ОГХК: «мильна бульбашка» Великої приватизації

Весь 2023 рік керівництво правління ОГХК в особі Д.Колондадзе та Є.Перелигіна як могли імітували успішну управлінську діяльність та штучно підігрівали інтерес потенційних покупців до титанового лоту Великої приватизації.

Проте елементарного аудиту публічних заяв та зіставлення його з показниками господарської діяльності виявилося достатньо, щоб констатувати очевидний дисонанс між реальним станом справ та картинкою для публіки.

А так красиво все починалося.

У реформаторських планах нового призначення правління ОГХК значилося «трохи більше, ніж всі». Насамперед, ТОП-менеджмент ставив завдання розробити стратегію розвитку компанії, розширити ринки збуту та налагодити виробничі процеси. Новий заступник голови правління ОГХК Дмитро Каландадзе у своєму програмно-презентаційному інтерв'ю виданню Forbes у травні 2023 року не обмежував себе в оптимізмі: «Ми підготували бачення розвитку, яких резервів і ресурсів потребує компанія для стабільної роботи. Ведемо переговори щодо укладання нових контрактів із контрагентами, в основному, це Європа та Америка. Ключове – вирішити питання ресурсної бази. ».

Новий держменеджер збирався прибрати з продажів компанії-прокладки, які довгі роки є головним корупційним ризиком для ОГХК. має бути зазначено, що це кінцевий споживач, а не перепродавець», – заявляв Колондадзе.

У фінплан на 2023 рік закладалися такі орієнтири, як продаж близько 170 000 тонн продукції, отримання виручки 50 млн дол або 1,8 млрд грн і збільшення прибутку. У 2023 році планувалося вийти на довоєнні обсяги виробництва, відновити видобуток, збагачення та реалізацію продукції, а також запустити ГОКи, що простоюють.

Акцепти Д.Каландадзе щодо налагодження експорту та розширення географії контрактів щодо прямих постачань поділяв також заступник голови правління ОГХК Єгор Перелигін: «До кінця року наша компанія планує відвантажити на європейський та американський ринки додатково близько 105 тис. тонн ільменітового концентрату».

Забезпечення постачання титанової руди на 2024 рік обсягом понад 200 тис. тонн бачилося ТОП-менеджменту ОГХК як цілком досяжне завдання.

Створення надійної системи корпоративного контролю за експортом продукції представлялося вже давно доконаним фактом. «У договорі у нас розписано гарантії, що продукцію не буде поставлено ні до Білорусі, ні до Ірану, ні до Росії. Імідж компаній, з якими ми співпрацюємо – це великі торгові будинки та кінцеві виробники – це актив, від якого залежить їхній бізнес. Вони не знищуватимуть свій бізнес, торгуючи з агресором» — категорично запевняв журналістів Каландадзе.

За словами ТОП-менеджерів, на ОГХК вже тоді існувала «надійна як швейцарський ніж» триступенева система контролю: комплаєнс, внутрішня служба безпеки та антикорупційна перевірка.

Декількома місяцями пізніше, у розпал скандалу зі звинуваченнями у продажу сировини російським споживачам через європейські оф-шорні компанії, ті ж тези знову повторив заступник голови правління ОГХК Є.Перелигін: «З лютого 2023 року компанія посилила політику контролю над експортними процедурами і змінила підходи до співробітництва із покупцями. Ланцюг поставок, кінцеві споживачі та контроль використання продукції – чітко та суворо контролюються. Сам експорт ільменітового концентрату до кінцевого споживача відбувається лише у супроводі уповноважених представників правоохоронних органів, що унеможливлює будь-які спроби доставки продукції стороннім особам. До функцій якого з існуючих правоохоронних органів входить супровід комерційних вантажів ОГХК територією України та за її межами — Є.Перелигін не уточнив.

У березні 2024 року, підсумовуючи річний піар-марафон з оптимістичних декларацій та урочистих обіцянок, (тепер уже) перший заступник правління Є.Перелигін, який потіснив Д.Каландадзе як «голову голови» ОГХК, заявив наступне: «Незважаючи на всі труднощі і воєнного часу, минулого року компанії вдалося відвантажити понад 102 тис тонн продукції, а планові обсяги постачання на 2024 рік вже становлять 200 тис тонн». Наслідуючи риторику свого попередника Є.Перелигін повідомив, що зусиллями менеджменту вдалося повністю позбутися боргів із зарплати та електроенергії, залучити серію передоплат за готову продукцію від стабільних гравців ринку та відкрити нові шляхи постачання кінцевим споживачам світового рівня.

