Стратегічне харківське підприємство опинилося у центрі протистояння.
Незважаючи на роботу для городян та дотримання закону. Їх публічно звинувачують у тому, що вони не роблять та не погоджуються на діалог. Засоби запровадження гібридної війни та поширення ІПСО, як виявляється хороший метод, не тільки коли йдеться про воєнні дії.
«Руки геть від Жихорського лісу!» – під такими гаслами депутат Верховної Ради Олександр Бакумов записує відео для свого Інстаграма.
При цьому, за ним немає ні дерев, що повалили, ні натовпу місцевих жителів. Невелика група підтримки, частково ошукана, з'явиться пізніше. Нова серія протистоянь навколо цього зеленого масиву навряд чи була б можливою, якби не активність Олександра Бакумова. Яка, як з'ясувалося, має прямих замовників, яких не цікавить екологія.
Що таке Жихорський ліс?
Жихорський ліс – прийнята у громаді назва штучного масиву насаджень у Харкові, у Основ'янському районі. Фактично він складається з трьох великих масивів - безпосередньо ліс ближче до Жихаря, Бабаєв і навколо Комсомольського озера. Цю частину масиву частіше називають Основ'янським, але Бакумов називає Жіхарським. Не просто так, але про це пізніше.
Вся територія – це понад 430 га за підрахунком за допомогою онлайн документів. Територія лише Основ'янського масиву – 131 га. У ці гектари не входить територія Комсомольського озера, яке також штучне. Воно з'явилося саме шляхом видобутку піску ще сто років тому – було підірвано земснаряд. Після того, як пісок вичерпали, територію упорядковували, досадили дерева, зробили зони відпочинку. Вклалися в це підприємства поруч, а саме і Завод Харківські будівельні матеріали, який із місцевого піску вже майже 100 років робить цеглу.
Тобто не було б заводу, не було б і озера і щонайменше частини штучного лісу, через який зараз виник конфлікт.
Безумовно, за сто років ліс заселили птахи та мурахи, частину території штучного Жихорського масиву оголосили частиною Смарагдової мережі Європи, люди звикли відпочивати на піщаних пляжах озера та у їхній голові зв'язок завод-зона відпочинок зник.
Тобто не було б заводу, не було б і озера і щонайменше частини штучного лісу, через який зараз виник конфлікт.
Але чи справді планується вирубати весь ліс заради видобутку піску? – Ні.
А чи справді місту ще потрібний цей будівельний завод? – Так.
Хто і чому зараз планує добувати тут пісок?
Питання про вирубку частини дерев виникло через розширення території для видобутку піску.
Відразу головне – не йдеться про знищення всього Жихарського лісу (понад 430 га), або його частини Основ'янського лісу (130 га). Йдеться про вирубку 11,2 га. Тобто це менше 10% від Основ'янського лісу і менше 5% від загального.
Вирубку заплановано на території, яка спочатку була запланована під видобуток піску. Адже йдеться про штучні насадження на піщаному родовищі. Всі офіційні дозволи для цього отримані, зокрема, оцінка впливу на довкілля Міністерства енергетики на захист довкілля України, сервітут ДП «Ліси України».
Видобувати пісок планують не новачки чи «парашутисти», а цей столітній Завод харківські будматеріали, в особі ТОВ «Кар'єр Основа», що входить до групи компаній.
Завод харківські будматеріали – основне підприємство на сході України, яке є виробником будівельних матеріалів, а саме – блоків високоточних стінових з газобетону, лицьової та рядової силікатної цегли, плит перекриття, фундаментних блоків, вапна, бетонів, сухих будівельних сумішей. Це виробник повного асортименту будівельних матеріалів для облаштування фундаментів та підвалів, зведення стін та обладнання перекриттів, проведення внутрішніх та зовнішніх робіт. Всі ці вироби необхідні для створення фортифікаційних споруд (блоки по Харкову та довкола безоплатно під обстрілами саме встановлювали працівники заводу) та для відновлення зруйнованих будівель. Якщо завод не вироблятиме матеріали, а це неможливо без піску, відновлення та захист міста буде значно ускладненим і дорожчим – возити цеглу з інших регіонів і країн це в рази дорожче та повільніше. Враховуючи рівень руйнувань у Харкові про відновлення навіть після Перемоги, можна буде забути на роки. Саме тому завод має статус стратегічного підприємства.
