У грудні Україна успішно провела другий перегляд програми EFF та отримала ще один транш у розмірі 900 мільйонів доларів.
Це сталося на тлі стрімкого перебігу подій щодо (не)затвердження пакету допомоги Україні на суму 61 млрд дол. у Конгресі США та саміту лідерів країн ЄС, на якому мали ухвалити історичне рішення про початок переговорів про вступ України до ЄС та надання чотирирічного пакету підтримки (Ukraine Facility) у розмірі 50 млрд. євро. Погодьтеся, суми вражають, і гіркого присмаку цих вражень не позбутися.
За подібних обставин звичного для нас «прогресу у впровадженні реформ», очевидно, недостатньо для того, щоб здійснити необхідний для України економічний ривок. На що, власне, і натякає нам МВФ у своїх прогнозах .
Upside scenario (оптимістичний/позитивний сценарій)
Програма з МВФ, як і раніше, передбачає два сценарії розвитку подій у середньостроковій перспективі: базовий і негативний. Ключові припущення для обох сценаріїв – тривалість та інтенсивність бойових дій. Умови базового сценарію припускають, що інтенсивність бойових дій поступово знижуватиметься до кінця 2024 року . Навіть базовий сценарій побудований з урахуванням того, що війна (без підвищення інтенсивності) може тривати на шість місяців довше, а негативний сценарій перебігу подій передбачає не лише триваліший період війни — протягом наступних двох років, а й зростання її інтенсивності. Як наслідок, у разі реалізації негативного сценарію скорочення реального ВВП у 2024 році очікується на рівні 5% .
Водночас фахівці МВФ підготували «ілюстративний» позитивний сценарій перебігу подій у середньо- та довгостроковій перспективі, який, зокрема, передбачає вищі інвестиції (особливо приватного сектора), інтенсивніше повернення вимушених мігрантів та збільшення продуктивності. У результаті потенційні темпи реального зростання економіки у десятирічній перспективі можуть підвищитися у 1,5 рази, приблизно з 4 до 6% . Це суттєвий ривок, який має призвести до збільшення середнього рівня добробуту та покращення якості життя в Україні. Основні макроекономічні припущення всіх трьох сценаріїв наведено у таблиці.
При цьому навіть такий оптимістичний перебіг подій недостатній, щоб наздогнати за рівнем розвитку сусідні країни Східної Європи. Розглянемо це з прикладу Польщі. Не секрет, що протягом останніх 30 років економічне відставання України від Польщі поступово зростало. За даними МВФ, станом на кінець 2020 року ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну особу в Україні та Польщі становив 13,1 тис. дол. та 34,1 тис. дол. відповідно. І до війни, згідно з цілком обґрунтованими припущеннями зростання потенційного ВВП для Польщі та України в 2,5 і 4% на рік відповідно за незмінної кількості населення, на подолання такого розриву Україні знадобилося б близько 60 років. Темп зростання реального ВВП, який дозволив би Україні подолати цей розрив за 20 років, ще до початку повномасштабного вторгнення становив 7,5% на рік. Збереження розриву рівні доходів проти іншими країнами регіону на горизонті найближчих десяти років також підтверджується розрахунками фахівців МВФ (див. рис.).
.png)
Така ситуація призводить до того, що навіть короткострокові темпи зростання на рівні двозначних величин протягом кількох років (передбачені в рамках оптимістичного сценарію) після завершення війни не дають можливості забезпечити зростання, яке дозволить Україні наздогнати за середнім рівнем життя наших західних сусідів . Таке становище можна розцінити як глухий кут і приречення на статус найбіднішої країни Європи, а можна вважати його низьким стартом для стрімкого розвитку. І це може вказувати на те, що Україна робитиме більше і швидше, ніж від неї очікується. Наприклад, однією з небагатьох країн, якій вдалося приєднатися до «клубу розвинених економік» протягом останніх 30 років, є Республіка Корея. Разом з тим, якби в середині 1950-х хтось у зруйнованій війною, бідній та аграрній країні озвучив припущення про те, що через 40 років МВФ вважатиме її розвиненою економікою, то його назвали б, м'яко кажучи, людиною з багатою фантазією .
Додаткові ризики за оцінками МВФ
Перелік ризиків від фахівців МВФ, які можуть найбільше вплинути на хід базового сценарію, частково збігаються з ризиками, зазначеними в останньому інфляційному звіті Національного банку : більш тривалий термін/інтенсифікація війни, зниження обсягів/часткова втрата надходжень міжнародної (фінансової) допомоги, зменшення транзитних можливостей (як через пошкодження портової інфраструктури, так і через проблеми із західними сусідами).
Водночас також виділяються додаткові як зовнішні, так і внутрішні ризики, на які не звертають уваги або зовсім не озвучують в Україні.
Зовнішні ризики : стрімке глобальне уповільнення/рецесія світової економіки та волатильність цін на сировинні товари. Імовірність матеріалізації ризику глобальної рецесії оцінюється як середня (10–30%), яке вплив — як істотне. Матеріалізація цього ризику може призвести до проблем із зовнішнім фінансуванням та потребуватиме фіскальної консолідації та пошуку нових джерел фінансування (у тому числі монетарного та на менш сприятливих умовах). Імовірність ризику волатильності сировинних цін оцінюється як висока (30–50%), як і потенційний вплив. Зростання цін на енергоносії призведе до додаткового тиску на платіжний баланс та зростання потреби у зовнішньому фінансуванні. Зниження цін на аграрну продукцію спричинить додатковий негативний вплив на важливу галузь українського експорту. Для протидії цьому ризику Україні, зокрема, можливо, доведеться обмежити доступ до енергетичних ресурсів для деяких категорій споживачів та направити додаткові ресурси для забезпечення потреб найменш забезпечених верств населення.
Додатковими внутрішніми ризиками було названо зростання соціальної напруги у суспільстві та втрата необхідного темпу реформ. Імовірність того, що обидва ризики матеріалізуються, оцінюється як середня (10–30%), але сила їхнього очікуваного впливу на базовий сценарій оцінюється як висока. За оцінками фахівців МВФ, зниження рівня життя та посилення нерівності можуть підірвати національну єдність та призвести до прийняття популістських рішень, які розширять фіскальні та зовнішні дисбаланси, а втрата необхідного темпу реформ може призвести до «втоми» міжнародних партнерів та зменшення зовнішньої фінансової підтримки.
Для протидії обом ризикам Україні слід підтримувати виважену монетарну та фіскальну політику, продовжувати антикорупційну та судову реформи, мобілізувати внутрішні джерела фінансування та визначити пріоритети щодо витрат .