Вимушені констатувати, що презентовані Є.Перелигіним т.зв. «досягнення ОГХК у 2023 році», як і всі попередні декларації керівників держкомпанії, виявилися «мильною бульбашкою». За рік роботи, т.зв. «команда Каландадзе-Перелигіна» не тільки не покращила показники фінансово-економічної ефективності ОГХК і не навела лад у питаннях виробництва, експорту та контролю продукції, а й привела колись рентабельний держактив у гнітючий фінансовий стан напередодні Великої приватизації.

По-перше, насправді ОГХК завершив попередній рік із падінням продажів практично на 12 млн дол, збитками у розмірі 12,7 млн ​​дол, зниженням рентабельності на 23%, зростанням непокритого збитку на 298,36%, подальшим простоєм ГЗК, зниженням випуску готової продукції нижче рівня 2022 року на 4-1%, скороченням робочих місць на 9-10%.

Валовий прибуток ОГХК у 2023 році впав на 20%, знизившись на 11,6 млн. дол. Витрати збут зросли на 20 %, тоді як адміністративні витрати залишилися приблизно тому ж рівні. Власний капітал знизився із 2,748,280 млн. грн. до 2,239,926 млн. грн.

Показники EBITDA впали на -2167 проти 9849,4 роком раніше. EBITDA маржа також була негативною і становила -62,1%, тоді як у 2022 році вона була 15,7%. Маржа чистого прибутку 2022 року становила 0,6%, але 2023 року знизилася до негативних -107,4%.

За інформацією Реєстру боржників та Опендатабот, ОГХК має заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 2 711 430.43 грн., її філія «Вільногірська ГМК» — 627 402.24 грн., філія «Іршанський ГЗК» — 11 137 грн. Сам Іршанський ГЗК простоював весь 2023 рік, виробивши близько 20 тис. тонн ільменіту замість анонсованих 200 тис., а ВДМК вже другий рік працює в режимі «два тижні на місяць».

Прогнозується також, що до збитків, що спостерігалися у 2023 році та становили майже 500 млн. грн., у першому кварталі 2024 року додасться ще приблизно 180-200 млн. грн., що призведе до рекордної суми збитків у розмірі 700 млн. грн. за півріччя. До кінця 2024 року збитки можуть сягнути безпрецедентної суми в 1 млрд. грн.

По-друге, всі озвучені «наполеонівські плани» щодо відвантажень у 2023 році чи то 105 000 тонн, чи то 170 000 тонн ільменіту якимось новим іноземним прямим покупцям, виявилися банальним видаванням бажаного за дійсне. З травня минулого року вдалося реалізувати лише 30 тис тонн ільменіту ІГЗК на чеську Precheza і 35 тис тонн ільменіту ВГМК на американську Сhemours.

За які заслуги нинішній ТОП-менеджмент ОГХК отримав позитивні оцінки роботи з боку новопризначеного голови Фонду держмайна, залишається незрозумілим. Мабуть, В.Коваль ще не до кінця увійшов у курс справ і під час виробничої екскурсії довірливо сприйняв збиткові ГЗКи, що простоюють, за повноцінно працюючі підприємства.

Укладання прямих контрактів з великими споживачами продукції і на співпрацю з надійними компаніями світового рівня, так і залишилася нічим не підкріпленою декларацією. Замість відкриття нових ринків збуту та залучення нових контрагентів, новий склад правління ОГХК скотився туди ж, куди і більшість його сумнозвісних попередників — у непрозору дрібну торгівлю за участю різношерстих трейдерів-дебютантів, більшість з яких має явне українське коріння — польська Timr та Австрійський A5 trading, Швейцарська Cowax.

У 2024 році ситуація принципово не змінилася на краще. До речі, саме через підозри у заступництві подібних схем, нинішній перший заступник голови правління ОГХК Є.Перелигін раніше вже звільнявся з компанії.

По-третє, через недбалість ТОП-менеджменту та нездатність вибудувати ефективну систему корпоративного експортного контролю, продукція ОГХК як потрапляла, так і продовжує потрапляти на підсанкційні ринки.

Так, за повідомленнями ЗМІ, у вересні-жовтні 2023 року серед торгових партнерів ОГХК з'явилося одразу кілька нових компаній, які раніше ніколи не купували продукцію держкомпанії.