Завод харківські будматеріали – це великий платник податків до державного та місцевого бюджетів. За останні 3,5 роки до бюджетів усіх рівнів сплачено 124 млн. гривень, які зокрема йдуть на ЗСУ та підтримку цивільного населення.
Для доходів Харкова податки заводу є критичними, адже зараз багато підприємств закрито чи релоковано.
Крім того, завод дає офіційну роботу 1000 працівників, працевлаштовує та переучує жінок.
Новий кар'єр ЗХБ потрібний, тому що можливості попереднього вичерпано. Пісок із інших кар'єрів Харківщини не підходить за якістю. Крім того, купувати його у інших власників та возити його на завод на відстань понад 100 кілометрів зробить продукцію значно дорожчою, що знову позначиться на термінах відновлення Харкова.
Після розробки нової ділянки (сервітут підписано на 10 років), вона знову ж таки буде впорядкована як зона відпочинку, висаджені нові дерева. За умовами, ДП «Ліси України» висадять у 5 (!) разів більше дерев замість тих насаджень, які постраждають. І які поки що далеко не всі є здоровими. Все це гарантують на підприємстві та готові надати документи суспільству. Начебто все відкрито і зрозуміло, і пікети не потрібні, можна як мінімум сісти за стіл переговорів, якщо не відразу не погодитися з рішенням розробки нової території.
Але Бакумов з невеликою групою підтримки продовжує проводити акції та працювати на публіку та медіа, вимагаючи повної заборони на розробку нової ділянки, а отже, на раціональну роботу стратегічного підприємства.
Невже задля збереження невеликої частини масиву? – Ні.
До чого до лісу депутат Бакумов?
Олександр Бакумов – депутат-мажоритарник від партії «Слуга народу» за 173 округом, до якого входить Основ'янський район. Але це лише номінальна причетність до теми. Головна причина у тому, що нардеп «повинен» своїм патронам за щасливе політичне сьогодення. і якби на його місці хтось інший, він швидше за все діяв би так само.
У 2010 році Бакумов закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (спеціальність «Правознавство») і залишився асистентом на кафедрі, щоб далі захистити дисертацію. Але це перший крок над науку, а політику. Олександр Бакумов не лише отримує додаткові дипломи з історії та фінансів, а й укладає династичний шлюб із дочкою місцевого регіонала Володимира Скоробогача.
Весілля було галасливим, вітали молодят місцеві «еліти», співали зірки, зокрема Ані Лорак – на той момент вона була найбільш затребувана для корпоративів, гонорар не менше 70 000 доларів. Непогано для рядового працівника кафедри вузу, сина працівника правоохоронних органів. Можна, безумовно сказати, що все оплачував Скоробогач, але пізніше Бакумов сам казав, що з дружиною у них не лише родина, а й бізнес.
У 2021 році Бакумов і Каріна Скоробогач розірвано шлюб, але бізнес-зв'язки залишаться.
Але перші проблеми виникнуть ще у 2014 році. Бізнес, кар'єра, політика – через півроку після весілля Олександр Бакумов міг втратити все, адже ставка на ОПЗЖ здавалося не зіграла, Янукович втік, регіонали причаїлися.
Бакумов починає грати у партіота. У 2015 році йде служити в їде до АТО, у званні капітана Прикордонних військ. До АТО у цей час приєднується чимало молодих політиків. Освіта та посада дозволили багато не ризикувати, а статус учасника антитерористичної операції покращив політичне становище майбутнього нардепа.
Фактично до перемоги Зеленського Бакумов активно підтримує Порошенка. Але ставка знову не зіграла. І він знову змінює політичну кобилу.
