Найбільша в Україні Запорізька АЕС після російського вторгнення опинилася під окупацією, внаслідок чого нашій країні потрібні нові потужності генерації. В уряді мають намір вирішити це питання за рахунок будівництва нових атомних енергоблоків. При цьому, як очікується, їх буде зведено на Хмельницькій АЕС – до двох діючих реакторів додадуться ще чотири.
В Україні побудують чотири нові атомні енергоблоки, які мають компенсувати тимчасову втрату потужностей окупованої Росією Запорізької АЕС. Про це агенції Reuters розповів міністр енергетики Герман Галущенко. За його словами, всі чотири блоки будуть розміщені на Хмельницькій атомній станції.
Галущенко припустив, що будівництво розпочнеться влітку чи восени 2024 року. "Ми хочемо відразу зробити третій і четвертий блоки", - сказав він. За словами міністра, зараз Україна веде переговори з Болгарією щодо придбання двох ядерних реакторів, вироблених за радянською (а нині російською) технологією для енергоблоків ВВЕР-1000. Два інші блоки на Хмельницькій АЕС, як очікується, будуть побудовані за технологією американської компанії Westinghouse з реакторами AP-1000.
Радянсько-американський мікс
До російського вторгнення в Україні функціонували чотири атомні електростанції (Чорнобильська АЕС було зупинено у 2000 році), які сумарно експлуатували 15 енергоблоків. 4 березня 2022 року російські війська захопили найбільшу в Україні та Європі (і дев'яту у світі) Запорізьку АЕС, загальна проектна потужність якої становить понад 6000 мегават. Окупанти так не змогли підключити станцію до енергосистеми РФ. Сьогодні ЗАЕС не виробляє електроенергію — ні для Росії, ні для України.
Таким чином, під фактичним контролем Києва зараз знаходяться три АЕС, на яких сумарно використовуються дев'ять енергоблоків: три — на Южно-Українській (усі потужністю по 1000 мегават), чотири — на Рівненській (два потужністю по 440 мегават і два – по 1000 мегават) і два – на Хмельницькій (по 1000 мегават кожен).
Крім того, на Хмельницькій АЕС залишаються недобудованими з радянських часів два енергоблоки. Готовність третього блоку перевищує 70%, готовність четвертого становить менше ніж 30%. Таким чином, Герман Галущенко фактично підтвердив, що в першу чергу йдеться про добудову цих двох енергоблоків.
"Якби ми отримали реактори зараз, я думаю, що через 2,5 роки був би готовий третій реактор", - сказав міністр, не повідомивши при цьому, які передбачувані терміни зведення інших енергоблоків.
Що стосується п'ятого та шостого блоків, то, очевидно, що вони будуть будуватися з нуля за американською технологією. У грудні 2023 року НАЕК "Енергоатом" та Westinghouse підписали угоду про купівлю Україною обладнання для п'ятого блоку ХАЕС. Раніше також передбачалося, що Westinghouse буде залучено і до будівництва четвертого енергоблоку.
На сьогодні американська компанія постачає своє паливо на більшість енергоблоків українських АЕС. Згідно з планами «Енергоатому», у 2024 році на паливо Westinghouse мають перейти всі 15 енергоблоків українських атомних станцій (щоправда, це навряд чи можливо, поки Запорізька АЕС залишається під окупацією).
Техніка без обґрунтування
Втрата, хай і тимчасова, Запорізької АЕС створює певний дефіцит доступних потужностей генерації. Щоправда, це не заважає Україні час від часу, зрозуміло, не в холодні сезони експортувати невеликі обсяги електроенергії до сусідніх країн Європейського Союзу. Однак частіше доводиться електроенергію все ж таки імпортувати. І у зв'язку з цим будівництво нових потужностей виглядає цілком розумним.
Але наскільки вірним є рішення про будівництво саме атомних енергоблоків, тим паче виключно на одному промисловому майданчику?
«Техніко-економічне обґрунтування на будівництво третього та четвертого реакторів Хмельницької АЕС було затверджено у 2017 році, проте з того часу багато що змінилося, зокрема, ціни на обладнання та паливо. Крім того, у затвердженому ТЕО йшлося про реактори ВВЕР виробництва чеської фірми Škoda. Зараз же йдеться про придбання у Болгарії інших реакторів, — розповідає «Апострофу» експерт з ядерної безпеки Ольга Кошарна. — Тому, на мою думку, для будівництва потрібно розробити нове ТЕО, а це дуже масштабний документ, який повинен містити результати великої кількості експертиз — санітарної, пожежної, будівельної тощо».
