир Зеленський Саакашвілі громадянство повернув. Також він надав українське громадянство російському опозиціонеру Олександру Невзорову та низці осіб, які брали участь у захисті територіальної цілісності, суверенітету та незалежності України.
Більше того, Зеленський запевнив, що відтепер з його боку не буде штучного гальмування чи затягування цього процесу, як за часів попередника. І заявив, що взагалі готовий надати громадянство "усім українцям на планеті".
Але водночас після початку широкомасштабного вторгнення Зеленський, керуючись логікою воєнного часу, почав не лише видавати громадянство, а й відбирати його. Причому український паспорт анулювали здебільшого не тим, кому він був подарований, а особам, які мешкали в Україні з часів її незалежності. "Перші ластівки" пролетіли ще у квітні 2021 року: глава держави позбавив громадянства бізнесменів Вадима Альперіна, Араїка Амірханяна та Олександра Єримічука. Це сталося після засідання РНБО, де було запроваджено персональні санкції щодо осіб, які очолюють так звану топ-десятку українських контрабандистів. Альперіна особисто Зеленський називав "хрещеним батьком контрабанди в Україні". Формальною основою втрати Альперіним українського громадянства було паралельне громадянство Ізраїлю, Амірханяном – громадянство Вірменії, а Єримічуком – Румунії.
Питання втрати громадянства вирішує Комісія за президента України з питань громадянства. Подання до цієї комісії можуть внести державні та правоохоронні органи, які виявили підстави для втрати громадянства (наприклад, наявність паспорта іноземної держави, що діє).
За підсумками засідання комісія ухвалює рішення внести на розгляд президента пропозицію щодо задоволення подання про втрату громадянства України. Голова Комісії направляє цю пропозицію президентові разом із проектом указу. Указ президента можна оскаржити лише у Верховному Суді.
Вже після початку великої війни у липні 2022-го Зеленський видав указ, яким припинив громадянство ряду знакових осіб: серед них виявився колишній голова Дніпропетровської обладміністрації Ігор Коломойський та його екс-заступник Геннадій Корбан. Обидва були стовпами так званого дніпропетровського клану, а Коломойський – ще й бізнес-партнером Зеленського часів 95 кварталу. Наразі Коломойський перебуває у СІЗО СБУ за звинуваченням у фінансових махінаціях у Приватбанку до його націоналізації. Питання до олігарха мають і ФБР. Підставою для позбавлення громадянства Коломойського та Корбана стали ізраїльські паспорти, існування яких вони навіть не приховували.
Разом із Корбаном та Коломойським у списку позбавлених паспорта з'явилися два нардепи – Вадим Рабинович із забороненої прокремлівської ОПЗЖ та Ігор Васильковський із “Слуги народу”. У Рабіновича прогнозовано знайшлося громадянство Ізраїлю, куди колись палкий “голуб світу” втік ще перед вторгненням, а історію з одним із найбільших прогульників Васильківським та його болгарським паспортом не дуже зрозуміли навіть його колишні соратники з монобільшості.
Укази про втрату громадянства не публікуються у відкритому доступі через наявність персональної інформації, і це ще більше додає процесу таємності. Наприклад, указ “імені Коломойського-Корбана” вперше було оприлюднено… на “фейсбуці” нардепом від “Батьківщини” Сергієм Власенком.
За кілька місяців – у вересні 2022-го – президент позбавив громадянства ще чотирьох контрабандистів із вищезазначеного списку РНБО, які мали російські та румунські документи. А у грудні того ж року аналогічна процедура була застосована до 13 служителів УПЦ МП, серед яких – митрополит Тульчинський та Брацлавський, якого підозрюють у держзраді та який має російський паспорт.
У січні 2023-го Зеленський взявся вже за "велику рибу" та відверту агентуру Кремля. Він сам повідомив, що позбавив громадянства кількох нардепів від ОПЗЖ – путінського кума Віктора Медведчука, його найближчого соратника Тараса Козака та екс-генпрокурора Рената Кузьміна. До цієї “медведчуківської” компанії додався ще й довгожитель Верховної Ради семи скликань позафракційний Андрій Деркач, який, за даними СБУ, давно був завербований російськими спецслужбами для безпосередньої участі у захопленні Росією України. Весь цей квартет було звинувачено у державній зраді. “Якщо народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли в Україну, то наші дії будуть відповідними. І це не останні подібні рішення”, – пообіцяв Зеленський, побажавши тим, хто має російське громадянство, жити у їхній улюбленій країні.
