Наступ на Курську область: що це дасть Україні

Вже кілька діб на території Курської області відбувається військова операція, яка поставила на вуха все військово-політичне керівництво країни-агресора.

Україна поки що ніяк офіційно не коментує ці події, проте вже досить значна кількість населених пунктів у цьому регіоні непідконтрольна офіційній російській владі.

Як усе починалося

Вдень, 6 серпня, деякі прокремлівські телеграм-канали почали писати про те, що українські війська прорвали кордон та наближаються до містечка Суджа у Курській області. Вже 7 серпня знову ж таки російські телеграм-канали публікували інформацію, що місто Суджа зайняте українськими військами. Втім, 8 серпня ця інформація піддавалася сумніву навіть з боку російських військових блогерів, адже вони вже писали, що Суджа частково зайнята армією України і в місті проходять вуличні бої. Водночас були інформаційні повідомлення від деяких російських блогерів та телеграм-каналів, що українські війська ведуть бої біля села Кромські Бики, а це вже набагато ближче до Курська, ніж від тієї ж Суджі. Вранці 9 серпня масово почала поширюватися інформація, що українські військові контролюють понад 400 кв. км території у Курській області. Для порівняння, це площа такого російського міста як Казань. Крім того, 9 серпня і українські, і російські ресурси почали публікувати повідомлення про розбиту колону з піхотою, яку до Курської області відправили російські генерали. Внаслідок обстрілу цієї колони загинули кілька десятків російських солдатів.

У коментарі RegioNews експерт військового порталу Defence Express Іван Киричевський зазначив, що начебто вже після початку операції в Курській області росіяни зняли з напрямку Часового Яру сепаратистську бригаду «Пляма».

«Це не класична армія Росії, а перший і другий корпуси — такі собі донецькі сепаратисти, які були сформовані ще до лютого 2022 року. Але в мене є підозри, що цю бригаду «Пляма» почали знімати зі сходу України ще до початку наступу в Курській області, яку я називаю операцією «Добрих курских хліборобів», – зазначає експерт.

Позиція України та агресора з приводу подій у Курській області

Досі українське військово-політичне керівництво не коментує військовий наступ углиб Курської області. Лише деякі блогери припускають, що на територію однієї з областей Росії зайшли регулярні війська України. Причому це відбувається за підтримки важкої бронетехніки, БПЛА та систем протиповітряної оборони.

Свою версію, чому немає пояснення з боку офіційного військово-політичного керівництва України, має Іван Киричевський.

«По-перше, тут відповідь є логічною, адже Генштаб може не коментувати події в міру того, що вони ще розвиваються. Згадайте, як восени 2022 року проходила операція на Харківському напрямку зі звільнення українських територій. Тоді все і так було ясно, хто і що проводить. Але військове командування не поспішало із коментарями», – каже фахівець.

Водночас російська сторона охоче коментує все, що відбувається у Курській області. Наприклад, оборонне відомство агресора, як завжди, почало видавати «в ефір» махрову пропаганду про «бойовиків», які атакували кордон росії. Пізніше вони вже почали заявляти, що на територію Росії прорвалася диверсійно-розвідувальна група. Далі були заяви, що українські сили росіянам вдалося то відкинути, то вони знову пішли в наступ. А ввечері, 7 серпня, президент країни-агресора Володимир Путін навіть збирав засідання Ради безпеки Росії. У той же день на території Курської області влада Росії ввела режим надзвичайної ситуації через події в районі Суджі. Водночас в.о. губернатора Курської області Олексій Смирнов протягом 7 та 8 серпня у своєму телеграм-каналі регулярно писав про те, що російські сили ППО збивають ракети над областю.

Ворожі телеграм-канали також пишуть, що українські війська неабияк окопуються на тих територіях, які вони взяли під контроль. Також вони повідомляють, що під контролем українських військ уже кілька десятків населених пунктів. Причому наголошують ті ж воїнкори Росії, що до зони Суджі постійно прибувають нові колони бронетехніки з території України.

За словами Івана Киричевського, незалежно від того, як ми можемо називати ці підрозділи, які проводять операцію проти армії Росії в Курській області, але вони встигли здійснити військове диво.

«До початку серпня фіксувався момент, коли ніхто у світі фактично не розумів, як наступати в сучасних умовах, коли безпілотники створюють повну проникність поля бою та плюс фортифікація. Але невідомі підрозділи показали, що наступати і в таких умовах можна», — підкреслив військовий аналітик.

Яка головна мета цієї операції

Звичайно, є припущення, що загалом операція в Курській області планувалась для досягнення психологічного ефекту. Мовляв, можна захопити 400 кв. км території, і росіяни вже почуватимуться у стратегічному паралічі, але цей успіх можна розвивати й надалі.

«Надалі я не виключаю, що українська сторона може використати таку позицію, як у росіян у 2014 році, мовляв, нас там немає, і це не наші підрозділи були у Курській області», – зазначає Іван Киричевський.

Він також упевнений, що подібна операція готувалася досить довго, а не тиждень чи два. Це підтверджують і оцінки західних анатілітиків та висловлювання ворога, які зводяться до того, що в Курській операції беруть участь кілька підрозділів рівня бригади чи навіть батальйонно-тактична група.

«Висновок один: зібрати таке угруповання за кілька тижнів було б складно, адже на це потрібно кілька місяців. Тому розмови про те, що операція в Курській області — відволікання росіян від Сходу України, не в'яжуться з тим, що відбувається. На мою думку, це цілком самостійна операція. Я нагадаю, що будь-яка наступальна військова операція має призводити до нарощування військового потенціалу та економічного потенціалу атакуючої сторони», — каже експерт.

Що буде з Курською АЕС

У телеграм-каналах все більше поширюється інформація про те, що наступальна операція в Курській області має на меті мало не захоплення Курської АЕС. Мовляв, потім цю захоплену атомну електростанцію можна буде обміняти на окуповану росіянами Запорізьку АЕС.

На думку Івана Киричевського, звісно, ​​ніхто жодної логіки дій у цьому житті заперечувати не може, але слід пам'ятати про одну із статей Женевської конвенції 1946 року.

«Ця стаття забороняє вести бойові дії на території ядерних об'єктів чи інших об'єктів, які можуть унаслідок цих дій звільнити небезпечну силу. Ніхто не скасовував цієї статті конвенції. Тому нам краще не давати зайвих анонсів щодо Курської АЕС. Краще нехай росіяни самі порушать цю норму конвенції, адже вони вже понаставляли на території АЕС своїх «панцирів» (самохідний зенітний ракетно-гарматний комплекс) і явно застосовуватимуть їх за прямим призначенням. Нам же не потрібно збирати по ходу операції зайві проблеми, адже навіть якщо брати до уваги ці розмови про захоплення Курської АЕС, той же вислів «Переможців не судять» полягає ще й у тому, що переможці зазвичай про свої зухвалі плани нікого не повідомляють. », – резюмував Іван Киричевський.