У вересні 2023 року на запит Agroorganika Polska Sp.zoo, через KS Terminal (Рига, Латвія) для MSC Agency (Індія, порт Мумбаї) було відвантажено 132 тонни рутилового та 44 тонни цирконового концентратів. MSC Agency — місцевий підрозділ міжнародної судноплавно-контейнерної компанії MSC, що за визначенням не може бути кінцевим споживачем цієї сировини. У жовтні Agroorganika Polska Sp.zoo відвантажила ще 110 тонн дистен-силманіту концентрату за тим же маршрутом і тому ж одержувачу. Контролерів з ОГХК не насторожив той факт, що Індія сама є великим експортером силманіту і за всю історію ВГМК (а це понад 65 років) на індійський ринок з України не відвантажили жодного кілограма цього продукту. Імовірно, у порту Риги товар було перевантажено, перефасовано та відправлено до Санкт-Петербурга.

Ще одним одержувачем продукції ОГХК через компанію-посередника "TIMR" стала французька Pousseur SAS. Раніше це підприємство стабільно споживало близько 20 тонн продукції на місяць-два, а у вересні-жовтні 2023 року придбало відразу 579 тонн або 13 машин дистен-силліманіту концентрату КДСЗ і КДСП, 7 з яких містили сировину нехарактерного помелу марки «К». Контролери проігнорували ту обставину, що зазначена партія суттєво перевищує можливості споживання французького одержувача, а також те, що цей нехарактерний помел разом із гранульованим складом КДСП раніше був спеціально розроблений фахівцями ВДМК для використання у виробництві білоруської компанії «Полоцьк-Скловолокно». Причому цей продукт настільки технологічно адаптований під потреби білорусів, що його використання в інших виробництвах просто неможливе. Крім того, французькі виробники склопластику взагалі не використовують у своїх технологічних процесах порошок, а лише пісок КДСЗ. Згодом частина цієї партії концентрату, а саме 80 тонн КДСП, опинилася на території білоруського заводу «Ватра». Не зрозуміло, скільки з цієї сировини дісталося білоруським виробникам зварювальних електродів, але достеменно відомо, що до війни КДСП виробництва ОГХК поставлявся на підприємства ПАТ «Об'єднана двигунобудівна корпорація», які виробляють авіаційні та ракетні двигуни.

По-четверте, твердження, що ОГХК розробила нові маршрути збуту і знайшла нових покупців в Італії, Іспанії та Німеччині, а також про відкриття бренду «ОГХК» для відомих споживачів у Європейському Союзі, є, м'яко кажучи, непрофесійним і свідчить про недостатнє знання специфіки титанового ринку. Члени правління ОГХК мають знати, що Вільногірський ГМК вже з 90-х років присутній на світовому ринку і є експортоорієнтованим підприємством на 95%. Його ільменіт, рутил та циркон вже три десятки років входить до сировинних портфелів провідних європейських, американських та азіатських компаній з виробництва титанової губки, пігментів, лакофарбових покриттів та інших товарів. Продукція ВГМК та ІГЗК з початку 90-х років впроваджена у виробничі цикли найбільших світових переробників титану, а маршрути її постачання відпрацьовані десятиліттями.

По-п'яте, за весь 2023 рік керівництвом та юристами ОГХК не було зроблено жодного реального кроку щодо нарощування ресурсної бази ОГХК і навіть не було спроб розвинути ті кейси попередників, які б дозволили відновити державний контроль над Селищанським родовищем на Житомирщині та Матронівською ділянкою області. На сьогоднішній день обидва ці родовища (повністю Селищанське та здебільшого Матронівське) перебувають на балансі ГЗК «DF group».

З урахуванням всього вище сказаного залишається загадкою, як і за якими критеріями тепер здійснюватиметься передпродажна оцінка ОГХК? Якщо за результатами 2023 року, вартість колись високо ліквідного активу виявиться сильно заниженою і не відповідатиме національним економічним інтересам. Якщо за «стратегіями-презентаціями Колондадзе-Перелигіна», то серед майбутніх власників компанії навряд чи з'явиться хтось із світовим ім'ям, прозорим капіталом та серйозними довгостроковими краєвидами на Україну.

Схоже, що приватизація ОГХК знову може виявитися «неначасі», доки на зміну нинішньому дискредитованому складу правління не прийде досвідчений кризовий менеджмент, здатний відстояти інтереси держави, переглянути вектор розвитку, вирівняти фінансове становище та вийти на реальний прибуток за результатами 2024 року.