4 лютого 2023 року Зеленський у своєму відеозверненні розповів, що підписав відповідні документи "для захисту та очищення нашої держави від тих, хто на боці агресора". Президент сказав, що керувався поданням Служби безпеки щодо наявності у певних осіб російського громадянства. Прізвище президент не озвучив, але, за даними джерел у правоохоронних органах, черговими громадянами, у яких відібрали громадянство України, стали представники сумнозвісної команди Януковича: екс-міністр освіти Дмитро Табачник, екс-міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, колишній глава Адміністрації президента Андрій Клюєв, екс-глава СБУ Олександр Якименко та екс-міністр доходів та зборів Олександр Клименко.
Звісно, не всі з тих, кого глава держави вже встиг позбавити громадянства, то вже бажають його повернути. Багато хто вже давно махнув рукою на Україну і осів у нових краях. Але вистачає і тих, хто навіть з-за кордону позивається до президента за право відновити український паспорт.
Волокита за паспорт
Оголошений президентом “головним контрабандистом” Вадим Альперін оскаржив указ президента щодо втрати ним громадянства ще у 2021 році. Але безуспішно. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку: оспорюваний указ було видано на основі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також суд врахував рішення ЄСПЛ у справі “Рамадан проти Мальти”, в якому йдеться про те, що припинення державою громадянства особи на підставах, визначених законом, внаслідок набуття громадянства іншої держави у цій справі не є порушенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Втім, невдача Альперіна не зупинила інших незгодних українських патріотів. Віктор Медведчук, який так чекав в Україні на російські війська, залишив її у вересні 2022 року, коли його як дуже цінного путінського кадру обміняли на 200 полонених українських захисників. Після позбавлення громадянства Медведчук за місяць звернувся до Верховного Суду про визнання положень президентського указу безпідставними. На думку представників позивача, указ президента є “незаконним, безпідставним, довільним, ухваленим з порушенням норм Конституції України, Закону України “Про громадянство України” та грубо порушуючим права, свободи та законні інтереси позивача. 23 лютого 2023 року суд відкрив провадження у цій справі, а 17 жовтня 2023 року СБУ подала заяву про закриття провадження.
Служба безпеки стверджувала, що справжньою метою позову Медведчука є не повернення йому громадянства України, яку він називав “Антиросією”, а “висловлення ним протесту проти існуючого в Україні демократичного політичного режиму та створення передумов для вирішення інших правових питань”. У січні цього року суд відмовив СБУ у задоволенні заяви про закриття провадження.
Крім громадянства, через Верховний суд Медведчук намагається повернути собі депутатський мандат і заразом позбутися економічних санкцій, запроваджених РНБО ще 2021 року. Позов щодо повернення депутатського мандату захист Медведчука подав у лютому 2023 року, але зараз він на паузі до рішення у справі про громадянство.
Колега Медведчука з “паспортного” нещастя Андрій Деркач також вимагає визнати недійсним та скасувати указ президента. На цьому етапі суд на прохання позивача дозволив залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – Державної міграційної служби, Комісії при президентові України з питань громадянства, Служби безпеки.
Із “птахів Януковича” судиться за повернення громадянства Андрій Клюєв, відповідний позов до Верховного Суду він подав у серпні 2023-го. Клюєв через свого адвоката доводив: президентський указ треба скасувати, оскільки порушено статтю 7 Європейської конвенції про громадянство та статтю 8 Конвенції про скорочення без громадянства. Також позивач присягався, що не звертався до російських органів влади із заявою про набуття громадянства, і підкріпив слова листом-відповіддю від управління з питань міграції МВС РФ на запит російського адвоката. Клюєв просив суд не брати до уваги скріншоти та витримки з російських сайтів "Егрн-Документ" та АС "Російський паспорт", надані СБУ як докази отримання ним паспорта громадянина Росії. Мовляв, ця інформація є сумнівною. Втім, 5 лютого цього року Верховний Суд повністю відмовив Клюєву в оскарженні президентського указу. Рішення поки не набуло чинності, бо позивача має час на апеляцію.