За допомогою людини з ОПЗЖ Бакумов стає кандидатом від нової сили – партії Президента «Слуга народу». Феномен Зеленського в тому, що він здобув потужну перемогу без політичної сили за спиною, Команду набирали вже пізніше, оголосив про соціальний ліфт нових реформаторів. А ліфтом скористалися і відомі корупціонери та ОПЗЖники. «Слуги народу», особливо в округах країною, не знали ситуацію, і в пошуку кандидатів покладалися на місцевих. Цим і скористався Бакумов, якому вдалося «заскочити» до Верховної Ради завдяки зв'язкам із регіоналами.
За інформацією журналістів програми «Схеми: корупція в деталях», колишній помічник Пшонки-молодшого, колишній прикордонник, а тепер бізнесмен Вадим Слюсарєв впливав на формування частини списку «Слуги народу» у мажоритарних округах на виборах до Верховної Ради. Адже, як встановили «Схеми», він має спільні бізнес-зв'язки із низкою обраних від президентської політсили мажоритарників на Харківщині. А також товаришує з іншим представником «Слуги народу» – офіційним керівником штабу партії у регіоні та 28-м номером у списку Павлом Сушком.
Сушко та Слюсарєв познайомилися через прикордонний загін. Бакумов, як пам'ятаємо, також небагато з прикордонників.
Зв'язок Олександра Бакумова (173 округ) із Слюсарєвим виявили за допомогою уповноваженої особи партії у його окрузі на цих виборах. Це – Ігор Пономаренко, він – директор ТОВ «Онікс-2006», що займається управлінням орендованою нерухомістю. А ось співвласник цієї фірми вже знайомий Вадим Слюсарєв (на 96%).
Можливо, екс-регіонали вирішили спокутувати свої гріхи та працювати на суспільство? – Ні
Чи використали вони владу для власного збагачення, рейдерства та корупційних схем? – так
ЗБАГАЧЕННЯ БАКУМОВА
Під час виборів Бакумов легко за допомогою президентського бренду виграв у 173 окрузі. Тим більше, вибір у електорату був включно з регіоналів – партію Кернеса представляв Анатолій Денисенко («АВАНТАЖ»), партію ОПЗЖ Павло Онищенко. Фактично прихильники Януковича влаштували на окрузі своєрідні «забіги тарганів», як виграв молодий Бакумов.
Одразу після обрання нового нардепа спіткали корупційні скандали. Преса дізналася, новобранець купив квартиру у Києві. До цього часу Бакумов, який працював у ВНЗ, вже мав маєток (за часом придбання власності – 1996 рік, мабуть, подарунок батька-ДАІшника 7-річному синові), цінний годинник, машини.
Цікаво, що щоб легалізувати свою купівлю, Бакумов декларує дохід від відчуження рухомого майна та цінних паперів. Зокрема, від Зубка Юрій Григорович та Покотилової Юлії, Євгенівни, яка є працівником сервісного центру МВС та підлеглої брата Бакумова. Тобто ми можемо говорити про корупційну схему виведення грошей на власний рахунок Бакумова.
Протягом усього часу депутатства Бакумов постійно проводить фінансові операції та отримує додатковий дохід. Він декларує дохід від відчуження рухомого майна на 12, 2 млн. гривень у 2021 році від Тетяни Мукоїди. Це громадський перевізник у Кропивницькому. Тобто гроші зроблено на послугах місцевого самоврядування та/або відкатах за лобіювання у тендерах.
У 2020 році він отримує 4,8 млн гривень від Совгиря Євгена, який є власником компанії в Полтаві, але його брат володіє бізнесом у Харкові, а бізнес-партнер Денис Терновських поліцейським у Харкові. Щоправда, служба останнього швидше за все номінальна і пов'язана з отриманням «броні».
До речі, через бізнес Совгіря, бізнес-партнером якого є Сергій Нікітін, Бакумов пов'язаний з російським агентом, екс-нардепом Євгеном Мураєвим, адже Нікітін представляв інтереси партії «Наші» за часів виборів.
Також уже за часів війни, 2023 року Бакумов з бюджету отримує понад 11,6 млн гривень за рахунок погашення військових облігацій внутрішньої позики. Поки пересічні українці донатять, для товстосумів існує абсолютно легальна система збагачення.