Крім того, майданчики на Хмельницькій АЕС підготовлені під реактори іншої модифікації: «Ці реактори геометрично до готових шахт не встануть, тому їх доведеться перебудовувати».
Ще однією проблемою є те, що в комплекті обладнання, яке Україна збирається купувати у Болгарії, немає важливих елементів, у тому числі відповідальних за безпеку експлуатації реакторів. Виготовити ці елементи може лише виробник реакторів. "Тому у разі придбання цього обладнання "Енергоатому" доведеться докуповувати необхідні елементи в Росії, ймовірно через європейські фірми-прокладки", - пояснює Ольга Кошарна.
І, нарешті, слід пам'ятати, що будівництво атомних енергоблоків потрібно узгоджувати з усіма сусідніми країнами. «Це масштабна робота, яку неможливо виконати за півроку, — каже Кошарна. — А якщо розпочати будівництво без згоди сусідів, то вони звернуться до суду за порушення міжнародного законодавства».
Нова мета для агресора
Таким чином, як бачимо, з будівництвом нових атомних енергоблоків пов'язано багато проблем.
У зв'язку з цим голова громадської ради при Державній інспекції ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) Сергій Денисенко вважає озвучені Германом Галущенком плани абсолютно нереальними.
«Планується витратити гроші на придбання у Болгарії та США обладнання, виготовленого для інших проектів, які пізніше були закриті. І сьогодні власники цього обладнання готові продати його зі знижкою, оскільки воно вже не потрібне», — сказав експерт «Апострофу».
Але найголовніше – це питання безпеки.
«Під час війни ні про яку ядерну безпеку говорити не доводиться. Ми бачимо, що МАГАТЕ не має жодних можливостей досягти задекларованих принципів безпеки, — каже Сергій Денисенко. — Досвід Запорізької АЕС показав, що росіяни не зупиняться перед жодними актами ядерного тероризму. І ніщо не завадить їм атакувати ці енергоблоки у процесі будівництва, що формально не буде атакою на ядерний об'єкт, оскільки паливо ще не буде завантажене, але при цьому обладнання буде знищено. І, можливо, ініціатори будівництва на щось подібне і розраховують, оскільки це дозволить списати гроші, витрачені на будівництво та придбання обладнання».
Головне – маневри
Все, про що йшлося вище, стосується безпосередньо будівництва ядерних реакторів на території Хмельницької АЕС, але насправді проблема набагато ширша.
«Наша мета, озвучена Міністерством енергетики, — децентралізація генерації для того, щоб зробити її менш уразливою до ворожих нападів. економіка України у такій кількості енергії. А якщо «Енергоатом» планує експортувати цю енергію, то вже зараз потрібно вести переговори з сусідніми країнами, наскільки вона потрібна їм, адже Польща, Угорщина та інші країни також активно будують власні атомні потужності».
Тому перспективнішим могло бути будівництво в Україні малих атомних реакторів, яке, до речі, розглядалося ще до російського вторгнення. Такі модулі забезпечили б розосередження генерації та більшу маневреність.
Але й із цим не все однозначно. «Малі модульні реактори – перспективна концепція, проте говорити про можливість їхнього будівництва найближчими роками не доводиться», – каже Сергій Денисенко.
Справа в тому, що до сьогоднішнього дня жодного реактора такого типу ще не збудовано. «Тому нам варто почекати кілька років, поки десь з'являться такі реактори, — каже Ольга Кошарна. — Найімовірніше, першою країною, яка це зробить, буде Канада. А ми тоді вже зможемо розпочати впровадження апробованої технології».
За словами експерта, в українській енергосистемі не вистачає маневрових потужностей, здатних покривати піки споживання (а генерація на АЕС якраз і не здатна забезпечити таку маневреність – «Апостроф»). «Створення таких потужностей, насамперед, теплових установок, що працюють на газі, вугіллі та біопаливі, загальною потужністю 5 гігават є пріоритетним напрямком розвитку системи, який дозволить забезпечити балансування системи», — резюмувала Кошарна.