Разом із політиками скаржиться на президентську несправедливість митрополит Чернівецький та Буковинський Мелетій (Єгоренко Валентин Володимирович), який опинився у списку 13 служителів УПЦ МП із російськими паспортами. На останньому засіданні у грудні минулого року суд дозволив відповідачу – представнику президента залучити до участі у справі Службу безпеки як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Окрема історія – епопея зі звільненням та відновленням на посаді скандального судді Верховного Суду Богдана Львова. У вересні 2022 року журналісти програми Схеми виявили, що Богдан Львів має громадянство Росії. Згодом СБУ підтвердила цей факт. Питання позбавлення українського громадянства Львова не стояло, але після цього було запущено процес його звільнення. Водночас Львів усе заперечує: він запевняє, що СБУ не підтвердила та не спростувала інформацію про наявність у нього російського паспорта. 10 січня 2024 року Київський окружний адміністративний суд поновив Богдана Львова на посаді судді Верховного Суду та ухвалив виплатити йому заробітну плату “за час вимушеного прогулу”. Це рішення не набуло чинності, а Шостий апеляційний адміністративний суд 12 лютого відкрив провадження за скаргою Верховного Суду, який не згоден з рішенням про поновлення Богдана Львова на посаді судді.
Колись “запеклі соратники” Геннадій Корбан та Ігор Коломойський, відносини між якими давно суттєво охололи, також позиваються до держави – кожен окремо. Корбан подав позов до Верховного Суду у листопаді минулого року. На думку позивача, указ Зеленського суперечить нормам статті 25 Конституції, яка забороняє позбавлення громадянина. Сторона Корбана стверджує, що застосування статті 19 Закону України “Про громадянство України” (щодо того, що добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави є підставою для втрати громадянства) “є лише спробою обійти конституційну заборону позбавлення громадянства шляхом підміни понять… відсутність волі позивача припинити українське громадянство та припинення громадянства позивача через нібито законодавчо передбачену процедуру втрати є фактичним позбавленням позивача громадянства України, що суперечить Конституції України”. Водночас позивач зазначає, що положення Конституції та закону про громадянство не містять заборони мати множинне громадянство. Суд задовольнив клопотання Корбана про витребування в Офісу президента копії відповідного указу та низку документів, серед яких копія листа СБУ від 1 липня 2022 року щодо добровільного набуття Корбаном ізраїльського громадянства.
Але найбільш публічним є судовий процес щодо втрати громадянства Ігорем Коломойським. Ця позов триває паралельно з іншим гучним процесом: дніпровському олігарху вручено три підозри, які стосуються незаконних схем виведення коштів із Приватбанку. Коломойського вже півроку тримають у СІЗО, а судові засідання широко висвітлюються ЗМІ, які входять до медіаімперії обвинуваченого. Коломойський ніколи не приховував, що окрім громадянства України має також громадянства Ізраїлю та Кіпру. Більше того – вихвалявся цим, стверджуючи, що українська Конституція забороняє мати подвійне, а не потрійне громадянство.
Проте зараз юристи олігарха керуються не такими знущальними аргументами. Вони вказують, що права їхнього клієнта порушила, зокрема, засекречена процедура видачі президентських указів, а розгляд справи навмисне затягується відповідачем.
У листопаді 2023 року Коломойський подав позовну заяву до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про скасування указу щодо втрати ним громадянства. Позов було розглянуто спочатку на етапі прийняття провадження Верховним Судом і його ухвалили залишити. Згодом стороною Коломойського було подано заяву вже з виправленими вадами – додано дані та інформацію про терміни, коли він дізнався про існування указу президента. Адвокати акцентують на тому, що ніхто цього указу їх клієнту не надсилав, належним чином відповідно до передбаченого законом порядку не повідомляв і фактично Коломойський про втрату свого громадянства почув у ЗМІ.