Купівля в 2023 році під час війни новенького BMW за 8 млн. гривень при таких офіційних і тіньових доходах навіть не викликає подиву.
Крім цього, від декларації до декларації Бакумова «гуляють» значні готівку – понад мільйон гривень гривні, і до півмільйона доларів. Це відомий у НАЗК спосіб заздалегідь виправдати свої витрати чи дохід від офшорів.
Звідки у Бакумова гроші і до чого тут пісок?
Ще під час першого шлюбу Олександр Бакумов починає обростати бізнесом. Адже незважаючи на втечу Януковича, у Харкові завдяки Кернесу та його другу Володимиру Скоробогачу, тестеві Бакумова, зберігався заповідник біло-блакитних. Саме в ньому Олександр Олександр разом із дружиною «обростає» бізнесом. У тому числі й у будівельній сфері. Офіційно він відповідно до освіти реєструє ФОП та юридичну компанію «Юридична Компанія Роял Лекс». Цей бізнес вони будуть вести разом із дружиною
Крім цього, він офіційно є засновником аграрних та будівельних компаній, НВФ «ДНІПРОПРОЕКТ, СУПЕРПАЙП, „Слобожанський альянс.“
НВФ «ДНІПРОПРОЕКТ – компанія, що займається постачанням будівельної арматури, зокрема є учасником торгів на Прозорро. Отримує мільйонні контракти на конкурентній основі, останні з яких пов'язані з відновленням та військовими організаціями.
СУПЕРПАЙП – організація з торгівлі арматурою, учасник тендерних торгів.
Обидві організації пов'язують Бакумова із київським забудовником, депутатом міськради Юрієм Зубком. Зубко навчався у Харкові. Швидше за все тоді міг потоваришувати з кланом Бакумова. Зубко відомий тим, що використовує політику захисту своїх будівельних інтересів.
«Слобожанський альянс» – це агропідприємство у Зміївському районі, яке фактично є власністю колишньої дружини Бакумова. Їхній партнер з бізнесу, який фактично керував господарством – Володимир Юрков. Він є фігурантом корупційних виробництв і фактичним ставлеником того самого Мураєва, який контролював усю Зміївщину.
Особливість становища Зміївського району в тому, що він межує з Жихором та Основ'янським житловим масивом Харкова.
Від Основи до Змієва тягнеться лінія піщаних кар'єрів, через які на Харківщині йшли політично-кримінальні війни, поки майже над усіма з них не встановили своєї влади регіонали.
Але їх піщана влада не виявилася абсолютною, через чвари між собою та падіння Влади Януковича вони не встигли монополізувати галузь.
Після чого на Харківщині почалися масштабні незаконні видобутку піску, які не помічали правоохоронці, поки кар'єри не поглинали поля, а збитки не становили мільярди гривень. До речі, й у Зміївському районі Мураєва такі кар'єри працювали.
У цей час Бакумов стає автором законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за незаконний видобуток корисних копалин». Цікаво, що жодного разу ні до, ні після Бакумов не мав законодавчих ініціатив у галузі екології, на пікети не виходив. Всі його виступи у ВР і повз стосувалися чи то суто політичних історій, чи ДАІшних тем щодо додаткового штрафування пішоходів. Проблем свого округу не вирішував. А сам законопроект про пісок. який здавалося б можна сприйняти «на ура.» є суто каральним. Питань взаємодії громад та здобувачів з корисними копалинами він вирішує, і монополізує право розпоряджатися надрами політичним елітам. Це те, чого прагнули регіонали.
Де-факто регіонали зберегли владу головного підприємства. Його ДП видобувало пісок і на території Зміївського району. Власником фірми залишається однопартієць та колега Мураєва по партії Олексій Лелюк. Але зараз цей бізнес переживає трансформацію, у компанії змінився директор. Ним став Гончаров Олександр Миколайович. Така людина є в базі корупціонерів, це луганський колабораціоніст. Але швидше йдеться про його повну тезку, яка була лісником у Докучаєвому (саме там «знайшли» великий незаконний кар'єр піску) і намагався зайти в політику через партію Коломойського «За майбутнє». Поява нової людини в керівництві – непряма ознака, що доходи від видобутку піску переходять в інші руки, а тому можна припустити, що, швидше за все, нові сили вимагатимуть отримувати дохід від інших кар'єрів, зокрема на Основі.
До речі, на цю територію, але безпосередньо в Жихарський ліс, рік тому намагалися зайти добувачі піску – ТОВ «Геосенд». На відміну від цегельного заводу йшлося саме ТОВ, створене для отримання швидкого прибутку шляхом вирубування лісу та знищення шару землі. адже вона була зареєстрована у 2018 році і цього ж року впевненіше спробували отримати ділянку у Жихарі у користування. Харківська міська рада відмовила у відповідності до дозволу для ТОВ «Геосенд», оскільки це суперечило затвердженій містобудівній документації на місцевому рівні.
ТОВ «Геосенд» має таких співвласників: Іван Кузін, Олександр Настенко та Вікторія Письмак. Раніше серед співвласників був Віталій Якименко, батько народного депутата від партії «Слуга народу» Павла Якименка. Олександр Настенко є бізнес-партнером Віталія Якименка та співвласника мережі «АТБ» Геннадія Буткевича у ТОВ «Гранітний кар'єр» у Житомирській області. Вікторія Письмак працює директором у ТОВ «А.І.Р». Лист разом з Іваном Кузіним є співвласником ТОВ «Торговий дім „Харківнерудпром“.
Павло Якименко – однопартієць Бакумова, також харків'янин, який пройшов до парламенту за списками.
У результаті ми маємо комбінацію, в якій Олександр Бакумов виконує роль класичного «рішалова» (стандартна роль для ДАІшників) або кризового менеджера, як сказали б зараз, який за частку в бізнесі відстоюю інтереси шефів.
Більше того, до своїх акцій він залучає так званих «захисників екології», котрі у цій сфері давно навчилися заробляти гроші. І не завжди чисті. Серед найактивніших активістів Валерій Ловчиновський. Окрім інших «зелених», які так чи інакше за покликом душі проводять різноманітні екологічні акції, Ловчиновський з'являється на сцені лише коли є гроші, зокрема брудні. Найбільш він відомий як борець проти видобутку сланцевого газу. Але як з'ясували розслідувачі, за цією екоактивністю стирчали вуха Кремля та Газпрому, які знайшли Ловчиновського через людей Медведчука, завдання якого було в тому, щоб завадити Україні стати енергетично незалежним від РФ. Зараз ті ж російські ждуни, патрони Бакумова згадали про Ловчиновського, який пропустив купу екозахисник акцій, які у місті та поза ним. зокрема за допомогою територій та тварин, які страждають від російської агресії. Але при цьому багато зусиль витрачає проти законних дій стратегічного підприємства.
Сам Ловчинський веде активну комерційну діяльність у сфері нерухомості, не сплачує податки, відкриває та закриває фірми, які мають ознаки фіктивності, адже статутний капітал компаній з торгівлі тютюном (дивний вибір для еколога) становить 50 копійок. При цьому він набуває у власність десятка квартир та приміщень у центрі міста – Сковородинівська (Пушкінська), Героїв Харкова, провулок Каплунівський (біля Політеху), вулиця Багалія. Придбання у власність цієї нерухомості не могло статися без участі колишньої влади, а зараз він здає їх в оренду заради власних доходів через десятки фірм, які то відкриваються, то з'являються знову, а сам дякує шефам, які підрядили його як і Бакумова на знищення або рейдерське захоплення стратегического предприятия у Харкові.
Підсумовуючи, зв'язки Бакумов через Зубко він має інтереси у будівельному бізнесі, а саме постачанні будматеріалів, через регіоналів та слуг народу в піщаному. Тому у війна в Жихарі це не про екологію, а про рейдерське захоплення чи бажання отримати частку від підприємства, яке працює на захист та економіку Харкова та України. Якщо йому вдасться змусити завод відмовитися від розробки нової ділянки, то дуже швидко добувати пісок там будуть нові ділки, яким плюватиме і на пікети незадоволених, і на законність, і не екологію, і на благоустрій. А Бакумов протести вже не очолить.