“Коломойський дізнався про цей указ безпосередньо 15 вересня 2023 року, коли йому вручали клопотання про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, – стверджує адвокат Крістіна Ямельська, яка займається справою про громадянство мільярдера, – Оскільки у нас дається термін півроку на оскарження рішень органів влади , то в рамках цього терміну він подав позовну заяву, оскільки категорично не погоджувався із існуванням такого указу у принципі. Щоб з'ясувати причини втрати громадянства, було направлено уточнюючі адвокатські запити. Нам відповіли, що правовою підставою є пункт 1 частини 1 статті 19 закону “Про громадянство України”, який передбачає, що з огляду на добровільне набуття громадянином громадянства іншої країни, а в даному випадку це громадянство держави Ізраїль, він втрачає українське громадянство. Не було жодного волевиявлення щодо цього самого пана Коломойського, який тут проживає, має великий бізнес, має рухоме та нерухоме майно, підтримує благодійні, громадські проекти та має інші досить стійкі зв'язки з Україною. Звичайно, втрата громадянства впливає на його правовий статус – наприклад, право обирати та бути обраним на виборах. Тобто це суттєве звуження та обмеження політичних та громадянських прав”.
Основна підстава, на якій будується захист – закон не має зворотної сили. Коломойський отримав громадянство Ізраїлю, користуючись своїм єврейським походженням у 1995 році. А Конституція України у цій редакції (де передбачено єдине громадянство) набула чинності лише 1996 року. До того ж, на думку юристів, у законодавстві немає прямої заборони на подвійне чи множинне громадянство: там лише закріплено принцип єдиного громадянства, але немає встановленої відповідальності за його порушення.
Представники президента, отримавши позовні вимоги Коломойського, надали суду відкликання позовної заяви та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Вони вказують, що Коломойський пропустив термін у півроку на оскарження указу, проте захист напирає на те, що їхнього підопічного не було ознайомлено з указом належним чином, хоча той гуляв на просторах Інтернету.
“Щодо указів президента є передбачений законом порядок про оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності, – каже Ямельська, – Що стосується безпосередньо позбавлення громадянства України, людині мають повідомити листа та до листа додати сам указ. Він має підписатися за отримання, потім у нього мають вилучити паспорт та видати довідку про втрачене громадянство. Проте досі паспорт громадянина України у Ігоря Валерійовича не вилучено і він ним користується. Крім того, в інших судах, де розглядається кримінальне провадження щодо Коломойського, слідчі судді регулярно називають його громадянином України. Це відображено у відповідних ухвалах у рамках кримінальних проваджень.
Вони (сторона президента – “Головком”) хочуть взагалі не допустити розгляду цього позову. Вони не можуть навіть надати доказів того, що взагалі надсилали Коломойському цей указ. Відповідно до закону, там має бути чек, квитанція з адресою, датою, часом, видом операції, її вартістю. Проте вже кілька засідань нам кажуть, що нададуть ці докази на наступному засіданні, і тому у нас відбуваються перерви за місяць-два. І на наступне засідання ніхто знову не приносить жодних доказів, жодних чеків і довести факт того, що указ справді був направлений, не можуть”.
Є ще одна цікава деталь, яку адвокати Коломойського намагаються використати на його користь: з березня 2014-го до березня 2015-го він був головою Дніпропетровської державної адміністрації. Але згідно із законом “Про місцеві державні адміністрації” таку посаду міг займати лише громадянин України, хоча Коломойський уже мав на той момент громадянство Ізраїлю, набуте у 1995 році. Проте 2014-го, на відміну від сьогоднішнього дня, цей факт нікого не бентежив.
Дивним в історіях із припиненням громадянства є те, що на тлі таких заходів щодо одних відверто проросійських екс-депутатів не чути про подібні кроки щодо інших – на кшталт гауляйтерів Володимира Сальдо та Євгена Балицького, які вже засуджені в Україні за цілі букети злочинів. Вони не лише не приховують своїх російських паспортів, а й займаються примусовою їхньою роздачею на окупованих територіях. Але зараз темп позбавлення неблагонадійних громадян паспортів дещо спав. Або про нові укази Банкова просто не повідомляє.
